Бабуся поїхала на тиждень до
своєї подруги,тому тепер вони
будуть самі і без можливості
зв'язатися із кимось.Найгірше те,що одна з них захворіла.
  Катерина тихо сопіла на ліжку,
поки подруга готувала вечерю.
Дівчина подивилась на виснажену
від простуди зеленооку і з полегшенням зітхнула.
Третій день минув і вона вже
виздоровлює.Марина раптом
пригадала,як та прохала її
піти на Водохреща,щоб цілий рік
не хворіти,але вона навідріз
відмовилася і подруга пішла сама.
За цей час та ніразу не захворіла,а от інша встигла кілька разів прихворіти і поклястись,що
піде на те Водохреща наступного
року.Тільки спляча подруга поклала під сумнів здійснення
цієї події.
  У двері постукали.Це був Дмитро.
Хлопець виглядав стривоженим
і нахабним,бо,не сказавши ні слова, увірвався до будинку.
—Як вона?–запитав той шепотом.
—Норм.Ти звідки дізнався?
—Марія розповіла,коли я із Василем прийшов за малою.
—Хочеш чаю?
  Кивнув на знак згоди.
—А де?
—До подруги своєї поїхала.
Вона до неї зачастила,але хоч
більше роботи недавала.
—Взагалі-то...
—Та ну,–проскиглила дівчина.
—Бабка Орися передала записку,–
хлопець дістав з чорної куртки
згорток паперу і простягнув їй.
  На листку стара зазначала,що до
її повернення закласти 15 літрових
банок фасоль і помолити чотири
кілограма горіхів,які згодом будуть
використовуватися для начинки.
Але перед тим їх потрібно почистити.
  З очей дівчини потекли дві
сльозинки.Стільки всього навалилось одразу,що її тонка
натура не витримала.
Хлопець не знав як підтримати
ту,тому лише торкнувся її руки.
За цією дією спостерігала з іншої
кімнати хвора.Душа тої зайнялась
вогнем ревнощів,але через слабкість в тілі незнайшла сили
щось зробити,а ідей було багато.
Марина витерла з обличчя котрі
краплі солоної води і приступила до роботи.Тим часом Дмитро
пішов до Катерини.Дівчина вдала,що спить.Хлопець відкинув
кілька світлових волосів тої з
обличчя, усміхнувся і побажав
виздоровлення шепотом.
 
   Наступного дня під будинком
Марина знайшла пакунок гарно
огорнутий і із бантиком,а під
ним знаходилася записка.
  
    "Я зачарований тобою.Твоїм
     волоссям,вустами,зеленими
     очами.Не знаходжу місця,
     кидає в жар мене при зустрі-
      чі з тобою.Перемішуються
     думки,слова,бажання...."
 
    Дівчина увійшла до будинку,
поклала на стіл пакунок і побігла
до Каті.
—Комусь із нас прислали пакунок
із запискою.
—Яку?Хто?–схопилася інша і побігла за подругою.–Це що віршик?Хороший.А що всередині?
—Незнаю.
—То давай глянемо...
—Ні.Це особисте.
—А, точно.Я забула,що вже
секретами ми не ділимося.
—Кать?!
—Відкривай свій подарунок,а я
піду в іншу кімнату.
—Чому це він мій?
—Кому ще, як не тобі?!
  Світловолоса вдягнула куртку
і вийшла надвір.Слабкість ще не
пройшла, але  сьогодні набагато краще ніж було вчора.Голова
гуділа різними ідеями для покарання подруги,тільки вона
не така,тому намагалася не піддаватися емоціям.
  Кілька хвилин серед білого снігу
і холодним повітрям,вивітріли
погані думки.Дівчина сіла за
чистиня горіхів,поки Марина
заквашувала фасоль.Подруги
працювали в цілковитій тиші.
Звуки видавали то стукотіння
банок,то тріскання шкаралупи
та дров у шпорі,то човгання
дівчини ходячи  підлогою.