Тиждень пройшов гарно.Дівчата
працювали,вчилися і веселилися.
Марина кожного вечора годинку проводила із своїм хлопцем,а Катя
мусила сидіти дома,але кілька разів до неї нишком заглядав Дмитро,що радувало дівчину.
  Сьогодні вони повинні поїхати
назад до міста,адже контрольні
ніхто не відміняв.
  Проводили  їх на автобус хлопці
(вони спеціально прогуляли школу
цього дня).
—Ти хоч повернешся?–запитав Василь.Йому було сумно,що вона їде,але нічого з цим зробити не міг.
—Звісно повернуся.Ти не сумуй,я
буду тобі телефонувати і ти мені,–
сказала вона прижимаючись до
нього.
—Скоро в мене змагання з волейболу в кількох містах,–промовив Дмитро милуючись нею.
—Я впевнена,що ти із своєю командою виграєте.Але якщо
не будеш брати телефон,я тебе
вб'ю,–погрозила світловолоса.
—Нехвилюйся,я буду завжди на
зв'язку,–відповів той й обняв її.
—Я люблю тебе,–з під обіймів сказала Катя.
—І я тебе.

   Подруги сіли в кінці автобуса,щоб змогти
бачити своїх хлопців.Вони довго
їм махали,як і вони їм,поки транспорт не зник за рогом.
—Ти не сказав їй?–запитав Дмитро.
—Я скажу,коли приїде Не хотів,щоб
вона провалила контрольні.

   Шумне місто зустріло тих ясним
нічним небом.Із автобусної станції
їх забрала мама Каті.
  Дома вони багато розповідали
своїм рідним про свої пригоди і дні.А на наступний ранок пішли
до школи.Однокласники
їх гарно зустріли.Ті запитували
про село і що вони там робили,
поки не починались уроки.
Деякі вчителі привітали подруг
із поверненням,а деякі(директорка
і хімічка)не дуже були раді бачити
тих.
   Дні минали швидко,контрольні
були виконано гарно(під пильним наглядом бабусі і її щовечірній допит це було б зробити не можливо).Кілька разів подруги
гуляли старовинними вулицями
Львова.
   Одного вечора в квартирі Марини зібралися її та родина
Каті.Вони розмовляли про те се,
поки не почалась розмова про
проведення цих зимових свят.
В кінці вони вирішили з'їздити разом за кордон.Ця новина привела в шок дівчат.І на наступний день
ті обговорили все та прийняли
рішення,що не поїдуть за кордон,
а до бабусі.Дівчата переконували
своїх батьків як могли,але ті
не хотіли їх знову відправляти до
бабусі,але врешті-решт погодилися.