- Ми втратили багатьох... - жінка витерла чергову сльозу, а Арат продовжив свою розповідь - Ми як могли захищали свій ліс, але після смерті останнього Майстра Світла Осені, ми втратили впевненість і силу. Ми різні, та представляємо єдине ціле. - Ліа непомітно закивала, уважно розглядаючи безглузде вбрання Деріла. - Наша головна сила - це єдність.

Деріл слухав дуже уважно, пильно дивлячись у блакитні очі Арата. Він ніяк не міг повірити у всі ті жахіття, які довелося пережити цим невинним людям.

- Темні прийшли в наш ліс, який ти бачив уві сні - спокійно говорив Арат, з таким виразом, ніби він ведучий та читає новини на головному каналі країни, не видаючи жодних емоцій. - Їх привела сюди самозванка, яка величала себе Володаркою Лісу Пір Року. Знищивши всіх Майстрів Світла Осені, вона знала, що зібрати Раду неможливо.

- А хто вона? Чому така сильна? І звідки вона взагалі взялася. - Тривога в голові Деріла нагнітала ситуацію, яка виникла в тренувальному залі.

- Її справжнє ім'я - Присцилла. Її обрали на роль Майстра Світла Осені, - обличчя Арата раптово почало випромінювати агресію і злість, Деріл відразу зрозумів причини такої реакції, згадавши розповідь Тріми. - Присцилла довго намагалася дістати світло, але в неї нічого не виходило. - неупереджено говорив Арат - Багато читала, вивчала книги в бібліотеці.

- Бібліотеці? - здивувався Деріл - Тут є бібліотека?

- Звісно, - миле обличчя Лії просяяло в усмішці - Це неймовірна бібліотека. Чарівна, - іскорки в її очах знову заблищали з новою силою. - Вона абсолютно відрізняється від звичайних. Книги в ній живі, кожна зі своїм характером. Якщо в неї поганий настрій або вона ображена на тебе, наприклад, якщо ти її випадково впустив, то вона сховається і знайти її буде вже неможливо.

- Прісцилла обожнювала книжки, завжди дбайливо ставилася до них, тому вони завжди з'являлися перед нею, коли вона кликала. - Арат знітився, було видно, як його білосніжне обличчя спотворилося від злості - Як ти розумієш, наполеглива праця принесла свої результати, - крізь зуби прошипів Арат, - і їй все ж таки вдалося отримати світло, але її світло було іншим і її вигнали з лісу.

- Прогнали? Інше світло? - Деріл ніяк не міг зрозуміти, що тут відбувається, що ще за дивне світло, і чому її вигнали.

- Світло було, але воно слугувало не для створення, а для руйнування. - Арат намагався говорити максимально спокійно, але руки видавали його гнів. - Почалося все з того, що вона розбила на друзки невеликий камінчик, потім цілий валун, а потім сказала, що на найближчій раді її треба обрати головою.

- Майстри відмовилися, - встряла Ліа. - Вони не хотіли голосувати за ту, хто свою силу використовує на руйнування. - її голос затремтів, і вона продовжила історію далі. - Вони намагалися протистояти їй. Однак, вона була сильнішою за будь-кого з нас. Присцилла нападала на Майстрів Осені в першу чергу, бо їй здавалося, що, якщо вони її обрали, значить, вони мали б її підтримати, але... - ковтнула, переводячи подих, - але вони виступили за вигнання. Першим виступив великий Майстер Світла Осені Габріель, її куратор.

- Такого вона вочевидь не очікувала, її гнів перейшов у лють. Далі Присцилла почала знищувати жителів Осені без винятку. Осінні свинти, милі пухнасті віги, величезні птахи з неймовірним жовто-сірим оперенням лендії та багато інших чарівних істот. - він говорив дуже швидко, боячись щось проґавити. - Усіх, хто не прихилив перед нею коліно, було вбито, від них не лишилося й сліду. - емоції переповнювали Арата, - і тоді, заручившись підтримкою Майстрів Темряви, які давно мріяли про захоплення Чарівного лісу, стала сильнішою. Багато років вона вбивала Майстрів Осені, врешті-решт винищивши їх усіх.

