Глава20
Прокидаюся від того , що чідко відчуваю на собі чіїсь погляд , і я не помилися . Як тільки відкриваю очі , то навпроти себе бачу обличча Дмитра , він нависає зверху і таким ніжним , спокійним поглядом дивиться на мене .
- Доброго ранку - вітається і однією рукою заправляє моє волосся , за вушко.
- Доброго - сонно відповідаю і протираю очі.
- Тобі не холодно ? - образу запитує . Він такий турботливий , промовляю сама собі і дивлюсь на нього з усмішкою на обличчі .
- Ні , мені так приємна твою турбота - чесно зізнаюсь йому .
- Ну звичайнож приємна - самовпевнено відповідає він
- Єй , ти чого такий самовпевнений - легенько штовхаю його.
- Тому , що я бачу це на твоєму обличччі- від усмішки на його обличчі зявляються ямочки.
- Так , не змушуй мене червоніти - прикриваю своє обличча.
- Ти , що соромишся - запитує в мене , і стягує г мого обличча плет.
- Так - чесно зізнаюсь йому .
- Добре , все я здаюсь , але вилізай з своєї схованки - просить він у мене.
- Обіцяєш - вирішую перевірити його.
- Обіцяю - здаається він.
- А яка зараз година ? - несподівано запитую .
- А це має значення - вирішив пожартувати він.
- Так - трохи з обуренням відповідаю.
- Шоста ракну - показує мені годиннк.
- О , то це ми скоро прокинулись - радію , адже я зможу , ще трішки побути з ним на самоті
- Так , я вже навіть сніданок замовив - зізнається він.
- Що , який сніданок , де ти його зараз знайшов - дивуюсь йому.
- Як де , ти що не чула про такі слава , як ділодобавий рестован - тепер уже його черга дивуватись.
- Чула звісно , просто одразу не здогадалась - справді , тільки тепер ддо мене дійшло , що можна було й так.
- Думаю , що ти можеш ще відпочити - пропонує він мені.
- А тобі , що не можна ? - дивуюсь йому.
- Ні - знову мило посміхнувся мені.
- Чому ? - ставлю йому запитання.
- Тому , що потрібно забрати замовлення , і доречі що ти пєш зранку - цікавиться він.
- Ванільне капучино - усміхаюсь йому , коли він вже піднімається з дивану.
- Я так зрозумів , що це твій улюблений напій? - ну звідки він дізнався.
- Звідки ти заєш - запитую одразу в нього.
- Я бачив вчора ти його пила , і того разу , коли ви з подругами приходили , а коли я спитав тебе , то ти вимовила його з дуже гарною усмішкою на обличчі - зізнається він.
- Ти такий спостережливий - вирвалось у мене ці слова і тоді наші погляди зустрілися.
- Я спостережливий до всього , що з тобою звязане - і як після цих слів мені реагувати.
- А , що там з нашим сніданком - питаю в нього , щоб якось змінити тему
- Замовлення вже мабуть привезли , я піду , заберу його - піднімається з свого місця і зникає за дверима кабінету
Повернувся Дмитро хвилин через десять , приблизно , р вуках він заніз піднос , де стояли дві чашки , потім знову повернувся , і цього разу заніс пакет
- Я не знав чим ти снідаєш , кому заказав з кожного по трошку - розпливається в усмішці вчитель
- З обсягу того, що знаходиться в пакеті ти заказав все - заливаюсь сміхом
- Ну , я трішки навантажив кухаря - підтримує мене він , і кабінетом розливається радісний сміх
- Допоможи мені , буть ласка , розкласти їжу на стіл - просить він у мене
- Так , звісно - і тієїж хвилини піднімаюсь з дивана і розкриваю їжу , одразу помічаю омлет , зарах якого розпливається по кімнаті , потім витягає млинці , сирники , салат , смажений бекон , сир і сосиски
- То , що давай снідати , раз у нас все є - пропоную йому
- Добре , давай - погоджується вінзі мною
- Смачного
- Дякую - відповів він
- Скільки в тебе сьогодні уроків ? - несподівано питає
- Сім - з повним ротом відповіла йому
- Обережно - попереджає він мене
- Ага - коротко відповіла йому
- А навіщо питаєш ? - спавлю йому запитання , яке стосується того , скільки в мене уроків
- В мене для тебе буде невеликий сюрприз - інтригує мене
