Цього сонячного зимового вівторка
Катерина вирішила піти по подарунок Дмитру.Але бабуся
навідріз відмовилася пускати її до
міста,адже не тільки боялася за
названу онучку,але й порушила б
домовленість із її батьками,а цього
робити їй було невлавластиво.
Вона завжди наголошувала,що
обіцянки потрібно тримати.
  Дівчині нічого не лишалось,як
не послухати бабцю і втекти до
міста без її відома.
  Марина хвилювалася за подругу
і знала,що буде якщо бабуся дізнається,але розуміла як дівчина,що була закохана,як це
важливо для подруги.Тому допомогла тій втекти.
   
  Місто.Нарешті ця міська суїта.
Катя вдихнула на повні груди повітря і пішла вздовж магазинів,
де продавали різні речі від новорічних прикрас до іграшок.
Дівчина обійшла два супермаркета,але так і не знайшла
потрібну їй річ.А шукала вона
книгу Гоголя "Ніч перед різдвом".
Хлопець прочитав багато творів
свого улюбленого автора,але цього
ще ні,то ж це і буде її подарунком.
І на щастя в третьому магазині
Катерина все таки знайшла ту
книгу і придбала її.
  Але так просто повернутися вона
не могла.В неї ще залишались кілька гривень і дівчина вирішила
придбати подарунки подрузі, бабусі,і Василеві(все ж він допоміг,
коли вони попросили).
 
   Вечір був напідході.На небі темніло і з'являлися маленькі світлі цяточки – зірки.А села все
ще не було видно.Подорозі Катя
нікого незустрілла,тому трохи
злякалась чи не туда пішла?
Але зраділа побачивши коня,а
на ньому чоловіка в кожусі.
Вона спитала його чи веде ця дорога до села,але він відповів,що це стара дорога,якою майже ніхто не йде,через зсув грунту,тепер вона веде до іншого села,що ще
дальше.Чоловік зжалився над нею
і запропонував підвести до потрібної дороги,а далі вона вже сама.Та погодилася.
  Їхати на коні їй сподобалось.Але
сильний мороз  весь кайф обламував.За те чоловік виявився
дуже цікою особистістю.Він був
вчителем верхової їзди та математики.Розповідав багато чого про конів,а про математику
і словом не обмовився.Дядько
Михайло (так звали чоловіка)
мріяв побудувати свою власну
школу верхової їзди,але через
хвору дружину мрію здійснити
не вдалось.
  Коли вони прощались він сказав
їй:
—Правильно визначай пріоритети.

  Нарешті Катерина діствлась дому
Дмитра.Постукала.Двері відкрив
він.
  Вона широко усміхнулася і простягла подарунок.
Хлопець здивовано глянув на
дівчину,але взяв його.
—Дякую за подарунок,–сказала вона й чмокнула його в щоку.
Щоки палали від хвилювання,а
серце чуть не вискочило із грудів.
Дмитро ледь зумів встояти на ногах.Такий крок дівчини,яка йому подобалась приємно здивував.
—І тобі дякую,–крикнув у слід він.
Книга дуже сподобалась йому,тому він одразу почав читати її,а посмішка ніяк не зникала з обличчя,также як і в неї.