Розділ I
Розділ II
Розділ III
Розділ IV
Розділ V
Розділ VI
Розділ VII
Розділ VIII
Розділ IX
Розділ X
Розділ XI
Розділ XII
Розділ XIII
Розділ XIV
Розділ XV
Розділ XVI
Розділ XVII
Розділ XI
 Підозри стали міцнішими, але Ліна відкидала їх від себе. Вона була упевнена, що це не правда.
– Я не можу бути принцесою, це усе просто збіг, а той "король" просто помилився! – говорила сама до себе Ліна у своїй кімнаті. Вона сиділа за столом і думала про усе, що відбулося і як звільнити королівство, потрібен план, хитрий і надійний. Але жодна думка не приходила на ум. Усі думки були про ситуацію, що відбулася на поляні.
 Дівчина сильно ударила по столі та вийшла із кімнати. З Раєном потрібно поговорити, прямо зараз, не пізніше. Вона постукала у двері хлопця.
– Заходь, – пролунав голос хлопця із-за дверей. Ліна зайшла і закрила двері. Кімната хлопця була доволі велика у червоних тонах. Сам хлопець з ухмилкою дивився на дівчину. Він здогадувався нащо вона прийшла до нього та не міг опустити такий шанс.
– Сподобався наш поцілунок? Знаєш, а я хочу ще раз спробувати твої губи на смак, – Раєн з ухмилкою опинився біля дівчини.
– А я не хочу! І мені не сподобалося! Я поговорити з тобою прийшла, але бачу що не вийде! – Ліна повернулася до дверей, щоб вийти, але Раєн перегородив їй дорогу.
– Я слухаю тебе.
– Дай я пройду! Уже не важливо!
– Якщо прийшла значить важливо, я не випущу тебе поки не скажеш те що хотіла! – Раєн говорив серйозно. По його голосу було зрозуміло, що відпускати він її не збирається.
– Нащо поцілував мене на поляні? – без каплі вагання запитала Ліна дивлячись в темні очі хлопця.
– Мав показати, що ти лише моя!
– Я? Твоя? Ніколи такого не буде! – Ліна дала сильного ляпаса Раєну і стрімко вийшла із кімнати. 
– Усе одно моя будеш, – тихо промовив хлопець тримаючи за червону щоку після ляпаса дівчини.
 Ліна, із червоним рум'янцем на обличчі, упала в м'яку постіль, серце хотіло вистрибнути із її грудей. Вона не розуміла, що з нею відбувається. Невже закохалася у цього наглого й самовпевненого хлопця?
 Через декілька годин у кімнату дівчини зайшов Деріл.
– Готова? Час виходити, сонце уже сіло.
– Так, ходімо, – Ліна закинула чорний портфель на плече і вийшла у коридор за хлопцем. Компанія у чорному тихо вийшла за межі сховку, лише місячне сяйво супроводжувало їх.
© Аіда ,
книга «П'ятий елемент ».
Коментарі