- Сюрприз ? - в туж хвилину мої очі спалахнули
- Так - спокійним тоном відповів він
- Але я сьогодні не можу - вирішила одразу йому заперечити
- Чому - з нотками суму відповів він
- та я після школи одразу зюди прийду , а потім додому , адже батьки будуть хвилюватися , і взагалі вони можуть про щось здогадатися , я ж вже в друге не ночую дома - сумно відповідаю
- Тепер я вже шкодую , що взяв тебе на роботу - хоче хоть якось покращити ситуація
- Чому ? - запитую в нього
- Та , ти весь час будеш на роботі , і ми не зможемо спілкуватися - під час цих слів він дивиться мені прямо в очі - та чому ж не можемо , я ж начальник - згадав про це Діма
- Ей ні , та не годиться , я влаштувалась на роботу , для того , щоб працювти - заперечую йому
- Дорбре , але обіцяй мені , що ти знайдеш час і я покажу тобі сюрприз - просить він у мене , але я б і так погодилась , адже було цікаво , що за сюрприз він мені підпотував
- Обіцяю - відповідаю йому - а ти , зможеш відвести мене додому - прошу в нього
- Так , звісно , але спочатку ти зїш свою порцію і випєш капучино - попереджає він мене
- Залюбки - відповідаю і закидую в рот чергову сосиску
Після ми разом прибрали з сполу і Дмитро відвіз мене додому
- Мам , я вдома - гукаю на неї , адже знаю , що вона готує зараз сніданок
- Добре , проходь , я на кухні - скинувши верхню одежу і чоботи я направилась до кухні . Мама справді стояла біля плити і щось жарила на сковорідці , я підійшла і поцілувала її в щоку
- Добрий ранок - вітаюсь перша
- Доброго , як там твоя подруга - одразу поцікавилась воно
- Добре , сьогодні її батьки приїдуть і заберуть її - розповіла їй про ситуацію з Юлею
- Бідна дівчинка , сідай снідати будемо , ажде тобі ще до школи потрібно зібратися - нагадує вона мені про сніданак
- Та я вже поснідала , краще піду швидко зберусь - після цих слів піднімаюсь з стільця
- Добре , біжи - кидає на останок вона
Сьогодні ось така глава. Як думаєте, що буде далі. Додавайте книгу в бібліотеку і читайте з задоволенням. Не забувайте поставити ❤❤❤
Люблю вас, приємного читання .
- Доброго ранку - вітається і однією рукою заправляє моє волосся , за вушко.
- Доброго - сонно відповідаю і протираю очі.
- Тобі не холодно ? - образу запитує . Він такий турботливий , промовляю сама собі і дивлюсь на нього з усмішкою на обличчі .
- Ні , мені так приємна твою турбота - чесно зізнаюсь йому .
- Ну звичайнож приємна - самовпевнено відповідає він
- Єй , ти чого такий самовпевнений - легенько штовхаю його.
- Тому , що я бачу це на твоєму обличччі- від усмішки на його обличчі зявляються ямочки.
- Так , не змушуй мене червоніти - прикриваю своє обличча.
- Ти , що соромишся - запитує в мене , і стягує г мого обличча плет.
- Так - чесно зізнаюсь йому .
- Добре , все я здаюсь , але вилізай з своєї схованки - просить він у мене.
- Обіцяєш - вирішую перевірити його.
- Обіцяю - здаається він.
- А яка зараз година ? - несподівано запитую .
- А це має значення - вирішив пожартувати він.
- Так - трохи з обуренням відповідаю.
- Шоста ракну - показує мені годиннк.
- О , то це ми скоро прокинулись - радію , адже я зможу , ще трішки побути з ним на самоті
- Так , я вже навіть сніданок замовив - зізнається він.
- Що , який сніданок , де ти його зараз знайшов - дивуюсь йому.
- Як де , ти що не чула про такі слава , як ділодобавий рестован - тепер уже його черга дивуватись.
- Чула звісно , просто одразу не здогадалась - справді , тільки тепер ддо мене дійшло , що можна було й так.
- Думаю , що ти можеш ще відпочити - пропонує він мені.
- А тобі , що не можна ? - дивуюсь йому.
- Ні - знову мило посміхнувся мені.
- Чому ? - ставлю йому запитання.
- Тому , що потрібно забрати замовлення , і доречі що ти пєш зранку - цікавиться він.
- Ванільне капучино - усміхаюсь йому , коли він вже піднімається з дивану.
