Вийшовши зі селища вони відправились дальше по дорозі. У гільдії вони отримали завдання розвідати про рослини, які ростуть у сусідньому селищі, яке знаходились поруч з Камяним серцем.

Йти потрібно було майже цілий день. Тому вони вийшли з самого ранку та направились до свого наступного завдання. Ліс, відрізнявся від попереднього. Якщо той був насичений життям, то на цей раз, ліс намагався страх. Вітру практично не було, а тваринки траплялись дуже рідко.

Таша йшла оглядаючи свій вінок. Хоча вона скоріше хотіла тримати руками символ того, що змогла зробити щось за допомогою магії. А Хаят розказував про бойові мистецтва. Це було дуже цікаво для неї, адже більшість її знання були тільки про ліс, а зараз вона могла отримати чимало нової інформації. Адже, якщо вони стануть командою, то вона буде більш корисною. Хоча, вона памятала, що мінімальна кількість команди – це три людини.

Тим часом Хаят почав розповідати дещо, що дуже її зацікавило. Як виявилось йому було відомо базову концепцію видів магії – адже потрібно було знати, як боротися з різноманітними магічними противниками. Загалом, базове пояснення включало чотири основних напрямки, які відповідали чотирьом порам року. Хоча їх існувало більше чотирьох, але це була спрощенна система.

Зима містила в собі заклинання пов'язані з льодом – це були захисні щити, сповільнення противника чи перешкоджання руху. Були й заклинання що наносили велику шкоду, такі як льодовий спис, сніговий буревій чи град. Також, розвинуто фізичні маги чи магічні створіння або монстри, могли створювати собі зброю чи броню з льоду. Міцність такого захисту залежила від навичок користування маною.

Осінь містила великий спектр заклинань, а також могла використовувати деяку магію літа та зими. Найбільш небезпечною була магія сну. Основною частиною цієї «школи» були бойові техніки, які, інколи, могли використовувати не ману користувача, а природну ману.

Весна була чудовим демонстрацією життя. Зазвичай, у користувачів такої магії, вона була зелених чи наближених кольорів. Магія лікування, регенерації чи спокою – це було тими вміннями, які хотіли бачити в себе в групі усі. Хоча, інколи, появлялись друїди та шамани. І якщо перші - за кілька секунд замотували противника у коріння та пагони й починали їх шмагати до повної «перемоги», то шамани створювали магічних комах і заставляли свого противника тікати з поля бою. Хоча, деякі шамани, за допомогою магії ілюзій могли заставити свого противника бити себе самого. Але такі випадки з сильними друїдами та шаманами були дуже рідкісні.

Літня магія також могла зцілювати. І ця магія, жовтих кольорів, була такою, що команди були готові битись за такого кандидата у жорстоких битвах. Хоча після битви сторона яка виграла отримувала безкоштовне зцілення. А спектр бойових заклинання був таким, що будь який маг з гігантською кількістю мани та знаючи й вміючи використовувати потрібні заклинання чи магічні каталізатори - міг спокійно знищити селище і піти без будь якого магічного виснаження.

Хоча це була дуже груба оцінка магічних вмінь, але вона мінімально давала зрозуміти, що саме можна очікувати від противника або який напрямок потрібно вивчати - щоб набути конкретних умінь.

Час від часу вони йшли мовчки – уважно прислухаючись до оточення. В інші моменти Хаят щось розповідав, а дуже рідко розповідала Таша. Ще вони обговорювали теми, які почули під час перебування в місті.

Завдання на розвідування магічних рослин було популярне. Такий тип завдань завжди був у гільдії. Це було зв'язано з плином мани у цьому світі. Ману могли регенерувати не тільки люди чи монстри, але й сама земля та рослини.

Всім було відомо про скрижалі мани. Це було древні таблички виготовленні з магічного каменя, місце видобутку його було невідоме. Таблички були знайдені не всі. Але за допомогою знайдених стало відомо про чимало нової інформації.

Наприклад мана циркулювала постійно по планеті у вигляді кілець навколо всієї планети. Таким чином, якщо кільце - у момент появи на світ людини, тварини чи рослини проходило через них – то вони були значно сильнішими і в них не тільки містилась мана, але вони могли навіть мінімально її генерувати. Це все було записано на першій табличці з законами мани. Або, як було прийнято її називати – Мазакони.

Цю інформацію Таша та Хаят почули коли вечеряли разом - у парку перед днем відправки. І звісно вони зрозуміли, що варто прочитати та перевірити таку важливу інформацію самостійно. А зараз, вони самостійно йшли вперед. По дорозі їм не зустрівся жоден подорожній. Це їх не здивувало, тому що були попередженні про таку ситуацію. Адже наступне селище, а заодно їхнє основне завдання, було трохи ..... "відлюдником". Там жило близько двох десятків людей, які дуже рідко покидали свою територію.

Дійшовши до мосту над проваллям, Хаят зупинився, скинув сумку зі спини та понишпоривши в ній витягнув дощечку. Таша вже бачила цей предмет, але з цікавості уважно спостерігала. Це була дерев'яна карта. На дощечку її акуратно нанесли за допомогою різьблення, додаткові мінімальними позначення були зробленні за допомогою кольорової фарби.

Це була ціна річ і після повернення назад, вони повинні залишити карту в селищі Кам'яне Cерце, де її отримали. На щастя, карту дали без будь яких додаткових умов. Адже зазвичай потрібно було залишити цінні речі чи золото або срібло.

Зрозумівши, що шлях має йти через цей кам'яний міст над проваллям – компанія направилась вперед. І хоч міст виглядав надійним, завжди був страх висоти. Адже під ними було провалля, дна якого не було помітно, лише чорна пітьма.