Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9
Глава 10
Глава 11
Глава 12
Глава 13
Глава 14
Глава 15
Глава 16
Глава 17
Глава 18
Глава 19
Глава20
Глава 16
Здається мені , що мої слова його не зупинять  . Він почав підбиратися до мене з кожним кроком, серце просто пішлл в п'ятки .

  • Не підходь до мене :  закричала я.
  • Чому ? Софія ти що боїшся мене? - зацікавлено запитує .
  • Так боюсь - і з очей полилися гіркі сльози, але несподівано з кабінету вирвався Дмитро і потім розписувалися  в мене що сталося.
  • Софія , що сталося . Чому ти плачеш? - запитує він у мене, а вже потім помічає ще одну людина.
  • Нічого - тільки це змогла вимовити я, і кинулась в його в обіймах . Він так ніжно мене приголубив , що я просто забула про все на світі , але несподівано той заговорив
  • Софія , ходімо, вийдемо нам потрібно поговорити - строгим голосом наголосив він .
  • Ні вона з вами нікуди не піде або ви розмовляєте тут , або взагалі покидайте цей заклад - заступився за мене Дмитро , за що йому дуже вдячна, адже я сама б не справилась .
  • Ти хто о взагалі такий, щоб мені тут командувати -  обурився чоловік.
  • Я той , в чийому закладів ви зараз стоїте : строго відповідає Дмитро.
  • Ну і що, мені взагалі все одно де я стою , мені потрібно розмовляти з Софією - настоює на своєму той .
  • Я вам вже сказав, що  з Софією будете розмовляти тільки тут, і тільки в присутності зі мною  - заступається за мене вчитель і кілька тепер я починаю заспокоюватись, адже розумію, що в безпеці.
  • Добре, тоді ми з тобою ще зустрінемось -  тицьнув  пальця в мене і покинув заклад .
  • Софія хто це такий ? - запитав у мене Дмитро, як тільки за замом зачинили двері.
  • Прошу тільки не тепер , я тобі потім все поясню , будь ласка - прошу в нього.
  • Обов'язково мені розповів , але тепер будьть обачна, а то  як на мене то він не дуже хороша і порядна людина -  повідомляє  Дмитро.
  • Так я знаю - соромно опускаю  голову і нарешті вибираюсь  його обіймів.
  • Добре , тоді закривай кафе - повідомляє мені - підрахуй касу і занесених до мене в кабінет , а потім я зберу речі і відвезу тебе додому .
  • Ок - тільки це змогла вимовити, адже не хотілося навантажувати його, але по дорозі додому могла зустрітися з тим чоловіком , а цього я не хотілося , а зараз він може чекати мене просто за углом.
 

І ось ми вже підїжджаємо  до мого дому. Дмитро зупиняє машину і виходить, як справжній джентельмен відкриває мені двері. 

  • Ну все, бувай, дякую що підвіз - прощаються з рятівником.
  • Та, нема за що, буть обачніша, не залишайся одна на вулиці - попереджає мене він.
  • Так - коротко відповідаю - Бувай.
  • Бувай, бережи себе - відповів на прощання.
 

Заходжу до кухні і бачу, що мама  щось готує, кидаю куртку і чоботи і прямую до неї. 

  • Привіт мам - вітають до мене, адже останній рак коли ми бачились то був ранок, а зараз вечір.
  • Привіт доню, ти що сьогодні так пізно? - цікавиться вона.
  • Ти ми ж одинадцятий клас і почали підготовку до Новорічного вечора -  розповідаю, але не брешу, тому, що класний керівник заходив до нас і сказав, що потрібно швидко почати підготовку  , адже залишилось дуже мало часу.
  • А чому так пізно ? - цікавиться вона.
  • Та ми ще встигнемо - відповідаю і на моєму обличчі зявляється посмішка, адже ця Новорічна атмосфера наближається.
  • Доню, допоможи мені нарізати салат - повідамляє.
  • Добре - берусь за роботу.
  • Татр коли повертається додому? - запитую а неї.
  • Казав, що вже виїхав - відповідає мені
  • А Даня в дома? - запитую в неї.
  • Так, він в своїй кімнаті , робить уроки.
  • Зрозуміло -  і берусь  за свою роботу  .
 

Тато приїхав через п'ятнадцять хвилин, ми повечеряли і я пішла робити уроки.  Після того я вирішила прчукати людину, яку не хотіла бачити.  Почала набирати ім'я і прізвище , яке давно хотіла забути, але назавжди воно залишиться в моїй пам ' яті, як чорний слід.  Але ніякої інформації я не знайшла. Жодної. А навіть не знаю чи зрадила чи ні. З такими змішаними відчуттями я пішла спати, але довго не могла заснути, ніби настала безсоння . 

