....

Настасья Агапова

Із спогадів тільки німе метро. І я лиш до тебе біжу, забувши останній потяг, На станцію "Вічність", якої, здавалося не було, з тієї хвилини як ти посміхнулася там — навпроти. І я лиш до тебе, з тобою і тільки "за", Минаючи черги. Для мене вони, ти знаєш, такі тортури... А в пам'яті небо, квиток, вокзал, холодні зап'ястя. Обійми палкі, що гублять В мені кожен день той залізний нерв, що став би, ще трохи, шматком металу. А я на пероні, можливо, тоді помер. Пройшло стільки днів, цигарок та кави, Щоб знову навчитися вірить твоїм очам. Щоб знову зустрітись, забувши за кляті квіти. На станції "Вічність" я довго тебе чекав. Так довго, що раптом скінчився квітень.

2022-10-02 08:02:08

14

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Настасья Агапова

@Олег Шаула російській частині сурджбуку😏

Відповісти

2022-10-02 08:06:16

1

Лео Лея

Уся історія життя в одному вірші. 👏👏👏

Відповісти

2022-10-02 09:30:16

1

Сорока

Пані авторко дозвольте писати вам компліменти під цим і кожним наступним віршем

Відповісти

2022-10-04 12:21:45

1

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

2635

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1164