Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9
Глава 10
Глава 11
Глава 12
Глава 13
Глава 14
Глава 15
Глава 16
Глава 17
Глава 18
Глава 19
Глава20
Глава 8
 Машина  була вже зовсім близько біля мене, я вже попрощалась із життям, але несподівано вона зупинилась.  З неї вибіг якиїсь чоловік, а я ще все стояла в шоці, мене мало не збила машина через свою ж неуважність. Я не подивилась, а просто вибігла на вулицю . Все тіло почалось трусить, в мене ще не було такої ситуації. 

  • З вами все добре? - питає такий знайомий голос.
  • Ннезннаюю - ледве вимовила  це слово.
  • Софія , це що ти - перелякано говорить Дмитро Олексійович.
  • Ттакк- через те, що мене всю трусить я ледь змогла вимовити ці слова.
  • Що сталось? - запитує вже більш спокійним тоном
  • Тьак, я, дитячий- це все, що я змогла вимовити  , тому, що сльози рікою полились з очей.
  • Ну все, засмокойся, зараз ми все вирішимо - так, ніжно мене ще ніхто не обнімав. Ми простояли так декілька хвилин, тільки тепер я зрозуміли як можуть допомогти обійми. Дмитро Олексійович обсяг мене за плечі, підняв моє обличча так,  що мої очі  зустрілись з його- тихіше моя маленька- він подушками пальців почав збирати мої солоні очі. Чому мені з ним так добре? Він допоміг дійти до машини, посадив на переднє сидіння , а сам швидко обійшов  машину  і сів в авто.
 

Їхали ми  приїхали  хвилин за десять. Сльози так і не вщухли, я схлирувала обійнявши себе руками, Дмитро Олексійович міцно стискає мою руку, це мені неабиякий допомогло.Я не думала ні про, що хотілось тільки викинути все з голови, але це правда  , гірка правда. 

 

  • Софія, все ми приїхали - вириває з роздумів учитель.
  • Що, куди - перелякано розглядаю  місце де автомобіль зупинився, в цьому районі я це ніколи не була.
  • Ми в мене вдома - спокійним і врівноваженим тоном відповів.
  • Але ж.. - не змогла до говорити, тому що він мене перебив .
  • Ніяких  , але в такому стані я тебе не залишу - рішуче відповів він.
  • Та мені все одно нема куди піти  - сумно відповіла коли ми вже заходили в квартиру. Саме зараз я зрозуміла, що зовсім одна в цьому місті, подруги ще на вечірці  , а батьки я навіть не знаю чи живі вони.
  • Проходи, почувай себе як вдома,  думаю мабуть тобі потрібно в душ - відповів він коли ми пройшли в вітальню, вона була доволі постора в сірих тонах.
  • Я зараз  знайду тобі  якиїсь одяг, щоб переодітися - зникає за дверима спальні.
  • Добре - зараз дійсно  душ мені не завадить.
  • Ось думаю це тобі підійде - повертається з спальні і дає мені чистий одяг - ванна ось там - показує на двері.
  • Добре - ледь вимовляю і іду в напрямку ванної.
 

Як тільки я захожу в кімнату то дивлюсь в дзеркало очі почервоніння від сліз  , туш і підводка потекла  , помада була  розмазана  , одним словом жах. Стоячи під горячим струменем води хотілось просто померти, але  я мала дізнатись всю правду. Вийшовши з душу почала відмивати обличча  ,  хоч трішки, але все ж таки щось допомогло. Одівши великі спортивні  штани і безрозмірну футболку, яку завязался  на талії,   вийшла з ванної кімнати і направилась  до кухні. 

 

  • Ось я  чай тобі приготовив і бутерброди, я подумав ти зголодніла - відповідає учитель і  кладе попереду чашку.
  • Дмитро Олексійович вибачте - і знову він мене пребив.
  • Так, давай домовитись  поза межами школи  ти називає мене Діма - висунув свої вимоги вчитель.
  • Але ж...
  • Ніяких але, я старший від тебе всього  на шість років, а так я почуваю себе якимось старим дідуганом, і одразу на ти  , домовились - простягнувся руку на знак згоди Діма.
  • Добре - не знаю чому, але я погодилась і потиснула  йому руку і знову мурахи вкрали тіло, я швидко висмокніла руку і взялася за бутерброди.
  • Смачного - радісно посміхаючись відповів Діма.
  • Дякую, ти що не будеш - здивований питаю.
  • Ні, я думаю ти з цим впораєшся - посміхається на всі тридцять два.
  • Але ж ти будеш голодний  - стурбовано  питаю.
  • Нічого - відповів він
  • Ні, ти зараз візьмеш і їж ось цей бутерброд - стверджують і підношу  бутерброд до його рота. Він  кладе свою руку знизу на ту в якій я тримаю  їжу, він відкриває рот і відкушує шматочок.  Потім він вже бере його в свою руку і я можу спокійно дожувати.
  • Може чай поп'ємо  в вітальні - пропонує Діма..
  • Можна - відповідаю. Потім ми взяли свої чашки і перемістилися до вітальні, але несподівано Діма мене покинув і пішов до спальні.
 

Його не було хвилин п'ять  я тим часом тихо сиділа і очікувала на нього. Коли він повернувся то на ньому не було сорочки і класичних штанів, а прості спортивні і футболка, через які виднілися його мязи. Також він приніс з собою плед. 

