Вечір
Подруг ніхто не зустрів.Бабусі
дома на було,а будинок закритий.
Прочекавши під дверима дві години,ті вирішили піти в гості
до своїх хлопців.
Катерину батьки Дмитра тепло
прийняли і повідомили її,що бабуся буде ночувати у своєї подруги і лише завтра вечером
повернеться.Тому вона залишиться ночувати там в кімнаті Дмитра.Але на жаль він на змаганнях і повернеться пізно.
Тим часом Марина уважно слухала розповідь Василя.
—Я хотів тобі помститися і вкрав
ту зимову прикрасу.Вибач.
—Що ж один один,–ледь усміхнулась дівчина.
—Ні,так не правильно.Краще за
все почати все з чистого листа.
Більше ніяких таємниць...
—І підлих вчинків.Я згодна.
Вони обмінялися поглядами.
Хлопець торкнувся руки Марини,
але та відкинула її.Натомість та
сіла на коліна Василя і поцілувала його.
Їх перервав тато.Той відкашлявся
і повідомив,що вечеря готова.
Пара засміялася,поцілувалася і
поспішила на трапезу.
Варена картопля із м'ясом.
Смачно ьуло настільки,що всі захотіли другої порції.
—А ти будеш іти колядувати?
—Та я ніколи не ходила колядувати,–відповіла Марина.
—Василю може возьмиш її із собою?–запропонував батько
хлопця серйознив виразом обличчя.
—Звісно.А в тебе є традиційний одяг?–звернувся до неї хлопець.
—Ні.
—В мене є.Думаю він тобі підійде.
От зараз і приміряємо.Ходімо зі мною.
За декілька хвилин дівчина
була одягнена як справжня гуцулка.Паски,сорочка,віночок.
Все підійшло за розміром.І самій
Марині образ сподобався.
—Я ж зовсім коляди незнаю!–
раптом згадала та.
—Я тобі напишу,–сказав хлопець
увійшовши до спальні своїх батьків.–Ти дуже гарна.
Пара обійнялася.
—Маринко,телефонувала твоя
полруга і сказала,що ваша бабуся
повернеться завтра вечером.
То ж якщо хочеш можеш залишитися в нас.
—Але спатимете окремо,–мовив
батько хлопця.–Ви дівчата тут.
—Тату,що ти маєш на увазі?
—Синку я був у твоєму віці,то ж
пішли.
Катя одягнула футболку і шорти
свого хлопця.Заснути ніяк невдавалося,тому та понишпорила
в речах свого хлопця.
Знайшовши синій блокнот,
вирішила почитати його.
Там Дмитро писав вірші.
А в кінці надпис із її ім'ям.
Саме тоді до кімнати увійшов
він.Блокнот з рук дівчини випав.
—Вибач,я не нароком.
—Нехвилюйся.Дай я тебе обійму.
Катя застрибнула на хлопця.
Вони трохи покружилися.
—Я люблю тебе.
—І я тебе люблю.
Пара поцілувалися.
Потім вони разом листали блокнот
із віршами.Їх огорнуло тепло
і любов.
дома на було,а будинок закритий.
Прочекавши під дверима дві години,ті вирішили піти в гості
до своїх хлопців.
Катерину батьки Дмитра тепло
прийняли і повідомили її,що бабуся буде ночувати у своєї подруги і лише завтра вечером
повернеться.Тому вона залишиться ночувати там в кімнаті Дмитра.Але на жаль він на змаганнях і повернеться пізно.
Тим часом Марина уважно слухала розповідь Василя.
—Я хотів тобі помститися і вкрав
ту зимову прикрасу.Вибач.
—Що ж один один,–ледь усміхнулась дівчина.
—Ні,так не правильно.Краще за
все почати все з чистого листа.
Більше ніяких таємниць...
—І підлих вчинків.Я згодна.
Вони обмінялися поглядами.
Хлопець торкнувся руки Марини,
але та відкинула її.Натомість та
сіла на коліна Василя і поцілувала його.
Їх перервав тато.Той відкашлявся
і повідомив,що вечеря готова.
Пара засміялася,поцілувалася і
поспішила на трапезу.
Варена картопля із м'ясом.
Смачно ьуло настільки,що всі захотіли другої порції.
—А ти будеш іти колядувати?
—Та я ніколи не ходила колядувати,–відповіла Марина.
—Василю може возьмиш її із собою?–запропонував батько
хлопця серйознив виразом обличчя.
—Звісно.А в тебе є традиційний одяг?–звернувся до неї хлопець.
—Ні.
—В мене є.Думаю він тобі підійде.
От зараз і приміряємо.Ходімо зі мною.
За декілька хвилин дівчина
була одягнена як справжня гуцулка.Паски,сорочка,віночок.
Все підійшло за розміром.І самій
Марині образ сподобався.
—Я ж зовсім коляди незнаю!–
раптом згадала та.
—Я тобі напишу,–сказав хлопець
увійшовши до спальні своїх батьків.–Ти дуже гарна.
Пара обійнялася.
—Маринко,телефонувала твоя
полруга і сказала,що ваша бабуся
повернеться завтра вечером.
То ж якщо хочеш можеш залишитися в нас.
—Але спатимете окремо,–мовив
батько хлопця.–Ви дівчата тут.
—Тату,що ти маєш на увазі?
—Синку я був у твоєму віці,то ж
пішли.
Катя одягнула футболку і шорти
свого хлопця.Заснути ніяк невдавалося,тому та понишпорила
в речах свого хлопця.
Знайшовши синій блокнот,
вирішила почитати його.
Там Дмитро писав вірші.
А в кінці надпис із її ім'ям.
Саме тоді до кімнати увійшов
він.Блокнот з рук дівчини випав.
—Вибач,я не нароком.
—Нехвилюйся.Дай я тебе обійму.
Катя застрибнула на хлопця.
Вони трохи покружилися.
—Я люблю тебе.
—І я тебе люблю.
Пара поцілувалися.
Потім вони разом листали блокнот
із віршами.Їх огорнуло тепло
і любов.
Коментарі