Через 2 тижні ми їдемо з Німеччини. Тут дійсно швидко пролетів час. І взагалі, було багато нових і цікавих відчуттів.
У мене через три дні завершальний екзамен з лікувальної магії. І півтора тижні можна просто відпочивати. Ура!
- Рен, сходи до магазину! - прокричала Аміра на кухні.
- Мені лінь. - коротко відповів Рен з гостинної.
-"Хмм, може мені сходити? Звісно зараз темно, але магазин всього за 15 хвилин ходьби звідси."- подумала я та побігла на кухню. - Я можу сходити!
- Зараз темно, я звісно ціню твою допомогу, але мені страшно тебе відпускати. - мовила Аміра.
- А може хай іде, вона вже давно на вулицю не виходила. - сказав учитель.
- Так, так. - підтримала я його думку.
- Добре, якщо ти так хочеш, на столі лежит список, що потрібно купити і гроші. Тільки вдягнися тепліше на вулиці холодно. - сказала Аміра.
Я пішла вдягатися, все таки я хочу відпочити. І пройтись по місту теж.
Тим часом на кухні...
- Мені страшно її відпускати саму. Може ти за нею приглянеш, все таки це твоя майбутня наречена. - сказала Аміра.
- Мені лінь. - відповів він.
- Як хочеш, якщо з нею щось станеться, то це не моя вина.
- Добре.
Через хвилин 10 я зібралась і вийшла з дому. На вулиці було вже темно-темно.
Шкода, що небо було закрито хмарами.

Майже доходячи до магазину, я помітила, що за мною ідуть два якихось чоловіка в чорному. Я на це особо не звернула уваги, але було страшно. Якби мені можна було використовувати магію... Це було б просто прекрасно! Але тут датчики які ффіксують будь яку магію і через те ніхто з магів не може її використовувати за межами академії. Лише в магічного патрулю є така можливість.
- "Чорт, вони ще досі тут... І куди всі люди ділилися!? Так, заспокойся! Якщо вони побачать що я боюся, то вони точно мене схоплять! " - потім я почала іти, намагаючись робити це як звичайна людина.
- "Так якого чорта вони за мною йдуть!? Прямо за мною!"

*****
- Дивись, вона вже починає пришвидшувати крок, живе тут ця дівчина не далеко, отже потрібно вже наздоганяти її, а то втіче! - сказав дядько в чорному іншому.
- Давай. - відповів той.
*****
- "Чорт, вони вже починають бігти за мною. Потрібно поспішати! " - мовила я сама собі, починаючи бігти. Тут мене хтось хапає за руку і відводить у бік до забору.
- Тихіше. - мовив мені Рен, я була дуже здивована тому, що він тут.
*****
- Ей, це ще що за хлопець?
- Сам не знаю. Може грохнути його, як гадаєш?
- Давай.
*****
- " Чорт, вони наближаються" - подумав Рен.
- Вони ідуть.
- Та знаю, чорт, оце ти вляпалась. У мене немає вибору, будь ласка, не ображайся потім. - сказав мій учитель та поцілував мене.
-"Що.. він.... робить... " - в цей момент я помітила, що вони почали віддалятися від нас. Через декілька секунд Рен віддалився від мене та відійшов на декілька метрів.
- І що це було!? - трохи зі злістю та зніяковівши запитала я.
- Це... зато це допомогло. - мовив він.
- Я згодна, але чому саме поцілувавши мене!?
- Це єдиний спосіб який прийшов мені в голову.
- Ясно... "Я звісно все розумію, але чому я на нього не злюсь!? Але цілується він класно, стільки незвичних емоцій... Стоп, стоп, стоп, що я верзу!? "
- Тоуко?
- Е... це... тобто що?
- Ти на мене не сердишся? - запитав він.
- Та ні.... Тобто так!!! Так! Прям дуже-дуже сильно! - відповіла я. -" Та, що за чорт!? Серце не може заспокоїтися. Будь яке його звертання... до мене... викликає бурю емоцій... що це... зі мною.... " - запитала я сама в себе та розплакалася.
- Тоуко? Невже ти так злякалася? - стривожено запитував в мене Рен. Та через деякий час взяв і обійняв мене.

- Ну, що заспокоїлася? - запитав він.
- Так... - відповіла я.
- То я можу тебе відпустити?
- Можна ще трохи так посидіти...- пробурмотіла я собі під носа в надії, що він не почує.
- Тобто хочеш ще? - перепитав він у мене з радісною посмішкою на обличчі.
- Ти почув!? - промовила я чітко і ясно - Тобто ні, я проти так сидіти і взагалі я на тебе зла!
- Так, так, так... "Невже я вона думає, що не бачу того як вона цього хоче... Добре... буду прикидатися, що нічого не помічаю " - подумав Рен.
- Пішли додому, я змерзла. - запропонувала я.
- Ага. - і ми пішли додому, коли прийшли, то звісно, "полетіли" запитання від Аміри, чому так довго мене не було. І взагалі, я якось прийшла зовсім не в той район... Цей день, і той поцілунок запамятаються мені надовго... Тому, що цей збоченець забрав в мене мій перший поцілунок!