Мавка
Стефанія
Вона в руках тримає книжку, Її думки - самі слова. Лежить собі тихенько в ліжку, а в узголів'ї спить сова. Вікно показує реальність: Самотня ніч, холодний ліс. Вона забула цю банальність Їй лісовик гостинця ніс , Їй вітер коси заплітає, Вона вночі майструє сни Вона й сама того не знає, Що стала первістком весни... Вона в руках тримає книжку, Її думки -самі слова. Лежить собі тихенько в ліжку Самотня мавка лісова
2018-07-22 15:05:58
31
19
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (19)
Есмеральда Еверфрі
Дуже крутий вірш, справді, захоплює подих. #засоветован
Відповісти
2018-07-25 19:45:13
2
Химера Зеленоока
Тонко і атмосферно. Схоже на мереживо павутиння. Захоплює. #засоветован
Відповісти
2018-07-25 20:03:00
3
Vita Riter
Круто! Я тоже люблю мифологию! #засоветован
Відповісти
2018-07-26 08:48:18
2
Інші вірші поета
А буває ти падаєш і... Вогнева Симфонія осені @@@
Інші поети
ملاك عطوات
@WhiteAngel3011
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2652
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1761