Раптом, розмірене і спокійне життя припинилося, почалася метушня та біганина. Тим часом Арат відвів Деріла в його кімнату.

- Деріл, - почав було чоловік у білосніжній мантії з очима, які змінюють свій колір від світло-блакитного до темно-синього. - Там, - вона вказала на невелику шафу, - на найнижчій полиці ти знайдеш відповідний для ініціації одяг. