Я прокинулась доволі рано. Учитель ще спав, а проміння зимового Сонця ніжно обіймали кімнату. Так, як сьогодні мені нікуди не потрібно було іти, то я вирішила поніжитися в ванній.
- Боже, яка блаженна насолода. Давно я вже не ніжилася в ванній. - із задоволенням в голос промовила сама собі. Вода така тепла і приємна, а ще це масло, воно так солодко пахне! У мене зараз таке відчуття, що я в цей момент просто візьму і розтану від задоволення, як сніг на сонці.
Через хвилин сорок вода почала холодіти і потрібно було вилізати з ванної на превеликий жаль. Минуло вже два тижні від тоді, як я почала практикуватися в магії вогню. І на превеликий жаль в мене ще досі одна зірка. Я практикуюся доволі часто, п'ять разів на тиждень, тому що виявляється, якщо я буду 7 днів підряд ззайматися й витрачати свої сили на навчання в магії, то недалеко буде мені і від хвороби мага.
Хвороба мага - вона проявляється в вигляді 10 - денної гарячки, а потім не спроможністю, ще тижні два взагалі керувати своєю манною. От так от. Я, була на волоску від цієї хвороби в перший день навчання, коли майже не втратила свідомість.  Я цілий день проспала! І ще через те, що почалась зима, і йде нехватка вітамінів в організмі.
Коли я вийшла з ванної кімнати, Рен вже встав і вдягнувся. Він був одягнений в чорну водолазку і штани. Хмм, не звично для нього. Він взагалі
незвично вдягається зимою. А то завжди ходив в одному плащі. І ще одна дивина... Він зав'язав своє волосся в кінський хвіст!!! ( P. S.  В головної героїні волосся коротке, яке ледь закриває вуха, а ось в учителя до пояса)
- Що таке? - запитав він у мене.
- Та нічого, просто дивно тебе бачити таким. - відповіла я.
- А, ти про це. Просто хотів я такий піти в ванну вмитися, а там виявляється Тоука ванну приймає. - мовив Рен.
- А... ну пробач! Якщо щось не подобається, то це не мої проблеми!!! - розгнівано мовляла я на нього.
- Взагалі-то, я нічого не маю проти цього... І знаєш, твої постійні крики мене вже бісять. Що тобі не скажу, вічно ти кричиш на мене. - невдоволенно говорив Рен.
- Що ж мені зробити, якщо ти мені не подобаєшся!! - розлючено говорила я далі.
- Не подобаюсь... - з цими словами він несподівано підійшов до мене і прижав до стіни, я була на той момент в одному халаті, звісно під низом було спіднє.
- *Чорт, знову це відчуття! Сердце, заспокойся!!! * - мовляла я сама собі.
- Чому почала нервувати? М? Тепер не така смілива? - завалював запитаннями мене учитель.
- Я.. є.. ну.. це... ти.. з.. з... збоченець!!! - сказала я це і підняла голову до нього. Наші погляди в цей момент пересіклися і моє лице вкрилося рум'янцем.
- Все, що змогла сказати? Дивись на мене, чому ти вниз дивишся? Підійми свою голову до мене і дивись прямо в очі. - сказав він і почав підіймати мою голову до себе.
- Стій... не... - в той момент я розплющіла очі і побачила його гарні вічі кольору чи то темно-синього або темно-фіолетового.
- *Я ще ніколи не була так близько до  його обличчя* - подумала сама про себе і в той момент він посміхнувся.
- Що таке? Чому замовкла? - запитував він, але відповісти я так і не змогла, так як моє серце билося як скажене.
- Ну, якщо так... то ти ж напевно не проти? - запитав Рен та повільно спускався до моїх губ, перед тим відпустивши мої руки. Наші губи, через декілька секунд, злились в один неймовірно ніжний поцілунок. Я інстинктивно обійняла його за плечі сама того не помітивши. Через декілька хвилин він віддалив свою голову від мене, а я продовжила тримати його за плечі.
- Ну, що?  Як тобі? - запитав він.
- Що? - перепитала я.
- Ну... а ти нічого дивного не помітила? Що наприклад, я щось дивне зробив.
- Та ні...
- Чесно?
- Так, честно.
