Глава 1
Ранок :
Прокидаюся від того, що чую, як мій, який поставила ще ввечері, щоб не запізнитись, розбудив майже всіх. Одразу встаю і вимикаю його , потім дивлюся у вікно , і бачу що сніг так і не випав, а вже між іншим початок грудня, щось зима цього року запізнюється . Трішки помилувалась і, направляюсь до ванної кімнати, щоб привести себе в порядок і до речі сьогодні мій перший день в новій школі , а ще як на зло одинадцятий клас . Зовсім недавно ми переїхали до Львова, через те, що батька( якого звати Ярослав) підвищили,і ми змушені були переїхати до цього чудового міста Львова . Мені доречі 17, на вигляд я невеличка 160 , з довгим каштановим волосся , яке трішки підкручкується знизу , голубі як небо очі, круглі щітки і пухкетькі губи , які до речі передали мені від мами Олі. Вона є хранительнецею нашого сімейного вогнища. Заради сім'ї вона готова на все, так само як і батько. Вони для нас приклад добрий, люблячих батьків.
Я швидко направилась до своєї кімнати одразу направилась до шафи, відкрила її.
Я завжди дивуюся , як через стільки років вони дивляться один на одного наче вчора закохалися.
Ми всі троє спустилися ліфтом з третього поверху і підійшли до татової машини , вона була припарковался біля будинку. Доки ми їхали в школу, я вирішила прогортати стрічку Instagram , подивилась нові пости подруг і лайкнула іх і не помітила, як ми зупинилися біля школи.
З дівчатами було весело, ми так і не помітили, як закінчився сьомий урок.
Привіт мої любі читачі . Мені дуже приємно що саме ти почала ( почав) читання цієї історії. Це мою перша книга, я дуже хвилююсь, буть ласка підтримайте мене ❤❤❤ .
Ваша Yevhenia.
Прокидаюся від того, що чую, як мій, який поставила ще ввечері, щоб не запізнитись, розбудив майже всіх. Одразу встаю і вимикаю його , потім дивлюся у вікно , і бачу що сніг так і не випав, а вже між іншим початок грудня, щось зима цього року запізнюється . Трішки помилувалась і, направляюсь до ванної кімнати, щоб привести себе в порядок і до речі сьогодні мій перший день в новій школі , а ще як на зло одинадцятий клас . Зовсім недавно ми переїхали до Львова, через те, що батька( якого звати Ярослав) підвищили,і ми змушені були переїхати до цього чудового міста Львова . Мені доречі 17, на вигляд я невеличка 160 , з довгим каштановим волосся , яке трішки підкручкується знизу , голубі як небо очі, круглі щітки і пухкетькі губи , які до речі передали мені від мами Олі. Вона є хранительнецею нашого сімейного вогнища. Заради сім'ї вона готова на все, так само як і батько. Вони для нас приклад добрий, люблячих батьків.
- Доню, ходи снідати - гукає з кухні мама.
- Добре , вже іду - коли я прийшла і сіла за стіл мене чекав чай з малинкою і млинці, які я просто обожнюю.
- Ну що ти готова до першого дня в школі? - питає тато.
- Готова, але мені страшно, як мене с приймуть нові однокласники - відповіла йому, і побачила як на кухню заходить Даня (мій рідний брат) вже повністю зібраний. Раніше мені не доводилось змінювати школу, всі одинадцять років я навчалась в одній школі.
- Доброго ранку - привітався брат.
- Бачу ти вже готовий - зі сміхом показує на хлопця, який зайняв своє місце за столом.
- Так, смачного - відповідає хлопець і починає начинать млинці.
- Смачного, синку - мило відповіла мама.
- Діти, сьогодні я вас відвезу - наголосив батько.
- Добре - майже одночас відповіли з Данею - мамо дякую за сніданок, я піду збиратись.
- Біжи доню - відповіла мама.
Я швидко направилась до своєї кімнати одразу направилась до шафи, відкрила її.
- Що сьогодні одягти? - запитання я саму себе, але довго думати мені не прийшлось, взагалі я не люблю годинами стояти і думати що одягнути, зазвичай я швидно збираюсь, так само було і цього разу, адже я вибрала сині джінси з високою посадкою і білий гольф, волосся завязался у кінський хвіст і з переду випустила дві прядки, підмалювала блиском губи, очі тушшю і розчисала брови . Взяла сумку і пішла на вихід , де якраз збирався тато і Даня. Так як надворі вже пізня зима , зверху я на кинула пальто, адже повітря вже холодне , хоча снігу ще не має, але мороженое зранку все сильніший і сильніший.
- Все люба , ми поїхали - прощається тато до мами.
- Добре - відповіла мама коли вийшла з кухні, потім підійшли і поцілувала всіх .
- Не сумуй тут без нас - мило повідомляє мамі
- Не буду, їдьте, ато запізнетесь - відповіла вона.