  • Ось, я тут плед приніс  , щоб холодно не було - мило відповів він і почав вкривали мене ним. - може ти хочеш мені розповісти  , що сталось - якось боязно питає.
  • Я думаю, що зможу тобі щось порадити.  На шо я нічого не відповіла.
  • Все було гаразд - і все більше я не змогла нічого вимовити, тому що сльози полились знову, він нічого не відповів, а просто присів ближче  , зібрав від мене чашку з чаєм і обійняв. І знову його теплі, міцні обійми мені допомогли.
  • Ну все , сонечко , заспокойся  , тихіше квіточко моя -  ці слова мені зараз так заспокоюють, вони немов якісь магічні ліки, які зцілюють всі рани.
  •  
Коли трішки заспокоїтись, і сльози вщухли я нахилилась за чаєм  , відповши глоток знову поставила чашку на місце  , плед тим часов вже спав з моїх плечей.

  • Ось тримай, тобі теж голодного - ділюсь пледом з Дімою. Він не відпустив мене із своїх обійми, а просто  почав закувувати нас в плед. Теремок ми сидемо в обіймах один одного, а нас зігріває поет.
  • Сонь   , звідки в тебе ці синці - стурбовано питєж, а я  на них взагалі не звертаються увагу, але мені було соромно - це, що тебе батьки так.
  • Ні, ти що, давай все з самого початку - не дочекавшись його відповіді, я просто почала свою довгу і не надто радісні розповідь.
  • Недавно ми переїхали в це місто, воно мені сподобалось з першої хвилин, я знайшла тут багато друзів, які дійсно для мене дорогі. Сьогодні зранку я прокинулась з відчуттям якоїсь тривоги, але все було не дарма. Потім я пішла на свято, мені нам набридло, я зібралась і просто пішла додому, тихо відкриває двері і чую як Даня кричить про те, що я їм не рідна, батьки підтверджують його слова, але кажуть, що все одно мене люблять. Тоді я просто вибігла на вулицю, а потім ти все знаєш. Що до Дані, він мій рідний брат, в майбутньому хоче  стати боксером   , тому ось так я змушена  тепріти. - нарешті я закінчила свою розповідь  .  Діма  слухав уважно і не переживав, тільки міцно стискав в своїх обіймах  , за  що я йому вдячна.
  • Але чому ти не розповіла батькам, про та, що він тебе б'є - стурбовано питає.
  • А навіщо  , в них є свої проблеми  , а  якщо ще і я буду їх загружати - сумно відповідаю.
  • Але ж так неправильно , ти мусиш поговорити з батьками, ще не нормально, що ти терпиш таку біль, ось подивись тут не один і не два синці - заперечує він і піднімає мою руку , на якій чітко видно все. Щоб приховати сліди  замазую їх тотальний кремом, або просто ношу закриту одежу.
  • Я знаю. Ну чому, це все сталось зі мною, я навіть не знаю чи живі мої батьки, і взагалі  хто я? - питаю сама у себе.
  • Не переймайся я допоможуть тобі їх знайти, в мене є знайомився в детективній агенції  , а щодо другого питання то я зможу тобі на нього відповісти - втішає  мене вчитель.
  • І як же - цікавлюсь.
  • Ну дивись ти перейшла до нової  , знайшла там нових друзів, які люблять і цінують тебе, добре вчишся, також в тобі присутні такі риси як спокій, рівновага ,   життєрадісність , доброта , краса і ще дуже багато добрий якостей.
  • Дякую тобі, якби в той момент  коли я вибігла на улицю то за кермом був хтось інший, то я б загтлула там, або закінчила  життя самогубством  . - розповідаю .
  • Слава Богу, що  я опинився разом, я б ніколи не пробачив собі, якщо б втратив тебе - сумно розповідає Діма і ще  міцніше обіймає мене.
  • Дякую тобі, але давай ми закінчимо цю тему. Будь ласка - прошу його
  • Добре,  тоді  довай подивимось фільм  - пропонує Дмитро.
  • Можна   , але тільки не жахи - попереджаю його.
  • Тоді  можна комедію - пропонує
  • Вибирайте, а я тим часом піду помию чашки - хотілось щось зробити приємне для нього.
  • Залиш, я потім помию
  • Не переймайся - заспокоює його і ховають за дверима кухні. Швидко впоравщизь з чашками, повертаюсь назад, Дмитро вже вибрав фільм. Зручно вмостившись, охопила коліна руками. Перші пять хвилин між нами була відстань, але несподівано Діма різко підсунувся і обійняв мене. На мою думку цих обіймів хотіла і я і він. Тепер я обнімала не свої коліна, а його.
 

Фільм  виявився веселим, ми сміялись довго  , на мить я забула про події , які відбулися на передодні. Діма весь час не відпускав мене з обіймів. Кожен момент з фільму ми коментувати  , але подивитись кінець мені так і не судилось побачити, тому що я заснула просто на плечі в Дмитра. 

 

 

   Як  вам така правда про сім 'ю Софії. 

Глава була дуже емоційна, але я не здаюсь і продовжує писати для вас. Підтримайте мене ❤❤❤. будь ласка.

                                                         

© evgenia _05 ,
книга «Хто я?».
Коментарі