- Я так зрозумів , що це твій улюблений напій? - ну звідки він дізнався.
- Звідки ти заєш - запитую одразу в нього.
- Я бачив вчора ти його пила , і того разу , коли ви з подругами приходили , а коли я спитав тебе , то ти вимовила його з дуже гарною усмішкою на обличчі - зізнається він.
- Ти такий спостережливий - вирвалось у мене ці слова і тоді наші погляди зустрілися.
- Я спостережливий до всього , що з тобою звязане - і як після цих слів мені реагувати.
- А , що там з нашим сніданком - питаю в нього , щоб якось змінити тему
- Замовлення вже мабуть привезли , я піду , заберу його - піднімається з свого місця і зникає за дверима кабінету
Повернувся Дмитро хвилин через десять , приблизно , р вуках він заніз піднос , де стояли дві чашки , потім знову повернувся , і цього разу заніс пакет
- Я не знав чим ти снідаєш , кому заказав з кожного по трошку - розпливається в усмішці вчитель
- З обсягу того, що знаходиться в пакеті ти заказав все - заливаюсь сміхом
- Ну , я трішки навантажив кухаря - підтримує мене він , і кабінетом розливається радісний сміх
- Допоможи мені , буть ласка , розкласти їжу на стіл - просить він у мене
- Так , звісно - і тієїж хвилини піднімаюсь з дивана і розкриваю їжу , одразу помічаю омлет , зарах якого розпливається по кімнаті , потім витягає млинці , сирники , салат , смажений бекон , сир і сосиски
- То , що давай снідати , раз у нас все є - пропоную йому
- Добре , давай - погоджується вінзі мною
- Смачного
- Дякую - відповів він
- Скільки в тебе сьогодні уроків ? - несподівано питає
- Сім - з повним ротом відповіла йому
- Обережно - попереджає він мене
- Ага - коротко відповіла йому
- А навіщо питаєш ? - спавлю йому запитання , яке стосується того , скільки в мене уроків
- В мене для тебе буде невеликий сюрприз - інтригує мене
- Сюрприз ? - в туж хвилину мої очі спалахнули
- Так - спокійним тоном відповів він
- Але я сьогодні не можу - вирішила одразу йому заперечити
- Чому - з нотками суму відповів він
- та я після школи одразу зюди прийду , а потім додому , адже батьки будуть хвилюватися , і взагалі вони можуть про щось здогадатися , я ж вже в друге не ночую дома - сумно відповідаю
- Тепер я вже шкодую , що взяв тебе на роботу - хоче хоть якось покращити ситуація
- Чому ? - запитую в нього
- Та , ти весь час будеш на роботі , і ми не зможемо спілкуватися - під час цих слів він дивиться мені прямо в очі - та чому ж не можемо , я ж начальник - згадав про це Діма
- Ей ні , та не годиться , я влаштувалась на роботу , для того , щоб працювти - заперечую йому
- Дорбре , але обіцяй мені , що ти знайдеш час і я покажу тобі сюрприз - просить він у мене , але я б і так погодилась , адже було цікаво , що за сюрприз він мені підпотував
- Обіцяю - відповідаю йому - а ти , зможеш відвести мене додому - прошу в нього
- Так , звісно , але спочатку ти зїш свою порцію і випєш капучино - попереджає він мене
- Залюбки - відповідаю і закидую в рот чергову сосиску
Після ми разом прибрали з сполу і Дмитро відвіз мене додому
- Мам , я вдома - гукаю на неї , адже знаю , що вона готує зараз сніданок
- Добре , проходь , я на кухні - скинувши верхню одежу і чоботи я направилась до кухні . Мама справді стояла біля плити і щось жарила на сковорідці , я підійшла і поцілувала її в щоку
- Добрий ранок - вітаюсь перша
- Доброго , як там твоя подруга - одразу поцікавилась воно
- Добре , сьогодні її батьки приїдуть і заберуть її - розповіла їй про ситуацію з Юлею
- Бідна дівчинка , сідай снідати будемо , ажде тобі ще до школи потрібно зібратися - нагадує вона мені про сніданак
- Та я вже поснідала , краще піду швидко зберусь - після цих слів піднімаюсь з стільця
- Добре , біжи - кидає на останок вона
Сьогодні ось така глава. Як думаєте, що буде далі. Додавайте книгу в бібліотеку і читайте з задоволенням. Не забувайте поставити ❤❤❤
Люблю вас, приємного читання .
Коментарі