- Чому не вдалося протистояти їй? - випалив Деріл, уважно вдивляючись в очі то Арату, то Лії, сподіваючись почути відповідь, однак його співрозмовники не поспішали дати відповідь.

- Я казав - після недовгої паузи почав Арат, його блакитні очі дивилися прямо, ніби не помічаючи нічого довкола - Наша сила в єдності. А її якраз і не було. Майстри Світла хизувалися один перед одним своїми вміннями та навичками, намагаючись ставити на перше місце свій сезон. Тоді ніхто й подумати не міг, що це стане проблемою. Майстри Осені не могли впоратися з нею самостійно, а інші не приходили на допомогу. - Ворожнеча між Майстрами стала її силою. Ось тільки розуміння цього факту прийшло занадто пізно. Майстрів Осені не лишилося і нікому було виступити за них. Раду провести було неможливо. Навіть якщо хтось з'являвся, то перше відвідування лісу закінчувалося смертю.

- Від Тріми... - невпевнено почав свої міркування чоловік у безглуздому одязі, пригладжуючи своє розпатлане волосся, - я дізнався, що Майстром Осіні не може стати, наприклад, Майстер Зими, - Деріл подивився на Арата й упіймав на собі важкий погляд, - Виходить, якщо я потрапив до Осіні, то я можу стати лише Майстром Світла Осіні. - продовжував свої міркування, не звертаючи увагу на людей, що стояли поруч.

- Не обов'язково. - відійшовши на кілька кроків Арат, продовжував викладати свої здогадки. - Так вийшло, що я також, як і Присцилла, багато часу проводив за книжками. З них же я дізнався, що може бути кілька варіантів. У випадку з Присциллою вона стала чистим Майстром темряви, у неї немає прив'язки до чогось. Наприклад, як у мене чи Лії. Вона - Весна, а я - Зима. Тільки в них ми можемо бути сильні, а на інші території ми перейти не можемо. - Арат задумливо почухав потилицю і сів просто на траву - Однак, - почав він, - може бути й інший варіант розвитку подій.

- Який? - швидко запитав Деріл, випередивши лише на мить Ліа, яка, здається, зовсім не розуміла, про що говорить Арат.

- Ти можеш стати чистим Майстром Світла, і тоді тільки ти зможеш битися на рівних із Прісциллою, а також підготувати ще кількох Майстрів Осені. - захоплено говорив Арат, а потім різко знітився - Але не факт. Це всього лише теорія, яка може статися. Однак я ніколи не чув про таке, тож шанс такого розвитку подій вкрай низький.

- Що ж мені робити тепер? - поцікавився Деріл, сідаючи поруч з Аратом на зелену траву.

- Тренуватися, Деріл. Тобі необхідно навчитися створювати світло. З цього необхідно почати. - важкий погляд Арата, немов валун звалився, на вже виснаженого Деріла.

Раптово, десь вдалині вони почули якийсь шум, Дерілу звук нагадав вибух салюту на новий рік, але щось моторошне повисло в повітрі. Було чути як десь далеко руйнувалися стіни і розбивалися дзеркала.

- Сидіть тут! - крикнув Арат і зник у стіні з льоду.

- Дідько, - вилаялася Ліа, і Деріл здивувався такій різкій зміні настрою дівчини, - Ходімо! - дівчина потягнула його в зелені хащі, які Арат називав Весною. - Напад, - вона зробила кілька рухів руками і Деріл ніби був захований у величезний валун, а потім вона грюкнула в долоні і перетворилася на товстий шар трави, накриваючи цей валун. - Не хвилюйся, Арат впорається,- заспокоювала вона, чи то Деріла, чи то себе. - Майстри Темряви не можуть переміщатися крізь дзеркала. Навіть більше Арат єдиний, хто орієнтується у цьому лабіринті.

Десь далеко було чути звуки битви, глухі удари, і звук дзеркал, які розбивалися. Часом здавалося, що під ними здригається земля

- Ти впевнена, що він впорається? - тривожний і тремтячий від страху голос Деріла було ледве чутно.