- Ти впевнена?
- Так.
- Точно?
- Так!
- Точно-точно?
- Так!!! - не витримала я і закричала.
- Тобто за поцілунок ти мені нічого не зробиш? - перепитав він.
- Який... п.. поцілунок... - і тут до мене дійшло... - Збоченець!!! - мовила я йому і швидко направилась до дверей з кімнати, перед тим вирвавшись з його хватки. Але, як тільки я дійшла до дверей Рен вхопив мене за комір і знову затяг в кімнату.
- Я то все розумію, але ти хоча б перевдягнись. А то зима на дворі. Поки я буду в ванній, то будь ласка вдягнись нормально. - мовив учитель і пішов до ванної кімнати.
Швидко переодягнувшись, я вибігла з готелю взагалі. Мені просто захотілось прогулятися і обдумати те, що зі мною ввідбувається останнім часом. Прогулюючись біля магазинів, я зустріла свою знайому з якою познайомилася шість днів тому.
Її звати Анна, в неї чорне волосся до плечей та карі очі. Як то кажучи, звичайна дівчина з тієї ж самої країни, що і я.
- Щось сталося? - запитала вона.
- Та... - лиш змогла відповісти я.
- Давай, розповідай. Може чимось зможу допомогти. - запропонувала  вона та ми пішли до парку з гарячим какао в руках.
Після, я розповіла свою історію в деталях.
- Все, що я можу сказати тобі це... Досить так бурно реагувати на його слова!!! А то мені більше шкода його ніж тебе. Наче і не поганий твій цей учитель-збоченець. Він тебе не згвалтував? Ні. Отже з якого перепугу його так звати?? Я розумію, що тебе легко вивести із себе, але знай міру. Він рятував тебе доволі багато. І ваше парі... це мене звісно шокувало, але я думаю, що без належної причини він це не запропонував би. - відповіла вона.
- Так, а що зі мною відбувається? - запитала я.
- Ти просто закохалася. Таке відчуття, що ти ніколи романтичних фільмів чи історій не бачила або не читала. - пояснила Анна мені.
- Цього не може бути!!! - закричала на весь парк я.
- І знову ти за своє. Але я тебе поставила перед фактом. А взагалі, уяви наприклад, що він гуляє з іншою дівчиною і при цьому вони тримаються за руки. Що ти відчуваєш? - трохи з посмішкою запитала Анна.
- Якесь не приємне відчуття... всередині... не хочу... не хочу! Я хочу, щоб він був лиш біля мене! - я сама себе шокувала в той момент...
- Ну... тепер схоже ти і сама зрозуміла. Добре, мені вже йти треба, а то темніє на дворі. - мовила вона та ми обняли один одного на прощання. - І ще дещо. - продовжила вона. - вибачись перед ним все таки багато в чому не права саме ти. -  на цей раз Анна точно пішла додому. Мені лиш залишалося повернутися до готелю, так як дійсно темніло і ставало більш холодніше.

Зайшовши до номеру, Рен сидів біля вікна, виглядаючі когось. Коли він побачив мене, учитель швидко б
підійшов до мені і обійняв.
- Я так хвилювався за тебе, я вже думав йти шукати тебе... Будь ласка більше не тікай так на довго. І прошу пробач мене за все. І за те, що я дещо тобі не сказав... - останню фразу я погано розчула, але не звернула на це уваги.
- *Він дійсно хвилювався за мене?* Це ти пробач мене, це ж через мене все так трапилося. Та і взагалі, я не права була. Мені потрібно було стримувати себе. Ти ніколи нічого злого не робив, а я постійно кричала на тебе і злилась хто зна, за що. - просити пробачення і дійсно було дуже важко. Особливо перед ним. Це добре, що йдучи додому я думала, що ж йому сказати.
- Нічого.  - мовив Рен посміхнувшись. - Все в минулому і зараз схоже ми почнемо жити по новій. - сказав він дійсно щасливим голосом та погладив мене по голові.
Після цього ми весь вечір говорили. Він розповідав мені про себе і про те як він став магом. А я ще декілька разів вибачалась перед ним. Анна мені дійсно говорила правду, що через свою ненависть до нього, я не помічала яка він і справді гарна людина.