Пішли зробили так , як просила Сніжана Вікторівна і на це потратили цілий урок . Після цього ми направились  до спортзалу де мав відбутися урок фізичної культури. 

• Ну що ти з ним розмовляла? - питаю у Юлі про ту ситуацію.
  

• Ще ні. Незнаю мені так страшно - відпрвідає вона, коли ми вже від стаємо від дівчат.
  

• Чого ти , не бійся піди просто вибачся, і все - запевняю її.
  

• Ага все . Як я після цього просто  піду і подивлюся йому в очі  - Мабуть я залишу після уроку - сумно відповідає.
  

• Добре , як хочеш,  бажаю удачі - обіймаю дівчину, щоб хоч якось заспокоїти її
  

• Дякую - обіймає мене. Ціілий урок ми ходили здавали нормативи бігали  , скакали , качали прес, хлопці грали волейбол. Урок виявився виснажливим, тому ми пішли до столової , а Юля залишилося , так, як і обіцяла.  Що там відбувалося не знає ніхто, але я обовязково дізнався, думаю вона мені розповість.
  

 

• Соня ти, що нічого не будеш-  питає Маша.
  

• Та до мене бабуся приїхала так відгодувала  так , що їсти тепер тиждень не буду - жалуюсь.
  

• Ой я знаю як це  , але я не відмовлюся від цієї запашної булочки  - весело відповіда Маша.
  

• Ну звісно бери якщо хочеш - запевняю її.
  

• Смачного вам - відповідає Аня коли ми вже сидимо за столом .
  

• А де Юля ? - питає Маша
  

• Вона повернулась до класу , їй щось потрібно було взяти з портфеля - на ходу придумала відмазку , щоб якось допомогти Юлі
  

• Зрозуміло Дякую і вам - відповідає Маша . Двчата смачного перекусили, а я просто сиділа і пила чай . Потім ми повернулися до класу де вже чекала Юля
  

• Я чекаю подробиць -  сказала так , щоб почула тільки Юля
  

• Ну звісно -  якось неоднозначвам відповіла дівчина.
  

 

 

Я тільки продзвенів дзвінок заходить вчитель геометрії ,  к завжди дата , класна робота і починаємо плідно працювати  . Розв'язувати різні формули  , задачі , теореми . Цей день пролетів досить швидко , я навіть  не помітила, як скінчився сьомий урок . Після цього я вирішила , що добре було б було піти в кафе  , де вчора сиділи з Юлею. Тому попрощавшись із дівчатами , я направила саме туди. На вході я побачила вивіску , що потрібен офіціант тому, я направила саме до  дівчинки , років двадцяти, яка готувала каву , чи чай не пойму , але  я вирішила підійти і познайомитись     

• Привіт, зробиш будь ласка лате - роблю замовлення і сідаю за барну стійку.
  

• Так звісно - починає виконувати  моє замовлення.
  

• Я Софія - починаю першою наше знайомство  і простягаю їй руку
  

• Агнеса , дуже приємно - потискує руку
  

• Я тут побачила у вас вивіску що потрібен офіціант ?- цікавлюся, коли моє замовлення стоїть навпроти мене
  

• Звісно шукаємо, вчора ввечері звільнили офіціантку за те , що вкрала гроші  з каси тому зараз шукаємо - спокійним тоном відповідає.
  

• Може я знаходжусь на цю посаду - задаю їй питання.
  

• Ну не знаю. Тобі скільки років  ? - питає.
  

• Сімнадцять - відповідаю
  

• Ну неповний робочий день тобі дозволена, але потрібно буде домовлятися і це змішувати з навчанням.
  

• А він  злий  - питаю у Агнеси
  

• Ні, а точніше я не знаю , я тут також недовго, але прийняв від мене добре - розповідає свою історію дівчина.
  

• Якби ж і мені пощастило - сумно відповідаю.
  

• Не переймайся, все буде добре, пий своє лате, а то холодне - відповідає Ангеса і показує на чашку.
  

• Може йти і ти за компанію зі мною вип'єш - пропоную дівчині.
  

• Думаю, що можна я пила тільки зранку - погоджується.
  

• Розповіш  мені щось про цю роботу  .
  

• Ну що розповідати , робота не важка головне знати користуватися автоматом і швидко ходити, відносити замовлення вчасно. Маєш встигати прийняти закази незважаючи що в тебе двадц'ять людей в кав'ярні чи хотя би дві. Бувають дні , що вже ввечері ти не можем стати на ноги , а бувають такі щоб було всього , десять клієнтів
  

• Зрозуміло, а коли шеф буде на місці - питаю у дівчини.
  

• Зараз його немає , але завтра після обіду він вже буде - відповідає вона.
  