- Так. Він створив цей лабіринт. - Гордо прорекла дівчина, заспокоюючи свого нового знайомого, - коли він жив серед людей, він обожнював різні міфи, особливо історію про лабіринт Мінотавра. Тому створив лабіринт, з якого неможливо було б вийти, для них це пастка. - захоплено шепотіла дівчина. - Створюючи його, зробив безліч різних пасток, і при цьому крізь світ дзеркал він може швидко все відновити.

Звук зруйнованої стіни перервав розмову і в тренувальному залі з'явився Арат. Він розпочав танцювати, плавні рухи руками і десь в делечені почулося звучання скрипки. Раптом він почав випромінювати світло всім тілом, а за кілька хвилин стіна вже стояла на місці і всі звуки повністю припинилися.

- Виходьте, - почав Арат, вже тихим спокійним голосом, обережно поправляючи розпатланий одяг. - Вони пішли - сказав він і впав на землю.

- АРАТ!!! - закричала Ліа, клацнувши пальцями, чари спали й тепер вони знову були собою і вдвох побігли до чоловіка, що лежав на підлозі. - Арат, тебе поранили - закричала вона, помітивши криваву пляму на красивій білосніжній мантії, жінка різким рухом стягнула її.

Деріл не міг повірити, адже перед очима постав той самий опік, який був у нього самого. Тут же його обличчя спотворилося від спогадів про той пекельний біль. Він злякався лише на мить, але він чітко уявив картину, як його дотик допоміг оживити Тріму. Однак, тоді в лісі в нього була каблучка.

"Що ж робити? - почав швидко міркувати Деріл - Як же мені йому допомогти? - він крутив у голові варіанти, - Потрібна вода. Може взяти з чаші, але як я донесу. - він присів поруч і акуратно доторкнувся до опіку, Арат звизгнув від болю. - Треба зосередитися. Точно сніг. Сніг - це вода".

- Потерпи, - звернувся він до Арата, швидко встав і побіг, супроводжуваний здивованим поглядом переляканої Лії. - Ось, це має допомогти. - він дбайливо виклав сніг на опік.

- Не допоможе. - видавив Арат. - Але дякую, печіння стало меншим.

"Чому? Чому нічого не відбувається - вир думок занурювали його в якийсь стан трансу, як раптом він почув крик Лії - Що? Невже допомогло"

- Деріл? - почала жінка, що сиділа поруч, її стривожений голос тремтів - Як ти це зробив?

- Що сталося? - не розумів нічого Деріл, він поглянув на ногу і не повірив своїм очам - Рани немає? Як? Сніг же не допоміг...

- Ти... це ти... - з усмішкою вимовив Арат - ти і тільки ти. - Деріл помітив, що зникла не тільки рана, а й навіть кривавий слід на мантії. - Схоже, ти й сам не помітив, як зосередившись на своїх думках... - він потягнув Деріла за плече, змушуючи його встати, потім допоміг встати Лії - Ти створив щось схоже на купол зі світла, що накрив нас всіх, а потім рана зникла.

- Я? Я створив світло? - радісне обличчя Деріла осяяла промениста усмішка, - але як? Я думав тільки про те, як можу допомогти?

- Саме так. Я й забув. - Арат посміхнувся - Ти ж сам розповідав про Тріму. Твоя сила криється в бажанні допомогти. Що сильніше ти цього хочеш, то сильніше зосереджуєшся.

- Однак... - встряла Ліа, нарешті оговтавшись від побаченого, - таке це рідкісний дар.

- Так. І це означає, що ти можеш спробувати створити світло усвідомлено і пройти ініціацію. - Арат говорив впевнено, і його очі змовницьки блиснули, здавалося, він знає більше, ніж говорить. - Спробуй знову. - попросив він - Тільки цього разу сконцентруйся тільки на допомозі комусь.

Розум відключився лише на мить, йому ніяк не вдавалося збагнути почуте, але все ж таки дуже хотів переконатися у цьому. В його голові з'явилися картинки, як у фільмі, про пожежу і людей, що всюди кричать та бігають. Склав руки так, щоб кінчики пальців дивилися вгору. Він повільно розгорнув їх, плавно спрямовуючи долоні в бік величезного куща троянд. Його промінь світла був щільний і дуже тонкий, а торкнувшись мети, кущ вкрився густим шаром красивих білих троянд.