Селище оточували дерев'яні стіни зроблені зі стовбурів дерев й зверху закріплювалось гнучким гіллям - вони були акуратними і помітно що їх ретельно доглядали. Головні ворота мали додатково металічні частини і створювали враження надійного захисту.
Вони йшли не запитуючи дороги, тому що у Хаята був опис селища й він знав куди потрібно йти. В центрі стояв гігантьский валун з висотою в три-чотири людини. Чи то можливо була колись гора, яку з часом забрали на будівництво й залишилась лишень цей невеличкий кусочок. До цього каменя була якраз збудована дерев'яна споруда., а місцями у камені були видовбані отвори, тому скоріш за все, у середині знаходились ходи та приміщення.
Їм пощастило. Потрібна Хаяту людина якраз знаходилась перед входом у дім старійшини. Представивши Ташу як напарницю, вони розпочали обмін інформацією. Хоча, як вона зрозуміла, це просто були маленькі плани про зустріч викладачів школи та інформація про майбутній концерт однієї популярної групи. Хоча вона й не старалась дуже уважно слухати, бо вважала що це буде не дуже ввічливо. Під кінець їм запропонували заночувати у місцевій таверні, яка належала селищу і якраз сьогодні відкрили нові кімнати для гостей.
Повечерявши кожен з них відправився у свою кімнату. І якщо Хаят прийнявся читати сувій, який тут отримав, то Таша дійшовши до ліжка – просто впала на м'яке спальне місце й одразу заснула. Для неї це був насичений день. Їй снились яскраво зелені метелики, які літали навколо темно зеленої кулі.