• А можу я тобі дати свій номер телефону , коли завтра він прийде то ти зателефонуєш мені і я під'їду щоб домовитися  за роботу - пропоную їй.
  

• Так звісно диктуй номер - я швидко передувала їй номер телефону , , швидко допила своє лате, гарно подякувала , заплатила за свої замовлення , попрощалась і покинула кав'ярню .
  

 

Вечір : 

Додому я не спішила тому, що знала що в батьків не буде Даня точно вже вдома я не хотіла його бачити, тому просто пішла в парк . Знаю , що потім буду жаліти бо багато уроків на завтра , які потрібно зробити, але все ж таки направилась до парку . Гуляла приблизно годину , а можливо  й більше . Коли вже сильно зголодніла і замерзла тоді направила додому. 

 

• Агов я вдома  - як тільки заходжу в квартиру гукають з порогу , але мені так ніхто не відповів , тому направили до кухні з надії щось перекусити  , де  зустріла Даню який їх суп.
  

• Привіт - вітаюсь першою.
  

• Ага - крізь зуби відповів він .
  

• Батьки ще не повернулися ? - запитую його
  

• Ні - так само грубо відповів він -  ось, я вже до'їв помий за мною тарілку
  

• Звісно - що , ще я могла відповісти. Підійшла до плити і почала нагрівати  суп . Швидко прикусивши , помила  посуд.
  

 

Після цього  я правилась  до своєї кімнати , де до вечора сиділа за уроками так як кінець року  і на носі всі контрольні . Багато часу витратила  на повтор матеріалу , тому що  школу хочу закінчити на відмінно  , а на це потрібно багато зусиль . А зараз  навіть  не знаю , як я буду змішати роботу з навчанням, але сидіти в батьків на шиї далі я не збираюсь. Вони на мене  вже багато зусиль витратили  виховали, доглядали, годували , одягали. Я рада , хоча б за тебе, що потрапила саме в таку сім'ю.

 

Після цих спогадів на очі знову навернулися сльози, тому я відклала всі уроки так , як думати більше не можу і поринула в міцний сон  . Уночі я відчула  , що нібито хтось зайшов в мою кімнату і накрив мене ковдрою . 

 

Ранок : 

Сьогодні в школі відбувся захід до теми булінгу. Нам багато розповідали за цю тему, так як і кожного року. Але  головною новиною сьогоднішнього дня стало те, що Агнеса домовилась з шефом про те, щоб сьогодні я прийшла  на співбесіду . Зранку в нього якісь справи, буде десь о третій годині. Саме до цього часу я звільнюся. Батьки зранку розповіли, що повернулись пізно  , ми вже спали. Розповіли про бабусю, яка передала нам гостинці.  Мені здається, що всі бабусі такі, навіть коли в тебе зайва вага, то вони будуть казати, що ти худа ніби скелет. 

• Сонь, то ти ідеш ? - питає Юля, коли захід вже закінчився.
  

• Ой, так, звісно - задумливо відповідаю.
  

• Щось ти останнім часом задумчиво стала -  висуває свої теорії Машка.
  

• Та ні, ще вам просто здається - відмовляю дівчат.
  

• Ага, здається, мабуть ВПО коханого мрієш - відповіла Маша, коли ми піднімалися сходами на третій поверх на урок інформатики. І виходить так, що я і Аня ідуть попереду, а Юля з Машею позаду.
  

• Та якого коханого ... - але до говорити мені так ніхто і не дав, тому що я просто зіштовхнулась з тим, хто спускався сходами. Я мало не Раду назад долі сходами, але його руки обіймають мою талію і не дають цього зробити. В ніч одразу кидається чоловічий парфум, який просто зводити з розуму. Я боюсь піднімати голову, щоб подивитись хто це, Оле мені прийдеться. І тут я різко піднімаю очі і просто тону в них. Так, як  і думала, знову моїм р'ятівником оказался Дмитро.
  

• Вибачте - першою оговтоюсь і вибачаюсь, стаю на ступеньку нижчу, чим змушують його відпустити мене.  Я біля нього зараз наче маленька дитина, а він навис наді мною наче чорна хмара.
  

• Нічого -  заперечив мені. І просто обійшов мене. Потім забувши про цю ситуацію, швидко направляюсь  до потрібного  кабінету.
  

 

Урок був як на мене то дуже довго, адже мої думки були забить тільки роздумами про роботу. Щоб все пройшло добре, тільки ця думка крутила в моїй голові. Але завжди я заспокоювала себе, нібито все буде добре. А не несподівано мені прийшло повідомлення від не знайомого номеру 

" завжди дивись під ноги, бо наступного разу мене може і не бути поруч. " І в кінці смайлик, який усміхається. Прочитавши його, я одразу зрозуміла від кого воно. 

