Таша зайшла у відчиненні двері. Літнє повітря проникало в приміщення гільдії. Саме в обіднє період тут знаходяться найбільш мирні авантюристи, адже їхнє терпіння дозволяло спокійно переносити не тільки спеку, але й інші життєві ситуації, які для інших були чимось неможливим.
Кілька авантюристів поглянули на неї, але потім повернулись до своїх справ. Як багато її знало? Це складне питання. Деякі знали хто вона та приблизну її історії, інші просто чули чутки, а треті - просто могли приймати тільки інформацію вигідну для них. Тому з нею ніхто не привітався. Все було як завжди.
Вона підійшла до оголошень з набору команди. Побачивши, що її оголошення все ще висить, вона зітхнула. Хоча ні. Це повторювалось стільки разів, що вже не було очікування на зміни. Але надія була. Була віра на позитивні зміни.
Задумавшись вона взагалі не почула, як ззаду хтось підійшов і став поруч. Це був молодий чоловік. Його чоло перетинав глибокий шрам, який вже зажив, але це був явно результат важкої травми. Волосся вибрити побоках і зверху йшов невеличкий хвостик, який досягав спини. А його зовнішність доповнювало татуювання, яке починалось на шиї та йшло по всій руці. Він був спокійний і довкола нього немов була аура справедливості. Незважаючи на неї - він почав розглядати дошку. І несподівано його рука потягнулась вперед та взяла одне із оголошень. Це не було виконано дуже швидкими рухами, але це шокувало Ташу. Це було саме її оголошення.
Молодий чоловік прочитавши ще раз огололошення, вже тримаючи в руках, пішов до стійки адміністрації. Вона стояла нерухомо - такі випадки також трапляються, зараз повернеться та помістить оголошення на місце де його взяв. Але за спиною почувся несподівано жіночий голос:
- Таша! Підійди будь ласка.