Глава 14
- Так шкода Юлю, а якщо їй гіпс по кладуть - насторожено відповідає Аня.
- Так, вони доречі свої перші залишили, треба буде завести - відповідаю сумно.
- Так, але я сьогодні не можу в мене біологія - попереджає Маша.
- Я зможу - відповіла Аня.
- Я не можу, хіба тільки якщо відпросимось з останнього уроку - попереджаю, бо згадаю , що сьогодні після школи робота.
- Добре, домовились - погоджується подруга.
- Все, я пішла, розповім ситуацію дирекції - повідомляю і виходжу зі спортзалу.
- Добре - відповіли.
Піднялась на другий поверх і попрямувала до Кабінету директора, постувавши двічі , ніхто нічого не відповів, я зазирнула, але ман нікого не опинилась, одразу пішла до зауча, але так нікого не було. Останній вихід це була вчительська, недовго думаючи я пішла туди, постукала і зайшла.
- Добрий день, Олексій Ге.ннадійович я вас всюди шукаю - повідомляю йому.
- Софіє, щось сталося - стурбовано питає, і на мене звертають увагу всі вчителі.
- Так, там Юля впала, Денис Андрійович сказав, що це мабуть виверх, повіз її в лікарню, сказав розповісти все вам - розповідаю і на мене шоковано дивляться всі вчитель, які присутні.
- О Господи - шоковано відповвдає .
- Так, це справді страшно - підтверджую його слова.
- Гаразд, іди на урок - відповідає від.
- Добре, допоьачення - прощаюсь. І виходжу з учительської.
- Софія, за чекай - зупиняє мене знайомий голос, я зупиняюсь і повертаюсь, він тим часом швидко наздоганяє мене , і коли я обертаюсь, то він знаходиться дуже близько, навіть занадто, одразу відходжу від нього на пару кроків.
- Так , Дмитро Олексійович , ви щось хотіли - одразу питаю у нього
- Так Я тут подумав, що Денису і Юлі потрібно будуть речі , вони ж все забули , після шостого року я закінчую роботу, тому поїду в лікарню навідати їх, якщо зможеш також можеш поїхати зі мною . Довго ми не затримаємось , потім я відвезу тебе на роботу - попереджає мене вчитель .
- Так звісно , це було б добре , але тільки я вже домовилась з Анею - відповідаю йому.
- Нічого, візьмеш її, разом підемо - спокійним тоном відповідає і Клода обидві руки в кишені.
- Добре , вибачте але зараз в мене урок тому бувайте - прощаюсь і йду не дочекавшись навіть його відповідь.
Відчуваю чого проникливий погляд, який обпікає мене назнрізь. Не подаю вигляду гордо з піднятою головою прямую, і навіть не оглядаюсь. Так я дійшла до кабінету. І в токому ж " тумані " Пройшли три уроки. Мої думки були тільки про те, що знову потрібно буде їхати разом з Дмитром. Тільки одна думка могла мені дати трішки заспокоїтись, і це те, що з нами буде ще й Аня.
- Ну що дівчата, ще два уроки - сумно відповідає Аня
- Так - підтримує Маша.
- Ну чому ви скиглете - несподівано питаю. Бо не розумію, пройшло тільки чотири уроки, а вони вже помирають .
- Тому, що я вчора пізно заснула і сьогодні цілий день ходжу як зомбі - відповідає Маша.
- Так, потрібно було швидше лягати - з усмішкою на обличчі відповідаю, а тим часом в Ані дзвонить телефон. Вона відходить і про щось розмовляє, а ми тим часом покірно чекаємо на неї.
- Сонь, пробач мене, я сьогодні не зможу поїхати з тобою до Юлі - сумно відповідає дівчина
- Чому? Щось сталося ? - пперелякано питаю.
- Ні, просто батьки сказали, що потрібно їхати додому- відповіла важно.
- Коли? - цікавиться Маша.
- Тепер - одною фразою відповідає
- Ну чому? - знову скиглити Маша.
- Що я можу вдіяти , все я пішла, а то мені ще до класного керівника треба зайти, відппосиимсь - на прощання обіймає нас і зникає за дверима.
