Вечір : 

• Доню, прокидаюся - крізь сон чую голос мама.
  

• Що? - запитую сонним голосом.
  

• Доню  , ти що забула  ми сьогодні йдемо на вечерю - нагадує вона мені
  

• Точно, як  я могла забути - сумно відповідаю.
  

• Швидко збирайся, в тебе є пів години .
  

• Що пів години? - обурено запитую і швидко піднімають з ліжка
  

• Так саме пів години -  підтверджує мама.
  

• Не могли ви мене скоріш розбудити? - запитую в неї
  

• Ми думали що ти вже збираєшся, а я зайла щоб сказати що через півгодини виходимо.
  

• Добре, я тоді вже біжу збиратись - відповідаю і швидко біжу в душ.
  

• Мам  , за чекай ти можеш мені попрасувати ось ці речі - прошу  маму, щоб не витрачати свій час. І даю їй худі  яке йде до колін, як плаття і ще вдягну чорні колготки і буде дуже красиво.
  

• Добре   , давай - бере і виходить з кімнати
  

 

           Після того як я прийняла швидкий душ і одягнулась, зібрала волосся у високий хвіст, але передні порядки трішки випустила, під малювала очі, розчесала брови і уклала іх, трішки під малювала губи бальзам, і вуаля я  була готова рівно за двадцять п' ять хвилин  . Під малювала до каледору, одягла свій пуховик, адже на дворі п'ятнадцяье грудня і сніг вже випав  , як раз в цей момент  тато сказав що вже вирушаємо . 

На автомобілі ми швидко доїхали, і зупинились біля вілли. Двоповерховий розкішний будинок ,  який з зовні нагадував палац, я навіть уявити не можу скільки він коштує, але видно що багато. На події повсюди були насаджень декоративні дерева і квіти, повсюди доріжки, які в ідуть до будинку, альтанки, яка знаходиться в саду, до басейну це просто неможливо описати словами, дуже красиво   мабуть люди які тут проживають відчувають себе королівствою сімєю. А ще скільки тут прибилральниць ,  садоводів,  куховарок. В мене просто немає слів. 

• Доню що ти  там стоїш? - запитує батько і тим самим відкриває мене від роздумів .
  

• Ой , пробачте - швидко наздоганяю сім'ю.
  

         

      На вході до палацу нас зустрів господар будинку  Микола Іванович, потім провів нас до вітальні де були присутні і другі члени сім'ї дружина Миколи Івановича Лілія Олександрівна, їхня дочка Мілена якій 13 , взагалі вона дуже мила дівчина. 

• Ну що ходімо до столу - запропонував господар будинку.
  

• Приходьте - провела нас Лілія Олександрівна до столу.
  

• Ой скільки всього ви на готували - вважається моя мама, бо справді розміри  вечері вражають різні закуски   нарізки, рулетики і це кажучи про гарячі страви  . Ми швидко в зайняли свої місця і випало так, що я зайняла саме останнє місце і навпроти мене був вільний стілець, але всі природи були присутні, і це мене здивувало, бо зазвичай приборов кладуть рівно стільки, скільки людей присутніх на обіді чи вечері.
  

• Всім добрий вечір - раптом я почула знайомий голос   але не могла побачити хто це, тому що сиділа од нього спиною.
  

• Добрий вечір, по знайомтесь  це Марк наш син - представляє Микола Іванович, і тільки тоді я могла побачити хто це був, і оказалось, що це був Марк, новенький з нашого класу, я не могла повірити, що зараз знаходжу в домі  в Марка  , який своєю красою підкорив всіх дівчат не тільки нашого класу  , а й з старшої школи. Я вже можу уявити їхні обличча.
  

• О Соня привіт - мило усміхнувся мені юнак, і присів навпроти мене на те саме вільне місце
  

• Привіт - відповіла йому коли потягнулась за скляною соку.
  

• А ви що знайомі ? - майже одночасно запитали наші батьки.
  

• Так ми навчаємось в одному класі - відповів за нас двох  Марк.
  

• Зрозуміло - відповів мій батько.
  

• Всім смачного .
  

• І вам - відповідаю Лілі Олександрівній.
  

•  
  

 Я скоштувала мабуть все страви, що ззовні, що всередині неймовірні, потім принесли гарячий кур'ячий бульйон він теж не відставав він основних страв. 

• Соня, не хочеш скласти мені компанію  ? - несподівано запитує  Марк
  

• Хочу, але куди? - захоплено запитую
  

• Побачиш, батьки, ми з Сонею підемо трохи прогуляємось.
  

• Добре діти ідіть, але не затримуйтесь зараз буде чай з тортом.
  

• Добре - відповів хлопець мамі.
  

