Глава 13
- Ну все , сьогоднішня зміна закінчена - домиває останню чашку Агнеса , з якої ще недавно пив смачне амерекано клієнт .
- А це не так важка, як здається на перший погляд - розповідаю про свої перші враження про роботу.
- Так сьогодні клієнтів було не багато - підтримує мене Агнеса
- Так що по домах? - питає дівчина, коли вже закінчила підроховку каси
- Ой , та мене Дмитро Олексійович просив зайти в його кабінет після роботи - відповідаю, коли в голові раптово оживають його слова.
- Добре , тоді я вже піду - прощається Агнеса.
- Так завтра після обіду я приїду і заміню тебе - попереджаю ддівчддівчину, яка щільно закутується в шарф.
- Добре , домовились , все бувай - прощається , цілує в щоку і прямує на вихід.
А я просто набирають сили, щоб знайти в той кабінет. З трепетом в серці все ж таки підходжу до дверей , стукаю " Відійдіть " Чую його гарний, приємний голос, від якого зносить дах і заходжу .
- О, Софія це ти ? - питає у мене, коли я стою в дверях.
- Так - коротко відповідаю.
- Ви вже закінчити? - цікавиться і складає якісь папери в папку.
- Так, закінчили - одразу говорю , тому що хочу пошвидше піти додому і просто не дивитись в ці чарівні очі.
- Агнеса вже пішла додому ? - питає він у мене
- Так, вона підрахувала касу , записала і залишала гроші так як завжди - розповідаю
- Добре то ви вже домовилися завтра ти вже будеш? - цікавиться
- Так я після школи одразу піду і заміню її - розповідаю, про те як ми домовились.
- Ти зараз додому ?- питає він у мене аоли клади ту саму папку в дорогий портфель
- Так додому, а що ?- зацікавлено питаю.
- Ходімо я тебе відвезу -не не пропонує, а просто ставить перед фактом
- Ой , та ви що , це вже буде зайвим - я категорично відмовляюся .
- Софія , ти сама бачиш, яка зараз година, надворі ніч , а таким красивим дівчатам в ночі самим нікуди не можна виходити , та нам по одній дорозі - відповідає і направляється на вихід там де стою зараз я , тому швидко відступаючи на кілька кроків назад. Дмитро тим часом зачиняє двері свого кабінету, а потім і вхідні двері кав'ярні.
- Ну , добре - переминаючись з однієї ноги на іншу.
- Пішли, ось там моя машина, а то ти зараз замерзнеш - однією рукою обіймає за плече, а в іншій приймав портфеля. Ми швидко дійшли до його машини, бо ніббито я не ношу і шапки, ні шарфа, тому можу замерзнути.
- Ти ще довго будеш спалювати мене своїм допитливим поглядом? - неочікувано питає Діма, і в туж хвилину мої щоки починають палати.
- Ні - ледь вичавила з себе це Малесеньке слівце - просто ти так уважно водиш автомобіль - все таки відкриваю йому причину.
- Ну звісно - зі сміхом вимовляє.
- То як тобі робота? - цікавиться коли ми стоїмо на світлофорі.
- Добре - коротко відповідаю - ти щось казав про друга в детективній агенції - одразу змінюю тему.
- Так, я з ним вже розмовляв, мені потрібен тільки документ, де буде підтверджено твоє вдочиріння.
- Я пошукаю вдома, якщо щось знайду, то принесу завтра на роботу - тепер потрібно буде ще передивлятись всі документи, думаю це буде важко.
- Якщо знайдеш, то принось, це значно покращить пошуки, також захопи айді картку , щоб я зміг зробити документи, для роботи - попереджає мене. Невже справді я вже почну сама себе забезпечувати?
- Ок, після школи занесу, дякую, що підвіз - дякую, коли автомобіль зупинився біля будинку.
- Нема за, що - відповідає і нахиляється на заднє сидіння . Дістає звідти червону троянду
- Квіточка для квіточки - щоо? Мені це зараз не почулося? Я дивлюсь на нього великими очима , а на його обличчі розтягується усміншка.
- Ддякуюю - шоковано приймаю її.
- Ти зараз виглядаєш так, ніби тобі ніколи квіти ніхто не дарував - питає, на що я тільки сумно всміхаюсь.
- Ні - чесно дізнаюсь і вдихаю пахучий аромат квітки.
- А я думав, що в такої красуні немає відбою від шанувальників - сміливо заявляє Дмитро.
- Красуні - перепитую.
- Так - одразу відповідає.
- Звідки в тебе мій номер телефону. Це ж ти мені писав в школі? - питаю і перкводжу тему.
- Так, я. Випадкова твоя особиста справа потратила до моїх рук - з усмішкою відповідає.
- Випадково - з сарказмом відповідаю.
- Так, я був у вчительській, проходив повз шафи, з якої вона і випала - з таким серйозним обличчям розповідає.
- Просто випала - перепитую у нього і стримують свій сміх.
- Так, а ти що мені не віриш ? - невдоволено запитує.
- Чому вірю - запевняю його.
- Ну все я побіжу, а то і тебе затримала і себе - прощаюсь.
- Не біжи, а то підслижнешся на льоду - попереджає мене.
- Добре, не буду, хто мене ловити буде, якщо ти на машині поїдеш- сміливо шучу.
