Розділ III
Весь день Ліна думала над тим, що робити. Сила у неї є і було кілька підтверджень цьому. Перше – зміна картинки у дзеркалі, друге – квітка, що помирала у неї на підвіконні ожила щойно Ліна торкнулася до неї та третє – коли дівчина потягнулася за пляшкою коли, пляшка просто проїхалася по усьому столі та упала на підлогу. Ці дії відбувалися коли її очі починали світитися фіолетовим.
Зараз дівчина сиділа на дивані гостинної й вертіла розу у руках, за вікном уже сутеніло і вона точно вирішила. Щоб там її не чекало, але вона допоможе. Серце голосило, щоб вона допомогла їм, ті крики постійно були у її голові, а мозок підказував залишитися дома, у безпеці та забути про усе, що сьогодні відбулося.
– Сподіваюся я роблю правильний вибір, – видихнула Ліна і тихо промовила. – Деріл, земля.
" Деріл, земля" пролунало у голові хлопця який саме читав у своїй кімнаті. Він одразу упізнав голос дівчини й схопив із тумби, що стояла біля ліжка, маленьке дзеркало.
– Дзеркало, моє миле, дозволь потрапити до дівчини, голос якої пролунав у моїй голові, — сказав Деріл, перед ним з'явився портал.
Хлопець поклав дзеркальце у кишеню шортів і зробив крок у портал.
Ліна сиділа на дивані коли Деріл з'явився у гостинній. Хлопець одразу помітив, що дівчина задумалася.
– Ліна, — Деріл положив руку на її плече і сів на диван.
– Я згодна вам допомогти, але сила... Я її узагалі не контролюю, — сказала Ліна. Деріл був здивований, але щасливий.
– Дякую тобі, не хвилюйся, тебе навчать усе контролювати, — Деріл обійняв дівчину.
– Але чим я допоможу?
– Побачиш, ти остання наша надія, дай мені руку, — Деріл піднявся і протягнув дівчині руку. Ліна розуміла, що якщо зараз прийме руку хлопця, то шляху назад не буде, але все одно прийняла руку і піднялася.
– Я готова, — рішуче сказала Ліна і заправила розу назад у своє волосся.
– Дзеркало, моє миле, дозволь потрапити нам у сховок, — сказав Деріл і пара зникла.
Коментарі