Мій новий учитель магії
Початок подорожі
Перший приїзд до Англії
Перші кроки у магію
Парі на мільйон
Все втрачено?
Кінець та початок нового.
Приліт до Німеччини
Знайомство з цікавим учителем.
Нова подруга
Мій учитель якийсь сьогодні дивний
Нові відчуття
Похід в магазин
Подарунок
Париж
Стихія вогню
Життя з початку?
Розповідь про батька
Веселий переїзд
Веселий переїзд
Прокинулася я в ранці через те, що хтось вилив на мене воду, а нікого окрім Рена це зробити не міг! Хоча була вже перша година дня і мене ніхто не зміг добудитися.... Але цей факт ми упустимо.
- Ох, ну нарешті. Все таки тренування потрібно припинити на дні три точно. Так як твое тіло уже сильно виснажене. - мовив Рен,ставлячи стакан на стіл. - Ну, що? Збирайся, ми їдемо до нашої нової квартири - сказав учитель, дивлячись на мене. Через декілька секунд до мене все таки дійшло, що я маю робити. Чесно, я трохи і злякалася його, так як він був занадто серйозним.

Зібравши речі ми вийшли з номеру так здали ключ на стійці регістраціі. Під готелем на нас вже чекала машина, яка невідомо скільки вже простояла.
Їхали ми доволі довго. Пів години, якщо бути точним. Але саме головне, що до академії йти не далеко, всього-навсього десять хвилин.
Автомобіль зупинився в тихому спальному районі. Хороше місце, особливо без гулу машин. Вийшовши з машини, ми направилися до нашої квартири, яка як виявилося знаходиться аж на останньому поверсі цього двадцяти п'яти поверхового будинку! Щей і ліфт зачиненій на перевірку! 

- Ну, по сходах підійматися довгенько буде. - пробурмотів Рен собі під ніс,але так,щоб я почула.

- І, що робити будемо? - запитала я в надії,що він щось вігадає. І чому ми завжди потрапляемо в такі незручні ситуації!? - Тільки не говори мені, що ти вздумав підійматися на сходах.

- А в цьому є щось погане? По-моєму, це буде хорошим тренуванням. - відповів вчитель, невинно посміхаючись.

- Я вже хочу забути про нашу домовленість і врізати тобі добряче. Ти можеш щось придумати ж! - трохи підняла голос Тоука.

- Недовго протрималась. Ех, яка прикрість, схоже ти не з тих людей які тримають слово.- сумно промовив в голос Рен, провокуючи Тоуку.

- Нариваєшся!? - гримнула Тоука, готуючи руки для того щоб вмазати йому. У відповідь він лише посміхнувся,що й спровокувало її на остаточну дію. Вона почала  повільно підходити до свого вчителя. 

- Тоуко, заспокойся. Вдих видих. - говорив Рен, відходячи від наближаючої учениці. Але вона його не слухала.

- Ти думаеш,що це допоможе? І досить відходити від мене. Невже боїшся?

- Та ні, просто захотілось відійти трохи.-промовив він та зупинився, так як в його голові візрів просто неперевершений план.  

- Хее, вирішив все таки прийняти удар? Ну тоді тримайся так як я стала сильнішою. - мовила Тоука та різко підбігла до вчителя, але той вправно схопив її за руки. 

- Хей, що ти робиш!? Відпусти! - попросило Тоука, але Рен лише хитро їй посміхнувся , відпустив одну руку та поклав на талію і ближче притиснув до себе. - *ЩО ЗА ЧОРТ ВІН РОБИТЬ! Моє лице горить.Ні, ні, ні тільки не знову.*

- А ти почервоніла~ Я тебе збентежив? - Рен наблизився до обличчя Тоуки так, що їх розділяла всього лиш пара сантиметрів.

-* Збоченець,збоченець,збоченець. Моє серце не витримає, не можу на нього дивитися... Він так близько.Невже зібрався поцілувати...Ааааа,не думай про це, Тоуко, викинь ці думки зі своєї голови! Це ж твій вчитель, який старше тебе..., але всього на три роки, тобто фактично ми мо....СТОП! ПРО ЩО Я ДУМАЮ!? Дурень! Він це навмисне робить! Точно! В нього немає ніяких почуттів до мене,він просто грається зі мною....Я зараз заплачу...від цих думок так сумно стало..* - думала-гадала Тоука поки Рен спострігав за її реакцією.

-* Вона видає себе абсолютно повністю. Ех, а я схоже викрадач сердець.Цікаво , про що вона думає? Так весело дражнити її, але хоч я так близько до неї всеодно нічого не відчуваю. Схоже це була просто маленька зацікавленість, але з тою Тоукою якось нудно, така версія мені подобається більше. Хмм, потрібно щось утнути ще~* - будував свої підступні плани Рен далі.

- Може відпустиш....м..мене? - тихо пробурмотіла Тоука майже не плачучи.

- Чому? Невже тобі не весело? - запитав трохи здивовано Рен.

- Весело!? Гратися зі мною весело? - і тут в ней з очей покотилися маленькі крапельки сліз.

- Тоуко...

- Ідіот...

- Пробач.- мовив Рен, відпустивши її руку та поклав свою руку їй на голову і притиснув до себе. - Не плач...Я не хотів доводити тебе до сліз. - він поклав сівою голову їй на плече.

-Дурень! - мовила Тоука та обійняла його. Наш учитель здивувався доволі добре.

- * Така маленька...Якось не приємно бачити її сльози.Я навіть і не думав,що все так обернеться. Вона мене точно вб'є.*

- Будь ласка, не роби так більше.Не потрібно гратися з моїми почуттями, це дійсно боляче. - обмовилась вона, але до неї ще не дійшло.

