- А ти почервоніла~ Я тебе збентежив? - Рен наблизився до обличчя Тоуки так, що їх розділяла всього лиш пара сантиметрів.

-* Збоченець,збоченець,збоченець. Моє серце не витримає, не можу на нього дивитися... Він так близько.Невже зібрався поцілувати...Ааааа,не думай про це, Тоуко, викинь ці думки зі своєї голови! Це ж твій вчитель, який старше тебе..., але всього на три роки, тобто фактично ми мо....СТОП! ПРО ЩО Я ДУМАЮ!? Дурень! Він це навмисне робить! Точно! В нього немає ніяких почуттів до мене,він просто грається зі мною....Я зараз заплачу...від цих думок так сумно стало..* - думала-гадала Тоука поки Рен спострігав за її реакцією.

-* Вона видає себе абсолютно повністю. Ех, а я схоже викрадач сердець.Цікаво , про що вона думає? Так весело дражнити її, але хоч я так близько до неї всеодно нічого не відчуваю. Схоже це була просто маленька зацікавленість, але з тою Тоукою якось нудно, така версія мені подобається більше. Хмм, потрібно щось утнути ще~* - будував свої підступні плани Рен далі.

- Може відпустиш....м..мене? - тихо пробурмотіла Тоука майже не плачучи.

- Чому? Невже тобі не весело? - запитав трохи здивовано Рен.

- Весело!? Гратися зі мною весело? - і тут в ней з очей покотилися маленькі крапельки сліз.

- Тоуко...

- Ідіот...

- Пробач.- мовив Рен, відпустивши її руку та поклав свою руку їй на голову і притиснув до себе. - Не плач...Я не хотів доводити тебе до сліз. - він поклав сівою голову їй на плече.

-Дурень! - мовила Тоука та обійняла його. Наш учитель здивувався доволі добре.

- * Така маленька...Якось не приємно бачити її сльози.Я навіть і не думав,що все так обернеться. Вона мене точно вб'є.*

- Будь ласка, не роби так більше.Не потрібно гратися з моїми почуттями, це дійсно боляче. - обмовилась вона, але до неї ще не дійшло.

- Ти щойно сказала "почуттями"?-перепитав Рен на якийсь випадок, а якщо причулось.Ну не могла Тоука так обмовитись?

- Я...Я.....Ой...забудь...- притиснулась ще більше наша дівчинка до свого вчителя через те , що зрозуміла ,що обмовилась добряче.

- Ти серйозно? - перепитав він у своєї безнадійної учениці на, що вона у відповідь кивнула. Його здивуванню не було межі, так як він не думав, що вона визнає ці почуття і ще так швидко. - І що будеш робити тепер,коли я про все знаю?

- Не знаю. - все, що могла сказати у відповідь Тоука.

- Добре, це все ми залишимо на потім, а тепер потірбно піднтись у нашу квартиру, тому що негоже стояти в під'їзді. - мовив Рен та закинув Тоуку собі на плече, так як в такому стані невідомо чи вона зможе йти.

- Гей, ти що робиш!? - здивовано запитала вона у свого учителя, від якого абсолютно не чекала такого.

- Як що? Збираюсь до нашої квартири. - відповів наш молодий та винний чоловік, забрав валізи і прийнявся підійматися на гору. Коли вони піднялись до третього поверху Тоука не витримала:

- Відпусти! Я сама можу йти!

- Ти впевнена? Нам ще потрібно 22 поверхи пройти.

-ТАК. - гримнула вона і в решті-решт він її поставив на підлогу та продовжили свій шлях , при цьому не промовили один одному ні слова.

Ось і нарешті вони ДІЙШЛИ, вірою та правдою, пів години.

-Ну,що? Урешті-решт ми добралися сюди. - сказав Рен та почав відмикати двері квартири. Війшовши, вони побачили доволі привабливу квартиру з хорошим ремонтов та з новими меблями. Інтер'єр був сучасний модерн в сіро-білих фарбах. У самому приміщенні було дві спальні індентичні одна одній.Питання було лиш в тому,що одна кімната знаходилась трохи далі від іншої. Кухня була маленькою, але компактною,навіть була міні-вітальня,яка відгороджена невисокою перегородкою. Якщо говорити коротко, то квартира їм сподобалась.Це хоч не одна кімната на двох з маленьким душем на сан-вузлом, а справжня затишна оселя. 

-Слухай,що будеш далі робити? І взагалі, як давно?-запитав Рен після того, як вони вже розсклалися.

-Не знаю,я взагалі це випадково....

-Я розумію.А ти часом не уявляла непристойних речей?-хитро запитав її учитель.

-Ні!Я не така! І я не знаю як давно, я схоже не помітила цього проміжку часу.-відповіла зніяковіло Тоука.

- Ясно. Ну, з цим нічого не поробиш.- він встав з дивану та підійшов до своеї учениці і почав гладити по голові.-Ти для мене ще дитина.

-Ееее.Взагалі страх втратив!?- гримнула вона, взявшись за одяг Рена і почала його трясти.- Тобі тут випадково в почуттях зізнались в яких винен сам, а тепер говориш таке!? Фліртутав зі мною стільки часу! Навіть парі уклали в якому, якщо програю, маю вийти за тебе заміж,а ти....

-Слухай, я не думав, що все так вийде.Не гарячись, прошу.Так,зізнаюсь, я винен більше чім на половину в цьому. У мене ще була легка симпатія до тебе,але щось пішло не так. Я деякий час назад зрозумі,що ти ще дитина і...

- Ти довбень! І взгалі яка я дитина, якщо ти старше мене всього на 3 роки! - протиставила Тоука.

-Ну, честно я не знаю. Розумію, що різниця в віці не велика, але щось не те.- відповів Рен, не знаючи що насправді відповісти, так як він сам не знає як цю ситуацію пояснити.

-Щось не те йому.Раз так я пішла.Хорошої тобі дороги.- відповіла вона та направилася до дверей, як тут її зупинив Рен.

- Прошу, не йди.- притяг її до себе та обійняв за талію.

- Відпусти! Досить брехати!- противилась Тоука,але все марно, учитель сильніше її.

-Я не брешу.Я дійсно не хочу,щоб ти йшла.Без тебе вже буде не так...А ще мені неприємна думка про те,що ти мене покинеш.- останню фразу він вимовим невимушено,трохи з насмішкою.

- Ти з мене знущаєшся!? То одне кажеш,то інше.Тебе не зрозуміти. Досить давати помилкому надію. Мені самій від цих думок не легше.Я сама себе не розумію.То ти мене вкрай як бісиш,то я розумію, що ти взагалі непоганий. - майже не плачучи промовила Тоука.

-Пробач,але в мене дійсно серце рве від однієї думки, що ти мене покинеш.І тому прошу, не йди, залишся зі мною.

- Ідіот.- сказала вона та з її очей покотилися сльози. Єдине,що Рен зміг зробити в цій ситуції , це обійняти Тоуку ще міцніше.Вони простояли так доволі довго, два дурника, які заплуталися в своїх же почуттях.

Цей вечір виявився доволі складний для них. Кожен не промовив після ні слова. Що робити далі вони нем знають і тому їм потрібен час для того,щоб все усвідомитти та зробити висновки. 

Це одна з тих ситуацій, де можна сказати, що " жарт вийшов з під контролю".

Та рано чи пізно вони повинні були про це дізнатися.