 

     Ми вийшли на подвір'я, потім хлопець пішов якоюсь стежкою, яка провела нас в сад, який був засипаний снігом, але коли ми зайшли у альтанку ти там було тепло, бо стояв камін і ще мене здивувало. Хоча щей дім настільки багато виглядає, що той камін нічого і не означає. Потім тітка Оля домогосподарка сім'ї принесла нам чай, під час чаювання я багато чого дізналась про нового однокласника  він розповів про минуле місто, школу , друзів, різні природи. Разом  час пролетів весело і незамітно, тому ми поїхали додому .

      Хоч і час вже був пізній  , але як не як школу завтра ніхто не від міняв, тому  я пішла робити уроки. Закінчила, я вже далеко за північ тому, як тільки моя голівонька поркнулась подушки я покинула у царство Морфея. 

Ранок : 

Та хто так з ранку телефонує?  Ліниво потягнулась до телефону  де зразу засвітилось ім'я Юлька. Чого їй не спиться? 

• Ти дее? - одразу кричить подруга, як тільки я приймаю виклик.
  

• Як де вдома  , де мені ще бути в таку раньше
  

• Яку рань - просто кричить в трупку роздратований подруга - на годинник подивись.
  

• Щоо- одразу з крикнула, як тільки подивилась на годинник 7:55  ппросто чудово.
  

• Ти в групу класу колись заходиш ? - запитує Юлька.
  

• Так, але в  вчора ввечері ні - сумно відповідаю і вже поспіхом біжу до шафи, в пошуках потрібного одягу.
  

• В нас в розкладі зміни, перший історія , доречі контрольна - верещить в телефон дівчина,
  

• А , що Василь Михайлович  вже повернувся з лікарні? - питаю у дівчини.
  

• Не знаю, мабуть, давай швидше в тебе три хвилини.
  

• Бувай - не дочекавшись відповіді Юлі закинула виклик.
  

•  
  

 Ну чому я саме сьогодні проспала?  Чому? Але не час, я швидко побігла до ванної вчилася і швидко назад побігла в кімнату вдягнула лавандове ходу, темно сині джинси  зробила розтріпаний пучок, швидко "вилетіла " З кімнати одягла пуховик , чобітки і тільки зараз  помітила, що в будинку я зовсім одна , але мне про це. Так скільки там вже?  8:00 та я взагалі побила всі рекорди, хай тільки скажуть, що дівчата довго збираються  . 

 

До школи  я до бігла за хвилин 15 ,  одразу  , як тільки залишла пуховик в роздягальні побігла на другий поверх, де знаходиться кабінет історії, ще як на зло він  в самому кінці, доки підгодувати до дверей мало не забиваю колонки  , але  всежтаки добігає ціла і майже не  ушкоджена. 

• Добрий день , Василь Михайлович , вибачте за спізнення такого більш не повториться - одразу на одному подиху кажу, і в той же момент обпираюсь ліктями об колінка, щоб відновити дихання.
  

• Добрий день, ви мабуть Софія? - запитує гарний, грубий чоловічий голос. Тільки зараз піднімаю голову і бачення перед собою дуже привабливого молодого чоловіка, на вигляд десь двадц'яти п'яти років. Взагалі можна буть настільки красивим? А ці очі!  Вони прекрасні, я ще не бачила таких насичених кольору морської хвилі очей. А волосся! Воно було гарно вкладено на один бік, але деякі пр'ядки всежтаки падали на очі, високе, струнке тіло вижче за мене майже на всі голівоньки  . А його губи, які склалися в одну суцільну лінію, скули були настільки виражені, а великий ніс підкреслював усі правильні форми обличчя.
  

 

• Таки ще я, а ви.. -  не доказавши слова бо він мене перебив.
  

• Я Дмитро  Олексійович ваш новий учитель з історії, думаю ти мабуть  , що всі пишуть контрольну, тому ось завдання не буду тебе затримувати, в кінці уроку всі здаєте роботи  ,  після підійде до мене. Зрозуміло? - запитує вчитель
  

• Так - відповідаю і прямую до свого робочого місця де старанно трудиться Юлька.
  

• А зошит можна? - запитую, як тільки помітила  , що за робочим місцем його не має
  

• Так, звісно - знову підходжу до Дмитра Олексійовича  , щоб забрати зошит і коли вій його мені дає, ми торкаємось  один одного руками, по всьому тілу одразу розпливлось тепло, а потім різко вкрилось мурахами, і він це помітив я одразу звернула на них увагу, а потім подивилась в його очі, щось було там рідне, тепле. Але що? Я швидко висмикнула зошит з його рук і пішла виконувати контрольну роботу.
  