- Я так розумію ми самі витривалі - якось хочу підняти настрій подрузі.
- Чому? - незрозуміло запитує.
- Ну, ми ж залишились - розкриває свою за думку
- До кінця виживають самі витривалі - згадує влучну цитату до розмови.
- О так - заливають сміхом.
Ось вже так весело пройшли два уроки. Я сиділа разом з Малою і вона не дала мені сумувати жодної хвилини. Подруга завжди розказувала історії з життя, різні жарти і все в тому плані. З нею не засумуєш.
- Ну все Маш, ти виграла - повідомляє новину однокласниця.
- Чому? - не зрозуміло питаю її.
- Та ти ж сама казала, що до кінця виживають найсильніші - знову повторює цитату, яку згадувала раніше .
- І що? - знову якось насторожено запитую.
- Та те, що мені додому потрібно йти - з усмішкою на обличчі відповідає.
- Та, що за день сьогодні такий - бурчу собі під ніс.
- Це не день такий, це просто збіг обставин - спокійно відповідає подруга .
- Ага - тихо бурбоню собі під ніс і збираю ре,чі, бо наступний урок фізика, буде проходити в іншому кабінеті.а
- А в тебе щось сталося -? запитую дівчину , яка вже збирається покинути мене
- Додатковий урок з біології .
- А , точно я забула -згадала , що дівчина розповідала на одній з перерв .
- Добре тоді все буває вже піду, а то запізнюся
- .Бувай - прощаюся . І так я залишилась одна, добре що хоча б один урок залишився , а то так сумно буде після того, як Маша покинула мене . Я мало не померла від скуки. Ну чому вони покинули мене саме на цьому уроці ? Це була фізика я ледве витримала 45 хвилин , хоча мої думки були зовсім далеко я думала тільки про те, що зараз мені потрібно будеш знову залишитись на однині і з Дмитром .не знаю чому я на нього так реагую ? Але нічого вдіяти з собою нічого не можу . Швидко зібралась направилась на подвір'я де біля своєї машини на мене вже очікував Дмитро.
- Привіт - вітається перший.- А Аня де ? - питає він у мене, як тільки я наближають до нього
- Привіт , в неї викладено якісь невідкладні справи , тому змушена була поїхати - швидко відповідаю
- Добре , тоді сідай я тут Денисові речі прихопив , а ти Юлені взяла? - питає він у мене.
- Так, ось тут - показую йому рюкзак дівчини.
- Добре , давай я покладу їх на заднє сидіння , а ти сідай на переднє сидіння - він відкриває мені двері , і я швидко заскакую в середену тому , що не хотіла щоб хтось з учнів побачив мене, а то всякі чутки можуть піти по школі а мені їх не потрібно. Дмитро закрив двері, поклав речі на заднє сидіння , обійшов машину і сів на своє сидіння.
- Можливо за їдемо до супермаркету і прикупимо щось ? - пропонує Дмитро.
- Можна - погоджуюсь з ним.
- Добре, тоді я ось тут поверну - попереджає мене і звертає в бік з написом супермаркет
- Ходімо - повідомляє, як тільки ми зупиняємось. Швидко заходи по, Дмитро бере корзину для покупки і одразу прямуємо до фруктів. Взявши пару яблук і мандаринів, ми прямуємо до свіжо - спечерної випічки. Беремо різні булочки, круасани, які ще тепленькі і з надзвичайно приємним запахом. Проходимо до стелажів з напоями я беру два мультивітамінні соки, а Дмитро дві пляшки мінеральної води. З цими покупками ми Направляємо до каси, де Дмитро ще закинув до кошика кілька шоколадок. За всі покупки заплатив він. Після цього ми направились до лікарні , доїхали ми досить швидко, так як завжди Дмитро був важний за кермом , дізнавшись в якій палаті лежить наш травмований ми направились туди. Дмитро як зазвичай відкрив двері пропустив мене всередину , як тільки я зайшла просто втратила дар мови і застигає на місці.
Що такого побачила Соня ? . Від чого вона втратила дар мови? Вибачте, що не було публікацій нових глав.
Коментарі