Глава 5
Ранок :
І ось нарешті ранок. Сьогодні я прокинулася з надзвичайно чарівним настроєм. Поснідали сиркиками і випивши чай з малиною, я як завжди направилась до ванної, прийняла душ, в мила своє личко, зробила всі ванні процедури, і пішла вибирати одяг в якому направилюсь до школи. І мій вибір зупинився на білому худі і штани. Волосся завязался в високий хвіст, підвела очі, нанесла блиск на губи, і вуаля в дзеркалі на мене дивиться стильна дівчина.
Після того, як ми пішли в роздягальню, і залишили там свій верхній одяг. Направились на другий поверх в кабінет хімії. Цілих сорок п ' ять хвилин ми розвязували хімічні рівняння, голова йшла обертом , ще й на додачу наступний фізика, а це мої два найнеуюлюбленіші уроки. Навіть не можеу пояснити чому, просто не люблю і все. Написавши лабораторні з фізики, ми вирішили піти випити лате, щоб хоч якось взбодритись перед наступним кроком, а він між іншим алгебра, ой ці логарифми. Чому сьогодні такі важкі уроки, потім ще історія , зарубіжна і англійська мова.
Алгебра пройшла доволі добре, набагато краще за два попередні уроки , це мабуть лате допомогло організму проснутись.
Коли ми ввійшли до кабінету, тто Дмитра Олексійовича це не було, але він затримався недовго.
Я з великими очима дивилась в зошити де гарно віднілася одинадцять, я виконала всі завдання правильно, жодної помилки. Я собою дуже задоволена. Але несподівано в двері хтось поступив.
Коли ми зайшли в зал то помітили там вже два паралельні класи. Кожен зайняв своє місце. На так званій сцені стояла Сніжана Вікторівна ( завуч).
Я швидко направилась на другий поверх , але на розі я з кимось зіштовхнулись, так, що впала, ну навіщо я не дивлюсь на дорогу, а завжди коли знахожусь сама то літають в мріях.
Ну ось вийшла ще одна главой цієї історії. Не будьте байдужими, поставте зірочкау, додайте книгу в свою бібліотеку. Приємного читання. Люблю вас ❤❤❤
І ось нарешті ранок. Сьогодні я прокинулася з надзвичайно чарівним настроєм. Поснідали сиркиками і випивши чай з малиною, я як завжди направилась до ванної, прийняла душ, в мила своє личко, зробила всі ванні процедури, і пішла вибирати одяг в якому направилюсь до школи. І мій вибір зупинився на білому худі і штани. Волосся завязался в високий хвіст, підвела очі, нанесла блиск на губи, і вуаля в дзеркалі на мене дивиться стильна дівчина.
- Все мам, я вже побігла - попередила маму, перед тим, як покинути будинок.
- Бувай доню , хорошого дня - бажає вона мені.
- Дякую і тобі - обіймаю і ховають за вхідними дверима. Так як батько і Даня вже пішли , я ішла одна. Щоб не було так нудно , я одягла навушники і слухала свій плесліст.
- Нарешті я тебе наздогнав - обертаються від того, що хтось поклав руку мені на плече.
- Марк, як ти мене налякав - знімаю навушники і кладу їх в кишеню.
- Ну вибач, яж не винен, що ти в свої навушниках і нікого не чуєш.
- Вибач
- Нічого, проїхали, краще скажи, як справи - запитує хлопець
- Чудово, а в тебе? - також цікавлять
- Стали, ще краще, коли тебе побачив.
- Та ну тебе - засоромнено відповідаю
- А ти можеш, щось розповісти про Аню, але це так, між нами - нервово запитує однокласник.
- Можу, а що сподобалась? - кокетливо запитую
- Так , то ти зможеш щось розповісти про неї.- не терпляче запитує
- Можу, але не багато, я ще не настільки добре знаю її - мило відповідаю.
- Хоть те, що знаєш, я хочу знати про неї побільше - засоромно відповідає він
- Добре, слухай вона відмінниця, дуже скромна, добра, щира, , завжди допоможе і підтримає в будь якій ситуації, ніколи не порушує правила школи і мабуть всі, що я помітила за цей час перебування в цьому місті - розповідаю йому все, що знаю про подругу
- Зрозуміло, дякую ти мені дуже допомогла - на радощах він мене обняв.
- А чому ти не запитав це у Юлі, вона ж твоя сестра - цікавлять, тому, що мені справді не зрозуміло, чому хлопець випитує про Аню в мене а не в сестри.
- Тому, що Юля потім буде весь час мене підкорювати, а ти ні
- Добре, ходімо, он там дівчата стоять - показую в бік дівчат, коли ми заходимо на шкільне подвір' я і помічаю їх.
- Привіт - вітають з однокласниця ми.
- Привіт дівчата - також вітається Марк.
- Привіт - відповідають.
- О братику, ти навіть прийшов на перший урок - насміхається Юля з брата.
- Ну звісно, сестричко, як я можу не прийти і не зіпсувати тобі настрій - фальшиво посміхається хлопець.
- Боюсь сьогодні в тебе нічого не видно , адже мій настрій сьогодні просто чудовий.