- Бувай - відповідаю мамі.
Я завжди дивуюся , як через стільки років вони дивляться один на одного наче вчора закохалися.
Ми всі троє спустилися ліфтом з третього поверху і підійшли до татової машини , вона була припарковался біля будинку. Доки ми їхали в школу, я вирішила прогортати стрічку Instagram , подивилась нові пости подруг і лайкнула іх і не помітила, як ми зупинилися біля школи.
- Ну все діти приїхали - повідомляє батько.
- Дякую , що підвіз - цілую тата в щічку, і прощаються, тим часом, як брат вже знаходить на подвір'ї школи.
- Бувай - прощається він.
- Вибач, я не хотіла - почала просити пробачення, адже справді не помітила її, бо роздивлялась нове приміщення, в якому мені потрібно буде закінчувати школу.
- Нічого, це я спішу , я тебе тут ще не бачила, ти новенька? - поцікавилися дівчина .
- Так, я Соня - знайомлюсь з дівчиною середнього росту з риженькими кучерями, зеленими очима і надзвичайно красивою фігурою.
- Юля, приємно познайомитись - протягає мені руку.
- І мені - мило всміхаюсь дівчині.
- А ти в який клас ідеш? - питає вона, коли ми вже здали свій верхній одяг.
- 11-В - відповідаю її
- Що справді, я теж з 11-В , оце зустріч - радісно відповідає вона.
- Тепер я буду хоть з кимось знайома - радісно відповідаю їй.
- Доречі я можу провести тебе до нашого класу, бо якщо ми зараз не почнемо підніматися то Наталія Іванівна знову зробить не заплановану самостійну, а ще можеш сісти біля мене.
- Чудово - на радащах обняла Юлю.
- Ходімо - не знаю чому, але моє хвилювання залишилось позаду , я взагалі була на " Сьомому небі від щастя " , ажде я вже знаю когось з свого класу, і вона досить мила дівчина. Ми швидко піднялися на 2 поверх і дійшли в самий кінець каледору.
- Ну все ми дійшли - зупиняється біля одного з кабінетів і показує на двері з надписом 11-В.
- Захоть не бійся , в нас досить дружній клас - запевняє вона мене.
- Я не боюсь - сміло відповідаю. Дівчина заходить в клас і я прямую за нею
- Всім привіт, подивіться кого я вам привела - радісно повідомляє однокласникам.
- Знайомтесь це Софія вона буде разом з нами навчатись - знайомить вона нас.
- Всім привіт - вітають, вже з новими однокласниками.
- Ну привіт, ти не бійся прохоть, ми не кусаємось - вітається хлопець з останніх парт.
- Сонь, сідай - кличе мене Юлька до третьої парти біля вікна. Я швидко дійшла до потрібної парти і як тільки я присіла, обернутися дві дівчини , які сиділи попереду.
- Привіт, я Маша - швидко представляє себе одна з дівчат з каштановим волоссям по плечі і з карими вузькими очима.
- А я Аня - говорить друга з дівчат в якої сірі очі і довше волосся.
- Приємно познайомитись, думаю ви вже чули що я Софія, але можна просто Соня - насправді я більш люблю коли на мене кажуть Софія, але всі кажуть Соня і я так звикла, іноді я навіть не відкликаюся на Софія одразу, бо думаю що то не до мене.
- Доброго дня діти, я чула що в нас поповнення - раптово до класу зайшла вчителька років з пятдесяти.
- Доброго дня - вітоємось всі разом
- Так, мене звати Софія - підіймаю і відповідаю їй
- Добре, сідай - повідомляє і диктує тему сьогоднішнього уроку.
- Що в нас наступне? - питає Маша.
- Хімія - відповідає на запитання Аня.
- Дівчата в мене є одна ідея - радісно повідомляє Юлька.
- Яка? - цікавлюся.
- Після уроків ми йдемо гуляти і що одно познайомився тебе з містом, і самі блище познайомимось.
- Добре , але тільки не довго в мене після математика - відповідає Аня
- Я за - кажу Юлі, коли ми вже вийшли класу.
- Тоді домовились - весело відповідває Маша.
- Пішли щось перекусимо? - пропонує Анька
- Я тільки за - підтримую Аню
З дівчатами було весело, ми так і не помітили, як закінчився сьомий урок.
- Сьогодні день пройшов досить швидко - розповідає Маша .
- Так, Сонь як тобі наша школа? -запитує Юля
- Мені дуже сподобалось і клас дуже дружній - так мені справді сподобалась нова школа, тут дуже гарні викладачі і клас мене добре прийняв. Подивимось, як далі буде.
Привіт мої любі читачі . Мені дуже приємно що саме ти почала ( почав) читання цієї історії. Це мою перша книга, я дуже хвилююсь, буть ласка підтримайте мене ❤❤❤ .
Ваша Yevhenia.
Коментарі