Розділ XII
Кілька годин вони йшли за розмовами, дорогу освітлювали вогники на руках Раєна і Ліни. Дівчина трималася якомога далі від хлопця і навіть не дивилася на нього. Поки усе було спокійно.
– Дивно, зазвичай вони день і ніч тут лазять, – сказав із підозрою Марк.
– От і добре, – сказав Нік.
– Це дивно.
У захопленому королівстві, із кожною годиною, корона принцеси світилася все сильніше, що не скрилося від Короля Монстрів.
– Ваша донечка усе ближче підходить до власної смерті, але перед тим як убити її я дам вам час поговорити, – усміхався Король Монстрів стоячи перед решіткою.
– Не чіпай її! – крикнув злий Джеймс.
– Знаєте, а вона така красива, ніжна, смілива, у наречені хочу узяти її. Якщо погодиться збережу вам і їй життя, я піду уже, – Король Монстрів з ухмилкою пішов із темниці.
– Мама, папа, а з сестричкою усе буде гаразд? – запитали з надією в один голос Майк і Макс.
– Так мої хороші, так, – сказала Емілі зі сльозами й поцілувала синів у потилиці. Хоча сама була не впевнена у своїх словах і молилася за доньку. Серце королеви й короля обливалися кров'ю за доньку, яка ризикує власним життям.
Усі монстри, що прочісували ліс, знаходилися на території королівства, тому для друзів ліс був безпечним, але щойно вони зайдуть за ворота...
– Тут і поставимо табір на цю ніч, – сказав Нік. Компанія кинула портфелі на холодну землю. Уже через 30 хвилин було визначено хто і коли чергує і з ким ночує у наметі. Вийшло так, що спершу чергує Ліна, далі Раєн, Марк, Деріл і Нік. Було усього два намети, у більшому спали Марк, Деріл і Нік, у меншому Ліна і Раєн. Дівчина хотіла із кимось помінятися, але хлопці в один голос сказали, що їм час знайти спільну мову. Тому Ліні не залишалося більше нічого як змиритися. Пройшло 30 хвилин як дівчина заступила на чергування, вона просто сиділа біля полум'я і думала про усе. Багато думок не давало їй спокою. Раптом на плечі дівчини упала тепла кофта, біля неї сів Раєн.
– Чому не спиш? Ти чергуєш наступний, – Ліна скинула кофту зі своїх плечей.
– Не спиться, не скидай кофту, прохолодно, – Раєн одягнув свою кофту на дівчину. Кілька хвилин пройшло в тиші. Ліна відчувала тепло хлопця, яке йшло від кофти.
– Чому ти це робиш? Спершу поцілував, потім змусив розповісти чому прийшла до тебе, а зараз піклуєшся, щоб я не замерзла, – порушила тишу дівчина. Хлопець важко видихнув, він розумів, що рано чи пізно у них відбудеться така розмова.
– Розумієш... Я закохався у тебе і нічого не можу з цим зробити. Кожного разу як хтось з хлопців до тебе торкається, я ледь стримую себе, – розповів Раєн.
Наступні кілька хвилин для хлопця були найскладнішими, він очікував її відповіді. Ліна мовчки дивилася в одну точку та думала про слова хлопця в якого закохалася. Лише зараз вона це зрозуміла.
– Чекай, – Ліна піднялася за хлопцем який направився у намет.
Коментарі