Настала повна тиша в залі, ніхто не наважувався порушити цю щільну стіну. У центрі залу стояв Деріл, його оточували Майстри Світла, одягнені в білосніжні мантії, вони трималися за руки, створюючи ідеальної форми коло. Замикали дивну сцену Майстри Темряви, які також трималися за руки, замикаючи німу сцену.
Тільки одна людина не брала участі в цій неймовірній виставі. Це була тендітна і витончена жінка, її вугільна сукня перетворилася на білу, але вона цього не помічала. Прісцилла здивовано спостерігала за тим, що відбувається, проте поступово виходячи із заціпеніння, в ній почала закипати кров. Гнів повільно став наповнювати її тіло. Великі зелені очі палали вогнем, коли вона повністю прийшла до тями.
- Ти хто такий? - заволала жінка, кинувши важкий погляд на Деріла - Як ти смієш мені вказувати? - вона різко підняла руки, і з них полився чорний густий промінь, що все знищує, усі рослини під ним повністю зів'яли, перетворившись на сухий пил.
- Не відпускайте рук - впевнено наказав Деріл, а сам заплющив очі, і знову з'явився купол, що накриває всіх усередині.
Чорний промінь не встиг нікому нашкодити, тільки відбився від стін купола, який в мить відтворив Деріл..
- Вибачте, пані, але я не дозволю вам зруйнувати чашу - він встиг помітити вираз здивування - Знаю, - чоловік говорив повільно й упевнено, - Ви ж хочете пройти ініціацію, так?
- Яка зухвалість... - Прісцилла тільки зараз звернула увагу на свій одяг - Думаєш, я приєднаюся до тебе?
- Ні, це не моє бажання, а твоя справжня сутність - світловий купол розвіявся над Майстрами Світла і Темряви. - Ти Майстер Світла Осені, хоч і не пройшла ініціацію.
- Ти помиляєшся! - її руки опустилися і почали повільно обмацувати сукню, яка раптово змінила колір. - Ти нічого не знаєш
Темні Майстри слухали юнака, сподіваючись врятуватися від гніву цієї божевільної жінки. Їх страх був сильнішим за неприязнь до Майстрів Світла. У їхніх серцях закралася надія на свободу.
- Ні. Тут немає помилки. - Деріл зробив кілька кроків і впритул наблизився до кола Майстрів Світла, акуратно пройшов між Олександром і Ліа, - Твоя сила - світло, а не темрява, - підійшовши до Майстрів Темряви, він опинився прямо навпроти Блейда й Ріка, - Ти намагалася змінити себе, але це неможливо, - він спритно прослизнув крізь коло Майстрів Темряви.
Він ступав випаленою травою, що залишилася внаслідок атаки Прісцилли. Трава одразу ж починала набувати звичайного вигляду, деякі квіти поруч розцвіли, відкриваючи світові всю свою красу.
- Ах ти, ж - Присцилла зібралася з силами і знову атакувала Деріла, але цього разу він не став створювати купол і весь чорний промінь став проникати йому прямо в груди - Зловила - вона єхидно посміхнулася - Тепер ти в пастці!
Кожен крок давався йому важко, але він знав, що іншого виходу немає. Потрібно пройти цей шлях, він хотів врятувати її, а це був єдиний шлях. І ось Деріл опинився за метр від Прісцилли, спокійно спостерігав її задоволений вираз обличчя.
- Вибачте, пані, але мене ви не спіймали, - заперечив Деріл, і тут чорний промінь почав поволі змінювати колір - Ви зарано зраділи, - підсумував він, коли її промінь став білим, а на руці з'явився жовтий кленовий листок. - Ну, ось, ініціацію завершено.
- Що? Ініціація? - її зелені очі змінили своє забарвлення на бурштинове, це відмінна риса справжніх Майстрів Світла Осені. - Як? Чому?
- Підійдіть! - кола розсипалися практично миттєво, адже ніхто не міг повірити в це, всі поспішили подивитися на результат ініціації. - Привітайте! - на його обличчі просяяла радісна посмішка, відкривши білосніжні зуби. - Прісцилла - наш новий Майстер Світла Осені.
Несподівано для всіх її обличчя стало червоним від збентеження, а в очах з'явився справжній вогник світла. Її розглядали з усіх боків, і ніяк не могли впізнати ту хижу, жорстоку, брутальну й агресивну жінку, яку вони бачили всього кілька хвилин тому.
- Але навіщо? - обурився Олександр, розглядаючи руку ворога - Вона знищила стільки людей. Її покарати треба, а не роздавати дари.
- Вибачте, Олександре, - максимально ввічливо вимовив Деріл, - Ця нагорода, як ви дозволили собі висловитися, її сутність, - наполягав на своєму чоловік, захищаючи жінку від нападок. - А щодо загиблих і розчинених у повітрі Майстрів Світла, а також Майстрів Темряви, - він подивився на Прісциллу. - Може сама розкажеш?
- Ну, - невпевнено почала вона - Загалом вони всі живі!
- Що? - втрутився в розмову високий чоловік із чорними глибоко посадженими очима - Я сам бачив, як вона їх перетворила на пил.
- Насправді це можливо - гучний голос Арата пролунав ніби грім крізь тишу. - Кілька років тому читав про це, - усі очі присутніх здивовано втупилися на нього, але він не помітив цього. - Якщо коротко, то це фокус, за якого людина зникає, але не вмирає, а просто переміщується в якесь інше місце. - Арат підійшов впритул до Прісцилли. - Але це магія вищого рівня, а ти її опанувала до ініціації.
- Так, ... - почала жінка свою розповідь - Бути учнем містера Ґабріеля виявилося для мене дуже складно, він грубий і агресивний, постійно карав, - тут на її щоці з'явилася самотня сльоза, - він постійно кричав, і в мене нічого не виходило, тоді я почала читати книжки в бібліотеці, навчаючись усьому самостійно. Благо, книжки були дуже люб'язні й завжди приходили, коли кликала, - тут вона трохи зам'ялася, - Згодом мене почала поглинати злість на містера Ґабріеля після кожного привселюдного приниження.
- Ну, - почав Олександр, - Пам'ятаю. Він жорсткий учитель, і учням завжди було складно з ним, ніколи й нікому не давав спуску.
- А потім на одному зі своїх самостійних тренувань зрозуміла, що мій світловий промінь змінив колір.
- Не варто про це. - Деріл м'яко поклав руку на тендітні плечі жінки - Але ж ти знаєш, потрібно звільнити всіх. - Прісцилла благально подивилася на нього, і він відчув, як її тіло почало тремтіти - Не бійся, я не дам тебе образити.
- Але ... - вона виглядала маленьким і дуже тендітним створінням - Чи зможу я тепер?
- Зможеш! - твердо заявив Деріл - Навіть більше, ти можеш розраховувати на мене. Я якщо що підстрахую, та й думаю, не я один. - у натовпі він помітив згідні кивки, як серед Майстрів Темряви, так і серед Майстрів Світла.