Марина крутилася всю ніч,думки про гіда і його кохану не давали їй
спокою.Врешті вона вирішила подихати свіжим повітрям.
   На небі сяяли зорі і повний місяць.Від такого видовища вона
не могла відірватися.Вдивлялася,
вдивлялася...когось хотіла спіймати,а от кого?
   Зимове повітря пішло на користь,–дівчина заснула,мов немовля.
  Настав ранок.Катя швидко одягнулася,поснідала і пішла
на побачення із Дмитром.
Сьогодні вони підуть в кінотеатр,
а потім гулятимуть аж до заходу
сонця,яке напевно навмисно буде
сліпити їй очі цілий січневий день.
   Тим часом Марина возьмила одну із бабусених книг та,вмостившись біля вікна,поринула у світ "Тіні забутих предків".
   
  Титанік.Напевно найкраще фільм для перегляду двох закоханих людей.Для Катерини це
нічого собою не представляло,а от
поцілунки так.Тільки Дмитро
уважно дивився фільм і не хотів
відволікатися,то ж пришлось їй
забавлятися у своєму смартфоні.
  Опісля вони купили собі гарячий шоколад і сівши на лавочку пили
напій та розмовляли про історію.
Виявилось вони обоє захоплювалися правлінням
Марії Терезії і її особистим життям.
  От тільки в місті не лише вони були.Однокласниці Дмитра теж не
сиділося дома,тому вона шопилася.
Каті не дуже сподобалася  їхні теревені,тому вона грубо
зупинила.
—Кать,навіщо ти так?–докірливо
глянув на неї хлопець.
—Якщо тобі хочеться з неї говорити,то іди доганяй її,–сказала вона,кинула стаканчик у смітник
і пішла повз магазини.
  Дівчина була розлючена і без сліз
необійшлось.Їй важко визнавати,що Дмитро в теплих
стосунках із потенційною конкуренткою.Гірше все склалось,
коли він не пішов за нею.Схоже
сильних почуттів він не відчуває
до неї.
  
   Повертатися додому дівчина вирішила пішки.Прогулянка зараз їй конче потрібна.Сонячний день
вже не так радував як ранком.
Все перетворилося у сірі кольори.
Кохання - болюча штука.

   Аж раптом Катерина зрозуміла,що пройшла поворот.
Знову йти кілометр назад вона не хотіла,тому вирішила скоротити
шлях пішовши через ліс.
   Високі дерева,змінювались малими,а потім і кущами.Повні
чоботи снігу та  капішона куртки.
Сили іти закінчились.І ось вона
сіла на  єдиний камінь та витягнула телефон,–звязок відсутній.
   Небо змінилось у рожево-червоні
фарби,а сонце сховалось за обрієм.
Жодної живої істоти.Жодного бажання повертатися.Жодних
сил іти.Ще й сніг почав падати.
   Дівчина зібралася і ступила крок.
Провалилася в яму.Зап'ясток відав сильну біль.Все.Глухий кут завдовжки в глибину трьох метрів,а то й більше.


   Закінчивши читати книгу,Марина зайнялась готуванням вечері поки бабуся
лягла відпочити(з обіда в неї почала боліти голова).
    Кулеша,а згодом мачінка були
готові.Марина повечеряла і виглянула із вікна.Подруга мала
би вже повернутися, сонце давно
зайшло.Телефон в неї відключений.
  Дівчина одягнулася по тепліше
і,залишивши записку бабусі,покинула затишну будівлю.
Будинок Дмитра пустував.Василь
поїхав із батьками до родичів в місто.
   Марина відчувала щось не добре.
Невже це шосте чуття подає їй
сигнал?