Після того інциденту, все стало на свої місця. Але... я тепер не можу дивитися йому в очі. Взагалі! Він просто ідіот! Через три дні ми їдемо у Францію. Мене от саме більше цікавить, у нього хоч там знайомих немає??? А то куди не їдемо він завжди с кимось знайомий.
- Аміро, допоможеш зібрати трохи речей? - запитала я.
- Звісно, але легкі речі залиш тут. Не хвилюйся, вони нікуди не дінуться.
- Ммм, вирішила збиратися вже? - запитавши зайшов Рен.
- Тебе ніхто і не запитує! - мовила я зі злістю.
- Та, що між вами сталося? Після походу в магазин ви наче більше почали сваритися. - зауважила Аміра.
- Нічого між нами не було і не буде. Вона лише моя учениця. Так, що досить вигадувати. - твердо мовив збоченець.
- "Чому ці слова, які він сказав такі неприємні". Я піду збиратися. - сумно мовила я і пішла до себе в кімнату.
Через деякий час до мене пришла Аміра.
- Тоуко, що сталося?
- Нічого, просто настрій пропав. - відповіла я.
- Боже, Тоуко, просто скажи, що він зробив? - запитала вона в мене і моє лице тут же покрилось рум'янцем.
- Н-нічого. - відповіла ій.
- Дійсно? - мовила вона мені і я кивнула головою в знак згоди. - Тоді чому ти почервоніла?
- Аа, цей... ну... просто... мені... погано трохи!!!  Так, мені погано!!! - намагалася викрутитися я.
- Тоуко, брехати виходить у тебе кепсько. Давай, розповідай. Я обіцяю, йому я нічого не скажу. Це буде наш з тобою секрет.
- Добре... він... він... мене... п-поцілував.... - тихо сказала я. Я надіялася, що вона не почує, але...
- Що!? Чому!?
- Не важливо!!!  - закричала я.
- Добре,  і що тепер?
- Я... якось дивно почала себе почувати... я не можу поглянути після того, йому у вічі...
- Ясно. - промовила Аміра. Після вона допомогла мені зібрати трохи речей та перебрати їх.

Про нашу розмову Аміра не розповіла. Яка я рада!  Сьогодні потрібно ще зайти до Ювеліни,  вона щось хотіла.
- Ювеліно, можна зайти? - запитала я постукавши у двері.
- Т-так. Заходь! - відповіла вона.
- Що ти хотіла?
- А.. цей... тримай, а тепер виходь! - мовила вона та виперла мене з кімнати. Я ще трохи постояла під дверима та пішла до своєї кімнати.
- " Що ж вона мені дала? " - запитала сама у себе я, розпаковуючи коробку. - Нічого собі який гарний кулон, а тут ще записка.
__________________________________________
Це талісман, який я тобі хочу                   подарувати, як своїй першій подрузі.    Він приносить удачу та захищатиме тебе. Удачі в подорожі! 💜
__________________________________________
- Ювеліно, а ти вмієш дивувати людей. Але дякую тобі велике за цей подарунок, я його берегтиму.
- Тоуко, иди сюди! - прокричав збоченець.
- Я не хочу!!! - відповіла я.
- Ну, якщо не хочеш торта то можеш і не йти!
- Стій!!!  Я іду!!! - мовила я та швидко побігла на кухню. - А в честь якого свята торт?
- Ви ж скоро їдете, а мене викликали в інше місто так, що прощальний торт трохи раніше буде. - пояснила Аміра.
- Ясно. Ну тоді приємного апетиту! - мовила я та почала їсти торт.
На наступний день Аміра поїхала у відрядження. Залишивши нас самих вдома. А на наступний день ми поїхали вже до аеропорту.