Мавка

Стефанія

Вона в руках тримає книжку, Її думки - самі слова. Лежить собі тихенько в ліжку, а в узголів'ї спить сова. Вікно показує реальність: Самотня ніч, холодний ліс. Вона забула цю банальність Їй лісовик гостинця ніс , Їй вітер коси заплітає, Вона вночі майструє сни Вона й сама того не знає, Що стала первістком весни... Вона в руках тримає книжку, Її думки -самі слова. Лежить собі тихенько в ліжку Самотня мавка лісова

2018-07-22 15:05:58

31

19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (19)

Есмеральда Еверфрі

Дуже крутий вірш, справді, захоплює подих. #засоветован

Відповісти

2018-07-25 19:45:13

2

Химера Зеленоока

Тонко і атмосферно. Схоже на мереживо павутиння. Захоплює. #засоветован

Відповісти

2018-07-25 20:03:00

3

Vita Riter

Круто! Я тоже люблю мифологию! #засоветован

Відповісти

2018-07-26 08:48:18

2

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4694

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

52

39

1595