Не відкладати людей
Відкладаєш на потім і книги, і вірші, І роботу, і купу повсякденних речей, Але треба навчитись, бо це найстрашніше, Не відкладати ніколи на потім людей. На завтра відклав — завтра людини не буде, Сьогодні багато так справ, а завтра — війна, На завтра? А сьогодні останній твій грудень, Завтра... А завтра, можливо, нічого нема... Так, ти пробачиш собі і втрачені гроші, Може, і час, що так швидко від тебе спливав, Але ти за людину пробачить не зможеш, Яку не зустрів, яку ти на потім відклав... Часто питаю себе: що трапитись може? Гірше куди? Що можливо, то трапилось все... Та раптом озирнусь навкруги і... О Боже! Скільки ще потрясінь і бід життя принесе... Я хочу вірити в краще — завтра туманне, Я відкладала на потім багато ідей, Але я знаю одне, одне пам'ятаю: Не відкладати ніколи на завтра людей.
2023-01-27 17:41:26
18
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Nadine Tikhonovitch
@Н Ф дякую
Відповісти
2023-01-27 17:55:42
1
Nak Soo
Супер
Відповісти
2023-01-28 07:03:40
1
Леся Українка
Мудро💜
Відповісти
2023-05-14 16:15:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2095
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
52
14
2760