Глава 1
Глава 2
Глава 3
Глава 4
Глава 5
Глава 6
Глава 7
Глава 8
Глава 9
Глава 10
Глава 11
Глава 12
Глава 13
Глава 14
Глава 15
Глава 16
Глава 17
Глава 18
Глава 19
Глава20
Глава 17
В кабінеті було тихо , вони розмовляли довго , до закінчення зміни . За п'ять хвилин до закриття кафе цей чоловік вийшов з якимись сумним виразом обличчя , я нічого не зрозуміла і продовжила свою роботу . Вимила посуд  , склала все по полицях , а потім зробила зелений чай взяла різні смаколики і направила до кабінету Дмитра Олексійовича , захопивши з собою касу . Думаю за п'ять хвилин ніхто не має приїхати .

 

Двічі  постукала , почула коротке " Заходьте " , відкрила двері і зайшла . 

  • Я тобі приготувала зелений чай і також захопила з собою касу  - відразу переходжу до теми .
  • Добре , дякую -  якось задумчиво відповідає  він
  • Щось сталося ? - одразу запитала в нього .
  • Ні - відповів він.
  • А якщо чесно ? - бо серце підказувало мені , що все не так , як як зараз здається.
  • Якщо чесно , то не дуже - стомлена відповів він і обхопив руками обличчя .
  • Що сталося  ? - вже ближче підійшла до нього я і закрила за собою двері
  • Сталося  - відповів він .
  • Щось погане ? - запитала боязко в нього.
  • Навіть не знаю добре чи погано - потягнувся за чашкою гарячого чаю.
  • Розповідай , думаю , що зможу тобі відповісти - всетаки настоюю та тому, щоб він поділився зі мною своїми проблемами.
  • Добре тоді слухай . Моє дитинство проходило в дитячому будинку , мама померла коли мене народжувала, а про батька я взагалі не знаю . У дитячому будинку надімною  всі насміхалися, я був слабим , часто хворів .  Після того як мені виповнилося вісімнадцять , мене випустили з дитячого будинку , я не мав до кого навіть піти і на чому дібратися в місто, адже наш дитячий будинок знаходиться в кінці міста, де ніколи не приходили люди, щоб всиновили собі дитину, яка мріє жити в люблячій родині.  Як тільки добрався до міста одразу пішов на роботу. Так заробив собі на перший хліб , потім на знімання однієї кімнати . В  дитячому будинку весь час я присвячував книгам  , тому здавши всі екзамен на відмінно одразу поступив на державне і став  вчителем історія . Цей предмет мені найбільше сподобався і захоплював мене  , тому я став учителем і ділюсь всоїми знаннями з учнями  . Спочатку викладав у рідному Івано-Франківську, потім там відкрив  своє кафе, але згодом його в мене забрали  . Мене підставила одна людина , я не хочу зараз про неї розмовляти тільки коротко розповім . Це була жінка , вона одразу мені сподобалась  почав до неї  залицятися . Вже через кілька днів ми почали зустрічатися , через тиждень вона вже переїхала до мене , а через місяць вона підробила документи і стала власницею кафе. Я її любив по справжньому, а вона виявилася підлою людиною  . Я не міг сили більше знаходитись в тому місці, тому переїхав до Львова заощадження в мене були , тому відкрити нове кафе для мене  Не склало труднощів . Це кафе було мого друга , хорошого друга , але  він був змушений поїхати до Ізраїля, і так тепер це кафе належить мені. Влаштував вся на роботу до школи, викладати мені подобалося найбільше . Кафе просто тримав як свій бізнес , потім хочу відкрити мережу сякий кафе в Україні, а зараз  до мене приходив мій батько . Я навіть не очікував його побачити . Він розповів мені про маму, про себе, ми з ним довго говорили , і як на мене то знайшли спільну мову , але все не так просто в нього, зараз  в нього є сім'я  ,  дочка  , в мене є сестра . Я все своє життя був один, а тут  в мене появився батько , молодша сестра . В мене просто немає слів -  на його розповіді навіть не знала , як реагувати тому просто підійшла й обняла його . Він сидів на дивані , я біля нього ми обнімалися  , довго , він не хотів пускати мене з  обіймів , а я й сама не хотіла йти . Нам добре разом, але я змушена була повідомити йому одну новину .
  • Подивися в нас схожі долі , але мені повезло набагато більше , тому що я жила в люблячої сім'ї , для мене робили все , аби я про ніщо не здогадувались , зараз я навіть не знаю чи хочу шукати свою справжню маму і тата, як вони змогли мене покинути, не знаю , але знаю тільки одне , що нам судилося зустрітися вже адже в нас так багато спільного - говорю ці слова і на очі навертаються сльози. Ці слова я говорила від щирого серця, від душі. Мені хотілося підтримати його, адже знаю , як допомагає війська турбота і опіка .
  • Боже Софію я навіть не подумав коли почав розповідати тобі  про все , твої рани ще не зажили, а  тут я своїми -  але я перебиваю його .
  • Нічого , ти ж мене заспокоював коли я дізналася правду. Зараз ці слова я сказала не для того, аби тобі нагадати про свою ситуацію, а для того, щоб підтримати тебе - переконую його.
  • В мене для тебе є одна новина - раптово повідомляю йому.
  • Яка ? - запитує в мене
  • Я знаю хто твоя сестра -  від цих слів в нього очі полізли на лоба
  • Що? - перепитує він
  • Так я знаю хто вона ,  і ти також знаєш її  - всетаки вирішила розповісти правду, адже Аня вже знає, отож і він має право. Можливо з одного боку це він мав дізнатися від батька, але я не с трималась і розповіла йому  .
  • Що? - не вірить мене Дмитро.
  • Ви з нею вже знайомі .
  • А звідки ти знаєш хто вона ? - зацікавлено запитує.
  • Я сьогодні дізналася про це , вона сама мені розповіла .
  • І хто - вже насторожено запитує
  • Аня  з мого класу - спокійно відповідаю.
  • Що в нього на очах з'явилися сльози , але він вміло їх приховав.
  • Так це вона - підтверджую свої слова .
  • Звідки ти знаєш - він що думає, що я його обманю?  Задаю сама собі запитання , але одразу відповідаю на нього.
  • Сьогодні вона розповіла мені , що коли вчора ми збиралися поїхати до Юльки то батьки і про це розповіли , не переживай сім'я твого батька зраділа , що в них буде ще новий член сім'ї - запевняє його.
  • Зараз в мене нема нормально пояснення до цієї всїєї ситуації, але запитаю одне....
 

 

Що ж запитає Дмитро. Ця глава для мене була емоційна, тому така маленька, вже завтра буде продовження . Приємного читання. 

© evgenia _05 ,
книга «Хто я?».
Коментарі