- Я можу до самих дверей тебе провести, ток точно буду знати, що з тобою нічого не сталось - запевняє мене, від чого я шарахаюсь.
- Ні , це вже буде зайве. Бувай - швидко вибігаю з автомобіля.
- Бувай, солодких слів - це останнє, що я почула.
Швидко зайшла в дім і одразу побігла до своєї кімнати, навіть не подивилась чи хтось є вдома. Швидко захлопнула двері і просто спустились по них, в руках я досі крутила троянду. Це перша троянда подарована хлопцем. Чому в мене такі змішані почуття? Серце б'ється в двічі швидше.
- Що зі мною? -запитала я себе коли знов подивилась на чудову троянду , що зі мною робиться ? Чому він на мене так впливає ? Але відповіді так і не почула тому зібралася з силами і думками і пішла готуватись до наступного дня.
- Доню ти де так довго сьогодні була? - питає мене мама коли я заходжу на кухню
- Нас в школі затримали - не не хотіла розповідати мамі справжню причину мого запізнення - я вечеря ти не буду - попереджаю її і повернулась до своєї кімнати і знову сіла за уроки. Робила Я їх до 9:00 змучилась але все-таки зробила і пішла відпочивати в - приємних снів - побажала я сама собі
Ранок :
Зранку я гарно поснідала , тому що день сьогодні буде дуже цікавий і насичений . Окрім школи в мене ще з'явилася робота, тому повернусь додому аж ввечері . Зібралась і пішла до школи в класі як завжди було гамірно , дівчат ще не було, тому я сіла за робоче місце і почала повторювати матеріал
- Привіт , щось ти сьогодні швидко - питає у мене Аня коли вони разом з Машею заходять до класу
- Якось так вийшло - відповідаю .
- А Юлька де ти не знаєш ? - питаю мене Маша.
- Ні не знаю , я з нею сьогодні не зв'язалася - розповідаю.
- Ми також - разом відповіла дівчата.
- Ну добре тоді що почекаємо на неї де це вона так запізнюється - тривожиться Аня.
- Сьогодні ж перший фізична культура Денис Андрійович не любить запізненням подивимось чи встигне наша дівчина до приходу - розповідає Маша .
- Та встигне, встигне - запевняє її
- Але ж до дзвінка ще п'ять хвилин - з нотками суму відповідає Аня
- Не переживайте я вже тут - підходить до нас Юля і вітаються
- Ти де так довго була - стурбовано питаю
- Як де? - дивується дівчина - ви бачили скільки там снігу випала , я ледве дійшла - показує у вікно
- Справді, переше не було так багато - підтримує однокласницю .
- Пішли в роздягальню , швидку візьмемо спортивну форму, а то нам зараз летить , за те що ми запізнилися - перерваю їхню розмову
- Добре, тільки швидко, щоб встигнути до початку уроку - підтримує Юля .
- Доброго дня діти - вітаються вчитель , коли ми заходимо в спортзал - наш урок завжди буде розпочинатися з строю і розминки, так що швидко в ряд - діти швидко послухали вчителя і стали всі по росту.
- Так хто хоче провести розминку? - запитує вчитель.
- Розминку? - стомлено питають діти.
- Так, а що ви хотіли ? І чому у вас такий голос ніби це вже сьомий урок , це тільки перший урок - дивується учитель.
- Так , це ми ще просто сонні - буркнув хтось із ряду нічого
- Зараз швидко поділимося на команди і почнемо грати волейбол і все - розповідає про те, як ми будемо проводити цей урок - і наголошую дівчата також будуть родом з нами.
- Волейбол- перепитує Віка
- Так , а що і дівчата? - питає Аня.
- Так поділось на команди за граємо разом, але спочатку зробимо розминку. Ото ж почали - усі ліниво почали повторювати впрови які показував вчитель.
- Так, ми закінчили, тепер ділимося на команди - відповідає учитель - сдавайте всі в одну лінію, а я обернуться до вас спиною, в який бік я буду показувати рукою, туди ви прямуєте, так ми сформуємо дві команди - пояснює правила розподілу на команди учитель.
- Добре - однокласники зробили так, як казав учитель. Так почався розподіл на команди. Одного учасника нам не вистачило т, ому Денис Андрійович замінив його він був команді там де була Маша та Юля , а була разом з Анею . Насправді гра була досить цікавою команди йшли порівну , але несподівано Юля кинулась відбивати м'яч , вона не втрималась на ногах і просто впала .
- Ай - закричала вона.
- Юлю піднімається з тобою все добре ?- стурбовано питає Денис Андрійович і сідає на коліна біля дівчини.
- Нога болить- ледь вимовляє дівчина, він кинувся знімати з неї кросівки почав перевіряти ногу .
- Мені здається що ти вверх - висунув свої припущення вчитель
- Виверхнула ногу - перепитує дівчина.
- Так, я зараз відводжу тебе в лікарню, Софія розповіли все дирекції - повідомляє вчитель.
- Добре - швидко відповідаю.
- Все, ми поїхали, старший Денис, дивись, щоб ніхто нікуди не пішов - піднімає на руки Юлю і виносить її з спортзалу. Всі інші шоковано спостерігають за ними.
Ось така сьогодні глава. Вибачте що так довго не було нових глав. Підтримайте мене ❤❤❤.
Коментарі