- Ти щойно сказала "почуттями"?-перепитав Рен на якийсь випадок, а якщо причулось.Ну не могла Тоука так обмовитись?

- Я...Я.....Ой...забудь...- притиснулась ще більше наша дівчинка до свого вчителя через те , що зрозуміла ,що обмовилась добряче.

- Ти серйозно? - перепитав він у своєї безнадійної учениці на, що вона у відповідь кивнула. Його здивуванню не було межі, так як він не думав, що вона визнає ці почуття і ще так швидко. - І що будеш робити тепер,коли я про все знаю?

- Не знаю. - все, що могла сказати у відповідь Тоука.

- Добре, це все ми залишимо на потім, а тепер потірбно піднтись у нашу квартиру, тому що негоже стояти в під'їзді. - мовив Рен та закинув Тоуку собі на плече, так як в такому стані невідомо чи вона зможе йти.

- Гей, ти що робиш!? - здивовано запитала вона у свого учителя, від якого абсолютно не чекала такого.

- Як що? Збираюсь до нашої квартири. - відповів наш молодий та винний чоловік, забрав валізи і прийнявся підійматися на гору. Коли вони піднялись до третього поверху Тоука не витримала:

- Відпусти! Я сама можу йти!

- Ти впевнена? Нам ще потрібно 22 поверхи пройти.

-ТАК. - гримнула вона і в решті-решт він її поставив на підлогу та продовжили свій шлях , при цьому не промовили один одному ні слова.

Ось і нарешті вони ДІЙШЛИ, вірою та правдою, пів години.

-Ну,що? Урешті-решт ми добралися сюди. - сказав Рен та почав відмикати двері квартири. Війшовши, вони побачили доволі привабливу квартиру з хорошим ремонтов та з новими меблями. Інтер'єр був сучасний модерн в сіро-білих фарбах. У самому приміщенні було дві спальні індентичні одна одній.Питання було лиш в тому,що одна кімната знаходилась трохи далі від іншої. Кухня була маленькою, але компактною,навіть була міні-вітальня,яка відгороджена невисокою перегородкою. Якщо говорити коротко, то квартира їм сподобалась.Це хоч не одна кімната на двох з маленьким душем на сан-вузлом, а справжня затишна оселя. 

-Слухай,що будеш далі робити? І взагалі, як давно?-запитав Рен після того, як вони вже розсклалися.

-Не знаю,я взагалі це випадково....

-Я розумію.А ти часом не уявляла непристойних речей?-хитро запитав її учитель.

-Ні!Я не така! І я не знаю як давно, я схоже не помітила цього проміжку часу.-відповіла зніяковіло Тоука.

- Ясно. Ну, з цим нічого не поробиш.- він встав з дивану та підійшов до своеї учениці і почав гладити по голові.-Ти для мене ще дитина.

-Ееее.Взагалі страх втратив!?- гримнула вона, взявшись за одяг Рена і почала його трясти.- Тобі тут випадково в почуттях зізнались в яких винен сам, а тепер говориш таке!? Фліртутав зі мною стільки часу! Навіть парі уклали в якому, якщо програю, маю вийти за тебе заміж,а ти....

-Слухай, я не думав, що все так вийде.Не гарячись, прошу.Так,зізнаюсь, я винен більше чім на половину в цьому. У мене ще була легка симпатія до тебе,але щось пішло не так. Я деякий час назад зрозумі,що ти ще дитина і...

- Ти довбень! І взгалі яка я дитина, якщо ти старше мене всього на 3 роки! - протиставила Тоука.

-Ну, честно я не знаю. Розумію, що різниця в віці не велика, але щось не те.- відповів Рен, не знаючи що насправді відповісти, так як він сам не знає як цю ситуацію пояснити.

-Щось не те йому.Раз так я пішла.Хорошої тобі дороги.- відповіла вона та направилася до дверей, як тут її зупинив Рен.

- Прошу, не йди.- притяг її до себе та обійняв за талію.

- Відпусти! Досить брехати!- противилась Тоука,але все марно, учитель сильніше її.

-Я не брешу.Я дійсно не хочу,щоб ти йшла.Без тебе вже буде не так...А ще мені неприємна думка про те,що ти мене покинеш.- останню фразу він вимовим невимушено,трохи з насмішкою.

- Ти з мене знущаєшся!? То одне кажеш,то інше.Тебе не зрозуміти. Досить давати помилкому надію. Мені самій від цих думок не легше.Я сама себе не розумію.То ти мене вкрай як бісиш,то я розумію, що ти взагалі непоганий. - майже не плачучи промовила Тоука.

-Пробач,але в мене дійсно серце рве від однієї думки, що ти мене покинеш.І тому прошу, не йди, залишся зі мною.

- Ідіот.- сказала вона та з її очей покотилися сльози. Єдине,що Рен зміг зробити в цій ситуції , це обійняти Тоуку ще міцніше.Вони простояли так доволі довго, два дурника, які заплуталися в своїх же почуттях.

Цей вечір виявився доволі складний для них. Кожен не промовив після ні слова. Що робити далі вони нем знають і тому їм потрібен час для того,щоб все усвідомитти та зробити висновки. 

Це одна з тих ситуацій, де можна сказати, що " жарт вийшов з під контролю".

Та рано чи пізно вони повинні були про це дізнатися.

© Mari Mey,
книга «Мій учитель магії».
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Mari Mey
Веселий переїзд
Приятного прочтения:3 Я не знаю как, но впихнула случайно драму, простите меня сама не хотела. Задумка была изначально одна на главу, но что-то пошло не так:D
Відповісти
2020-09-19 02:33:10
1
Дудлій Соломія
Веселий переїзд
Коли буде продовження?
Відповісти
2020-11-13 14:07:04
Подобається