- Добре, тоді бувайте, але ми ще не прощаєтьсь - повідомляє і покидає нашу компанію і прямує до хлопців з паралельного класу.
- Ну що дівчата ідемо ? - питаю у дівчат.
- Так, ходімо, бо тут дуже голодно - відповіла Аня І ми направились до школи.
Після того, як ми пішли в роздягальню, і залишили там свій верхній одяг. Направились на другий поверх в кабінет хімії. Цілих сорок п ' ять хвилин ми розвязували хімічні рівняння, голова йшла обертом , ще й на додачу наступний фізика, а це мої два найнеуюлюбленіші уроки. Навіть не можеу пояснити чому, просто не люблю і все. Написавши лабораторні з фізики, ми вирішили піти випити лате, щоб хоч якось взбодритись перед наступним кроком, а він між іншим алгебра, ой ці логарифми. Чому сьогодні такі важкі уроки, потім ще історія , зарубіжна і англійська мова.
Алгебра пройшла доволі добре, набагато краще за два попередні уроки , це мабуть лате допомогло організму проснутись.
- Дівчата, що в нас наступне? - запитує Юля
- Історія - відповідаю
- Ми ж того уроку писали контрольну роботу.
- Так Маш - відповідає Аня.
- О як добре, нам нічого не задали - радіє Маша
- Це ще треба дивитись, можливо потрібно буде передавати, якщо погана оцінка буде - засмучено відповіла Юля.
- Та ну тебе, ти ж відмінниця, обовязково ми написала на відмінно - вітаю дівчину.
- Подивимось - відповіла вона.
- Дівчата ходімо, ато вже дзвінок був - гукає Маша, тому що зараз ми перебували на третьому поверсі в нашій власній кімнаті, а кабінет історії на другому.
- Ідемо - збираю речі і іду до виходу.
Коли ми ввійшли до кабінету, тто Дмитра Олексійовича це не було, але він затримався недовго.
- Доброго дня одинадцятий В - вітається вчитель. Сьогодні на ньому була чорна сорочка і такого ж кольору штани, вони нереально підкреслювали щогодини міцну статуру.
- Добрий день - відповідаємо майже разом.
- Сідай те , староста роздай ваші зошити, там результати ваших контрольний робіт - Юля підвелась, підійшла, забрало зошити, і почала їх роздавати - хочу відмітити Софію, вона написала навіть краще ніж більша кількість з вас , хоча в неї часу було менше.
Я з великими очима дивилась в зошити де гарно віднілася одинадцять, я виконала всі завдання правильно, жодної помилки. Я собою дуже задоволена. Але несподівано в двері хтось поступив.
- Добрий день, мушу повідомити вам , що після цього уроку всіх обов'язково чекаю в актором у залі. Наголошую обов'язково, Дмитра Олексійовичу вибачте, що перервала ваш урок.
- Нічого, не переймається - завуч школи попрощався і покинув клас.
- Що вже сталось, чому ми маємо іти до актового залу? - запитує Юля.
- Не знаю, але цікаво....
- Так обговорення закінчите потім, а зараз історія України - намагається вгамувати дітей Дмитро Олексійович, і в нього це виходить з першого разу, зазвичай хлопцям потрібно три, або чотири рази повторювати, а тут вони одразу затихли.
- Зошити здрасте після уроку, а тепер записуємо тему... - ось так і почався урок, всі порох хвилин учитель доступно пояснював матеріал, питав чи ми все розуміємо, що було не зрозуміло заново пояснював, його методика викладання мені сподобалась. Але ці сорок п'ять хвилин дуже швидко закінчились і ми зібрались і всі разом пішли в актовий зал, правда хлопці весь час були невдоволені.
Коли ми зайшли в зал то помітили там вже два паралельні класи. Кожен зайняв своє місце. На так званій сцені стояла Сніжана Вікторівна ( завуч).
- Всі вже зібрались - запитала жіночка років сорока з каштоновим волоссям , невелика за ростом.
- Так - ліниві відповіли учні, адже зараз найбільша перерва в багато з присутніх планував піти в їдальню..
- Сонь ти зможеш піти за Дмитром Олексійовичом , тому, що я забула його попередити
- Так звісно - відповідаю і піднімаюсь і йду до дверей.
- Юль а ти за Денисом Андрійовичом - знову питає Сніжана Вікторівна.
- Звісно - також піднімається і наздоганяє мене дівчина.
- Соню почекай - гукає Юля і пришвидшує крок, щоб наздогнати мене.
- Ти не знаєш де Денис Андрійович? - цікавиться дівчина.
- Мабуть в спортзалі - відповідаю.
- Добре, тоді я на перший поверх.
- А я в кабінет історії України.
- Добре, зараз зустрінемось.
Я швидко направилась на другий поверх , але на розі я з кимось зіштовхнулись, так, що впала, ну навіщо я не дивлюсь на дорогу, а завжди коли знахожусь сама то літають в мріях.
Ну ось вийшла ще одна главой цієї історії. Не будьте байдужими, поставте зірочкау, додайте книгу в свою бібліотеку. Приємного читання. Люблю вас ❤❤❤
Коментарі