 

Завдання виявились не складними, добре, що хоч повторила все, отже погану оцінку отримати не хочеться. Як тільки продзвенів дзвінок, всі учні почали здавати свої роботи, і я так само почала збирати зошит і завдання, незважаючи на те, що я запізилась на п'ятнадцять хвилин  я всі завдання виконала, головне що правильно було. Потроху діти почали  ппочали покидати кабінет і вийшло так  , що ми залишились самі. 

 

• Ти виконала всі  завдання? - запитує Дмитро  Олексійович, коли я здаю свою роботу  .
  

• Так я виконала все - гордо відповідаю.
  

• Молодець, я бачив твої оцінки, тому думаю  в тебе не було проблем з завданнями  - мило відповідає.
  

• Дякую - засоромлено відповідаю.
  

• Добре, але більше незапізнюйся  , я не терплю запізненням, але так,як це перший день тому пробачаю.
  

• Дякую вам - на  радощах я під бігла і обняла учителя, вн спочатку  розгубився  але потім він міцно обняв мене, його руки ніжно притискає мою талію. Стояли ми доти, доки я не зрозуміла  , що саме  я накоїла, але це схоже нікого не хвилювати, добре, що хоч нікого в класі не було.
  

• Ой пробач не, я на радощах,   мене просто ніколи не залишали після уроків. - прошу вибачення  і від ходжу на кроки два можливо й три.
  

• Нічого, не переймайся  я залишив тебе, щоб сказали, що не люблю запізнюватись   вже повідомив твоїх однокласників, але тебе не було, ось і причина.
  

• Добре, допобачення  - попрощалась і попрямувала до виходу.
  

• Бувай - відповів учитель
  

 

Коли я вийшла з Кабінету, то дівчат вже не було тому я пішла до нашої класної кімнати, де повинен був проходити  наступний урок. 

 

• Соня, ну що він тобі сказав - одрану на кинулась з за питаннями Машка.
  

• Ні привіт, ні як справи одразу, що питав - відповідаю подрузі
  

• Та привіт,  розповідай вже, бо Машка вже почала висовувати різні версії - підтримує Аня подругу.
  

• Які ще версії, залишив, щоб повідомили, що не  любить запізнення  і все - коротко розповідаю, але те, як ми обнімались вирішила залишити в секреті.
  

• Зрозуміло - відповіла Юля.
  

• Але він красунчик - знову за своє Машка, але цього разу вона була права, я ще досі тримчу, як тільки згадую як його міцні руки обнімали мою талію .
  

• Ну нічого такий - підтверджує Аня.
  

• Соня,  краще розповіш, як ти проспала - змінює тему Юля.
  

• Як, як, вчора коли повернулась пішла дивитись серіал, потім заснула, коли батьки повернулись з роботи ми поїхали  на вечер'ю до татового друга там зустрілись з Марком вони його батьки ... - розповідаю події минулого дня, але раптово мене переживає на пів слові Машка.
  

• Ти була вдома в Марка? Новенького? - перепитує дівчина.
  

• Так, а що  - я одразу не зрозуміла в чому справа.
  

• Та якби дівчата з одинадцятого А почули це, то закопали тебе б заживо, від ревнощів - продовжує свою розповідь Маша.
  

• Які там ревнощі, ми просто друзі - сміливо відповідаю  .
  

• Друзі, друзі вони - з прихованим змістом відповідає мрійниця.
  

 

 

Наступні два уроки пройшли досить спокійно  , наступний був фізична культура, тому ми вирішили спочатку піти о діти спортивний ростом, а вже потім  піти в столову щось перекусить. 

• Та досить там крутиться біля того зеркала, пішли вже хоть щось пої'мо -  вже вкотре скиглити Юля.
  

• Так ходімо - вже і я не витримую.
  

• Та ідемо, ідемо - в котрий раз повторює цю фразу Маша, адже для неї дуже важливо, як вона виглядає.
  

• Все дівчата пішли нехай вона нас наздоганяє - приймає нашу сторону Аня  .
  

• Пішли - підтверджую  слова Ані.
  

 

Ми всі разом направились до їдальні, вже навіть зробили замовлення і направились до вільного столику. 

• Як добре, що ми пішли - повідомляє Юля, коли ми вже займаємо свої місця .
  

• Так, смачного - відповідаю.
  

• І тобі - відповіла Аня.
  

• Дівчата, дівчата  я вам зараз таке розповім.....
  

 

 

Що ж Маша розповість дівчатам? 

Як далі будуть розгортатися події, адже твір багатий на несподіване продовження. 

Люблю вас ❤❤❤. Д'якую  , що ви зі мною.

                                                                                                Ваша Yevhenia