І. Початок
ІІ. Пожежа
ІІІ. Чарівний ліс
IV. Пробудження
V. Тренувальна зала
VI. Війна
VII. Портал
VIII. Ініціація
IX. Прісцилла
Х. Напад
XI. Прихована правда
ХІІ. Повернення
ХІІІ. Примерення ворогів
XIV. Пропозиція миру
XV. Оголошення миру
XI. Прихована правда

Настала повна тиша в залі, ніхто не наважувався порушити цю щільну стіну. У центрі залу стояв Деріл, його оточували Майстри Світла, одягнені в білосніжні мантії, вони трималися за руки, створюючи ідеальної форми коло. Замикали дивну сцену Майстри Темряви, які також трималися за руки, замикаючи німу сцену.

Тільки одна людина не брала участі в цій неймовірній виставі. Це була тендітна і витончена жінка, її вугільна сукня перетворилася на білу, але вона цього не помічала. Прісцилла здивовано спостерігала за тим, що відбувається, проте поступово виходячи із заціпеніння, в ній почала закипати кров. Гнів повільно став наповнювати її тіло. Великі зелені очі палали вогнем, коли вона повністю прийшла до тями.

- Ти хто такий? - заволала жінка, кинувши важкий погляд на Деріла - Як ти смієш мені вказувати? - вона різко підняла руки, і з них полився чорний густий промінь, що все знищує, усі рослини під ним повністю зів'яли, перетворившись на сухий пил.

- Не відпускайте рук - впевнено наказав Деріл, а сам заплющив очі, і знову з'явився купол, що накриває всіх усередині.

Чорний промінь не встиг нікому нашкодити, тільки відбився від стін купола, який в мить відтворив Деріл..

- Вибачте, пані, але я не дозволю вам зруйнувати чашу - він встиг помітити вираз здивування - Знаю, - чоловік говорив повільно й упевнено, - Ви ж хочете пройти ініціацію, так?

- Яка зухвалість... - Прісцилла тільки зараз звернула увагу на свій одяг - Думаєш, я приєднаюся до тебе?

- Ні, це не моє бажання, а твоя справжня сутність - світловий купол розвіявся над Майстрами Світла і Темряви. - Ти Майстер Світла Осені, хоч і не пройшла ініціацію.

- Ти помиляєшся! - її руки опустилися і почали повільно обмацувати сукню, яка раптово змінила колір. - Ти нічого не знаєш

Темні Майстри слухали юнака, сподіваючись врятуватися від гніву цієї божевільної жінки. Їх страх був сильнішим за неприязнь до Майстрів Світла. У їхніх серцях закралася надія на свободу.

- Ні. Тут немає помилки. - Деріл зробив кілька кроків і впритул наблизився до кола Майстрів Світла, акуратно пройшов між Олександром і Ліа, - Твоя сила - світло, а не темрява, - підійшовши до Майстрів Темряви, він опинився прямо навпроти Блейда й Ріка, - Ти намагалася змінити себе, але це неможливо, - він спритно прослизнув крізь коло Майстрів Темряви.

Він ступав випаленою травою, що залишилася внаслідок атаки Прісцилли. Трава одразу ж починала набувати звичайного вигляду, деякі квіти поруч розцвіли, відкриваючи світові всю свою красу.

- Ах ти, ж - Присцилла зібралася з силами і знову атакувала Деріла, але цього разу він не став створювати купол і весь чорний промінь став проникати йому прямо в груди - Зловила - вона єхидно посміхнулася - Тепер ти в пастці!

Кожен крок давався йому важко, але він знав, що іншого виходу немає. Потрібно пройти цей шлях, він хотів врятувати її, а це був єдиний шлях. І ось Деріл опинився за метр від Прісцилли, спокійно спостерігав її задоволений вираз обличчя.

- Вибачте, пані, але мене ви не спіймали, - заперечив Деріл, і тут чорний промінь почав поволі змінювати колір - Ви зарано зраділи, - підсумував він, коли її промінь став білим, а на руці з'явився жовтий кленовий листок. - Ну, ось, ініціацію завершено.

- Що? Ініціація? - її зелені очі змінили своє забарвлення на бурштинове, це відмінна риса справжніх Майстрів Світла Осені. - Як? Чому?

- Підійдіть! - кола розсипалися практично миттєво, адже ніхто не міг повірити в це, всі поспішили подивитися на результат ініціації. - Привітайте! - на його обличчі просяяла радісна посмішка, відкривши білосніжні зуби. - Прісцилла - наш новий Майстер Світла Осені.

Несподівано для всіх її обличчя стало червоним від збентеження, а в очах з'явився справжній вогник світла. Її розглядали з усіх боків, і ніяк не могли впізнати ту хижу, жорстоку, брутальну й агресивну жінку, яку вони бачили всього кілька хвилин тому.

- Але навіщо? - обурився Олександр, розглядаючи руку ворога - Вона знищила стільки людей. Її покарати треба, а не роздавати дари.

- Вибачте, Олександре, - максимально ввічливо вимовив Деріл, - Ця нагорода, як ви дозволили собі висловитися, її сутність, - наполягав на своєму чоловік, захищаючи жінку від нападок. - А щодо загиблих і розчинених у повітрі Майстрів Світла, а також Майстрів Темряви, - він подивився на Прісциллу. - Може сама розкажеш?

- Ну, - невпевнено почала вона - Загалом вони всі живі!

- Що? - втрутився в розмову високий чоловік із чорними глибоко посадженими очима - Я сам бачив, як вона їх перетворила на пил.

- Насправді це можливо - гучний голос Арата пролунав ніби грім крізь тишу. - Кілька років тому читав про це, - усі очі присутніх здивовано втупилися на нього, але він не помітив цього. - Якщо коротко, то це фокус, за якого людина зникає, але не вмирає, а просто переміщується в якесь інше місце. - Арат підійшов впритул до Прісцилли. - Але це магія вищого рівня, а ти її опанувала до ініціації.

- Так, ... - почала жінка свою розповідь - Бути учнем містера Ґабріеля виявилося для мене дуже складно, він грубий і агресивний, постійно карав, - тут на її щоці з'явилася самотня сльоза, - він постійно кричав, і в мене нічого не виходило, тоді я почала читати книжки в бібліотеці, навчаючись усьому самостійно. Благо, книжки були дуже люб'язні й завжди приходили, коли кликала, - тут вона трохи зам'ялася, - Згодом мене почала поглинати злість на містера Ґабріеля після кожного привселюдного приниження.

- Ну, - почав Олександр, - Пам'ятаю. Він жорсткий учитель, і учням завжди було складно з ним, ніколи й нікому не давав спуску.

- А потім на одному зі своїх самостійних тренувань зрозуміла, що мій світловий промінь змінив колір.

- Не варто про це. - Деріл м'яко поклав руку на тендітні плечі жінки - Але ж ти знаєш, потрібно звільнити всіх. - Прісцилла благально подивилася на нього, і він відчув, як її тіло почало тремтіти - Не бійся, я не дам тебе образити.

- Але ... - вона виглядала маленьким і дуже тендітним створінням - Чи зможу я тепер?

- Зможеш! - твердо заявив Деріл - Навіть більше, ти можеш розраховувати на мене. Я якщо що підстрахую, та й думаю, не я один. - у натовпі він помітив згідні кивки, як серед Майстрів Темряви, так і серед Майстрів Світла.

© Анна Топтун,
книга «Таємниця світла».
ХІІ. Повернення
Коментарі