Гуркіт дзеркал, що розбивалися, ставав дедалі ближчим, тим часом у тренувальному залі зростала напруга. Однак, Деріл насилу приходив до тями після ініціації і не помічав нічого навколо, уважно розглядаючи зображення точки всередині кола на своїй руці. Раптово з'явилося світіння від таємничого символу, він розумів, що це неспроста. Десь всередині себе він відчув необхідність підійти до мармурової чаші. Деріл рухався повільно, але незабаром кроки ставали дедалі впевненішими.

- Деріл? - помітивши дивний рух Деріла, запитав Арат

- Не можу пояснити, але таке відчуття ніби в мені щось змінилося після ініціації, - сказав він, опинившись за крок від чаші. - Підійдіть! - раптовий крик чоловіка привернув до себе увагу всіх - Мені потрібні всі! - у його голові з'явилися картинки - Необхідно захистити чашу, але... сам не впораюся.

Він замовк, почувши, як зовсім близько прогримів гуркіт стін, що ламаються, хтось намагався прорватися напряму крізь тунель, не блукаючи коридорами лабіринту. Майстри Світла не розуміли, що тут відбувається, але інтуїтивно відчували необхідність послухатися, почавши повільно наближатися до нього.

- Швидше! - крик Деріла пролунав громом по всьому залу, але вже за мить усі стояли зовсім близько. - Станьте в коло, - продовжував роздавати інструкції чоловік, присутні спантеличено переглядалися, але підкорялися - Візьміться за руки!

Тепер, коли вони утворювали разом із Дерілом таємничий символ з його руки, центром якого став він сам. Опустивши руки в чашу, він почав малювати візерунки на воді. Складалося враження, ніби хтось каже йому, що потрібно робити. Деріл заплющив очі й повністю занурився в процес. У якийсь момент чоловік зупинився, і опустив руки у воду так глибоко, що символ на руці занурився у воду.

- Тримайтеся міцніше! - знову заговорив Деріл, і почав поступово занурюватися в стан трансу, через кілька днів, проведених у тренуваннях, він вже міг самостійно викликати цей стан.

Повернув долоні догори, думки в його голові були надзвичайно прозорими, з'явилося чітке розуміння того, що відбувається, і того, що він має робити, ніби хтось підказує йому. Яскраве сяюче світло наповнило приміщення, почалося формування світлового куполу, по якому невпинно стікала вода з мармурової чаші.

Арат не міг повірити в те, що відбувається, Деріл примудрився створити міцний щит для всього тренувального залу. Чоловік шукав у своїй голові хоча б одне пояснення того, що і навіщо він це робить, але відповіді не знаходилося. Раптовий гуркіт за межами купола відволік його, і він побачив, що стіна, яка оточувала зал, була повністю зруйнована. Десь там у темряві залу крізь яскраве світло купола Арат розрізнив силуети Майстрів Темряви, на чолі яких гордо і незворушно стояла Прісцилла.

- Що це? - спокійно вимовила жінка у вугільно-чорній сукні - Ти думаєш, це мене зупинить? - її обличчя скривилося у підступній посмішці, а злісний погляд впав на Арата.

- Прісцилла? - Арат здивувався її появі, - Давно не зазирала на вогник - вирішив пожартувати чоловік - Вибач, у нас сьогодні не приймальний день.

- Що встали! - прокричала вона, помітивши ошелешені погляди Майстрів Темряви - У бій!

Блейд благально подивився на пані, чітко усвідомлюючи, що перемога тепер неможлива. Він усе зрозумів. Тепер є справжній Владика Лісу Пір Року, мало того, він уже пройшов ініціацію. Чоловік відчував близьку загибель від зустрічі з цим Майстром Світла, але відступ також був подібний смерті. Прісцилла вб'є його тут, за одне клацання пальцями, і він перетвориться на пил. Приблизно такі ж почуття відчували й інші Майстри Темряви, але опиратися ніхто не ризикнув.

Всім натовпом вони кинулися до куполу. Раптово, купол усіх пропустив, чому вони були здивовані не менше, ніж Майстри Світла, що стоять у колі.

- Гей! - закричав Деріл - Темні, станьте по колу і візьміться за руки.

Тепер уже ніхто нічого не розумів, тільки ось Майстри Темряви з якоїсь невідомої причини послухалися і стали в коло, при цьому оточуючи Майстрів Світла.

- Майстри Світла і Темряви - почав було чоловік, не обертаючись і утримуючи руки у воді - Більше нікого не чекаємо, починаємо - ніхто не розумів, до чого веде Деріл, але раптом по куполу перестала стікати вода

- Ви що там з глузду з'їхали? - лютувала Прісцилла, намагаючись пробитися всередину, але нічого не виходило - Що ж, отримуйте своє покарання - її очі сповнив гнів, і вона почала старанно клацати пальцями, але нічого не відбувалося

- Вибачте, пані, - звернувся Деріл, перед його очима виникли бурштинові очі осінньої свинти змученої й побитої. - Вам сюди не можна зараз, ми маємо закінчити розпочате, - він подивився на неї з такою силою в очах, що жінка впала на землю. - Чекайте.

Блейд не розумів нічого, але його тішило, що тепер він перебуває в безпеці від цієї жінки. Чомусь з'явилася надія на успішне завершення цього кошмару в його житті.

- Тепер я знаю все - Деріл повільно витягнув руки з води і яскраве світло засліпило всіх навколо, а коли завіса спала з очей, перед ним стояли Майстри Світла і Темряви в білих і чорних мантіях.