Тепер, ще одна думка ніяк не виходила з моєї голівоньки . А саме той, хто змушує моє серце битись швидше, я знаю, що все це неправильно, але вдіяти нічого не можу. Переконуючи себе, що я учиниця, а він мій вчитель, я направилася на останній урок.  

 

 На мій превеликий жаль це була історія. Цілий урок з ним. Боже, допоможи мені. Ще, як на зло я відповідала. 

Наші погляди багато раз зустрічалися від чого йшли мурашки по шкірі , але я швидко відводила погляд . А коли він стояв за моєю спиною то я відчувала чіткий погляд на мені від цього ставало не по собі . До кінця уроку я всю свою увагу звернула тільки на новий матеріал  , тому, що зараз для мене це важливо. 

 

Після уроку я швидко зібрала свої речі попрощалась з дівчатами і напоправилась до кафе в якому в подальшому вирішувалися моя доля . Не хотіла запізнюватися тому прийшла скоріш аж на цілих півгодини   . За цей час я хотіла спокійно випити лате і поспілкуватися  з Агнесою. Як тільки  я відкриваю двері кафе того відразу бачу  веселу , життєрадісну дівчину , яка мило розмовляє з клієнтом . 

 

• Привіт - підходжу до неї і вітаються
  

• Привіт -  відповідає мені
  

• Зроби будь ласка , мені лате -  прошу у дівчини та
  

• Так звісно одну хвилинку - вона швидко виконує мій заказ, а тоді я питаю
  

• А шеф, вже на місці  ? - цікавлюся
  

• Так він прийшов буквально за п'ять хвилин до того, як ти прийшла - розповідає дівчина.
  

• Добре тоді , швидко добиваются лате і піду.
  

• Ок, бажаю тобі успіху . Думаю , що нам буде добре разом працювати - підтримує дівчина
  

• Ой, надіюся , добре дякую - відповідаю.
  

 

Беру своє лате і сідаю за вільний  столик біля вінка, за яким метушаться люди, одні співати з обідно перерви, одні просто щось переглядаючи в своєму телефоні, а ще одні просто гуляють. Щоб все пройшло добре, тільки ці думки крутились в моїй голові.  І щоб їх розвіяти я направилась в кімнату, де вирішувалося моє майбутнє. На двері була прикріплена табличка з написом " Директор " . Постукавши, я почула чоловічий голос - " Заходьте " . Почувши, це я відкриваю двері і заходжу в кабінет. Моєму здивуванні не було меж, коли я побачила хто сидить за столом навпроти мене і щось дуже уважно переглядає в паперах, які щільно закривають робочу поверхню 

 

• Добрий день - вітаюсь і від мого голосу він піднімає очі.
  

• Софія, щось сталося ? - з нотками розгубленості питає.
  

• Та ні я тут з питання по роботі - розповідаю.
  

• Так це ти хотіла влаштуватися на роботу - трішки розгубленим тоном відповідає.
  

• Так, а що ви вже знайшли когось - сумним тоном відповідаю
  

• Та нічого просто я не очікував , добре приходь , сідай, зараз будемо пити чай - він піднявся зі свого місця і швидко вийшов Кабінету  , замовивші дві чашки чаю ї, знову повернувся на своє місце.
  

• Про хоть, сідай, ось твій чай - ставить попереду мене чашку .
  

• Дякую - відпиваю трішки.
  

• В тебе щось сталося. Чому тобі потрібна робота ?- цікавиться він
  

• Нічого не сталося , просто після правди, я вже не хочу сидіти в батьків на шиї вони і так багато для мене зробили - розповідаю мету свого приходу .
  

• Агнеса вчора розповідала мені , що знайшла дівчину, яка змогла б замінити її , але вона не сказала , що будеш саме ти , і сам навіть уявити не зміг . Правильно кажуть , що світ маленький - розповідає події минулого дня.
  

• А можна , ще одне запитання ?- несміло питаю.
  

• Так , питай ,  не бійся - заспокоює мене .
  

• А може я зараз піду до Агнеса і ознайомитися з роботою , тому , що вже завтра я хочу вийти на післяобідню зміну після школи - питаю у нього. -  Звісно ,якщо ви приймене мене на роботу?
  

• Соня, ми ж домовились, на ти. А на роботу, я тебе прийму, звісно, якщо ти будеш встигати і до школи і на роботу - попереджає мене.
  

• Я думаю, спробувати можна - відповідаю.
  

• Добре, бери чай, випєте його з Агнесою , і домовитись про роботу .
  

• Дякую - відповідаю йому і піднімався зі свого місця.
  

• Як будеш закінчувати, зайди до мене - попереджає
  

• Добре - і виходжу з кабінету .