П'ятнадцять шестирічних першокласників це мука для однієї
вчительки, в цьому переконалися
її помічниці.
  Спочатку вони зраділи,що будуть допомагати в школі,але опісля
помилилися.
   Висока струнка жінка в прямокутних окулярах в чорній
довгій юпці і білій блузці–нагаду-
вала вчительку англійської,з якої
вони бувало кепкували,коли
ходила із своїм великим шарфом
як світська левиця по коридорам
школи.Та зустріла їх трохи з скуйодженим білим волоссям
та нервовою усмішкою,і одразу
повела до ігрової кімнати,де
творилася третя світова війна:
розмітані іграшки,пластилін
заліплиний до стін, кольорові фарби на столі,стільцях,енергійні
шумні діти,що і створюють цей
гармидер.
—Увага!Всі дивіться на мене,–
пару очей  глянуло на вчительку.–О,хто до нас прийшов!–
змінила тактику жінка,цього разу
вдало.
—Це Катерина і Марина.
Привітайтеся із ними.
—Добрий день,–хором сказали
вони.
—Гаразд,–вона вийшла і задзвонив
дзвоник.Першокласники встали
і вийшли.–Дівчата,ваше сьогодні завдання поприбирати тут,а потім
ми йтимемо надвір і ви допомагатимете мені наглядати
за ними.
   Іграшками зайнялася Марина,
а Катя витиранням стола,стільців і
підлоги.На це в них обійшлось
цілий урок і ще перерва.Остання
пляма на столі,машинки з під
тумби на тумбі,малюнки розкладені і сохнуть.
   Перші кілька хвилин на вулиці
були нормальними,але потім
в малих вселилося нестримне бажання все торкнутись, зазирнути,спробувати,
дехто сперечатися почав між своїми однолітками,– одна головна біль.
   Поки Марина намагалася
помирити двох дівчаток із
довгимими косами,яким позаздрила Катя,вона встановлювала контакт із інопланетянами за умовою
трьох хлопчиків;защо вони
не будуть ловити зв'язок із
ними на вершині засохлої
сливи.Нащастя дерево було
невисоким тому,якщо впаде
нічого незламає собі.І справді
незламала,крім нервової
системи.Нарешті по дітей
прийшли батьки і цей день
мав закінчитися,але нетак сталося
як гадалося,по одну не прийшли.
—Схоже твоя мама,як і попереджала,невстигла прийти,–
сказала вчителька сідаючи за стіл.–Дівчатка ви не проведете її?
—Чому б ні,–втомлено погодилася
Марина.
—От і добре.
  За воротами початкової школи
дівчинка розповіла їм,де живе
і заодно хто її брат.Катя співчутливо глянула на свою подругу і вирішила одна провести
малу.
—Мій брат зустрічався із твоєю
подругою?–дорогою спитала
вона.
—Так.Але зараз вони не разом.
—Василь хороший,тільки буває
злопам'ятний.Чому вони більше
не разом?
—На це питання тобі дасть відповідь твій брат.Ми здається
вже прийшли.
—Дякую,що мене провела.Я буваю
добропам'ятна буде нагода відячу,–
сказала дівчинка,помахала ручкою
і зайшла до будинку.
   Біля воріт стояв колишній Марини,схоже після школи.
Високий,худий,кілька прищів на
лобі.Дівчина привіталася,але
він проігнорив.