 

 

Ранок : 

  • Привіт, ти була вчора в Юлі? - одразу запитує Аня.
  • Привіт, так була - відповідаю.
  • Що, як вона там ? - цікавиться вона.
  • Добре, сьогодні її батьки приїдуть і заберуть її із лікарні - займаю своє робоче місце - А в тебе що сталося? - питаю її за вчорашній день.
  • Батьки повідомили мені, що в мене є  рідний брат  .
  • Щоо - тільки ці слова злітають з моїх уст.
  • Так, я сама не повірила - на емоціях відповідає вона.
  • І хто це? - запитую, бо було цікаво.
  • Ніколи не повіриш - відповідає Аня.
  • І хто? - нетерпляче запитую .
  • Дмитро Олексійович - шепоче мене на вухо вона.
  • Щооо? - цього імені я не очікувала почути.
  • В мене така сама реакція, коли згадую ту вчорашню ситуацію - щиро відповідає подруга.
  • А він про це знає? - запитую, адже подруга про це дізналася вчора, а Дмитро цілий день був зі мною, зранку в школи, потім в лікарні і ввечері  на роботі  .
  • Я не знаю, мені батьки вчора розповіли  , виявляється його мама померла коли народжувати, а мій батько навіть не знав про його існування  . Недавно тато дізнався правду, але ще не розповів йому  - хотів спершу розповісти нам правду - щиро розповідає мене події минулого дня  .
  • В мене просто немає слів - Дмитро різ в дитячому будинку. Наші долі подібні, але мене повезло набагато більше, адже я зростала в люблячий сім'ї, а він не міг зрозуміти як це, йому довелося пережити всі події проживання в дитячого будинку.
  • Я ще сама не можу повірити - для дівчини це була несподівана довжина до того єдина дитина в сімї.
  • Зрозуміло - коротко відповідаю, адже одразу пригадую події вісімнадцятого грудня, коли Дмитро заспокоював мене, коли дізнався, що мене всиновили, а він  насправді знає як це жити без батьків, сьомому на цьому світі .
  • Ходімо на урок - переводить тему однокласниця.
  • А що в нас за урок ? - запитую , бо зовсім задумалась .
  • Зарубіжна література -  піднімається з місця подруга  , бо до початку уроку залишилось три хвилини  , а це потрібно дійти до кабінету, а зараз це дуже важко , адже саме в цей час дітей найбільше.
 

Так як у нас класний керівний відповідальний і креативний  , то сценарій  він підготовив самотушки  , ми тільки розібрали слова і вибрали пісні. В принципі сценарій мені сподобався, він базувався на сценках, які як на мене були дуже смішними, мені випала роль снігурочки. 

 

День пройшов добре , я сиділа з  Анею  , бо Маша не прийшла. Після того  попрощалась з подругою і попрямувала на роботу, адже настала мою зміна. З  Дмитром ми не бачились ні в школи, і на роботі  . Коли я запитала в Агнеси чи вчитель на роботі то вона відповіла, що він прийшов близько полудня і зараз знаходиться у своєму кабінеті, і жодного разу не  виходив  . 

Агнеса вже пішла додому , залишилась тільки я на робочому місці  , в кафе майже нікого не було  , тому я зробила собі ванільне капучино і напомнила свій настрій чудовим напоєм. Несподівано в кафе  зайшов якісь чоловік  , років сорока він одразу підійшов до стійки. 

  • Добрий день, Дмитро  зараз на робочому місці ? - одразу перейшов до справи незнайомець.
  • Добрий день, так, він зараз в своєму кабінеті - відповідаю йому - повідомити йому, що ви хочете з ним розмовляти ? - ставлю йому питання.
  • Не потрібно  , я сам все владою - не дочекавшись моєї відповіді він направився в кабінет, на двері яких була табличка з надписом директор.  Я нічого не могла вдіяти, тому, що думала що Дмитро має знати про прихід чоловіка. Через хвилин двадцять я почула, що вони сваряться , і....
 

Ось так закінчується ось ця глава  . Чекаєте продовження?? . Підтримайте мене❤❤❤  Для автора свято коли ви підптимуєме його, а для читача, коли автор викладає нові глави, тому я стараюсь для вас ❤❤❤. 

                                                                          Ваша Yevhenia. 

© evgenia _05 ,
книга «Хто я?».
Коментарі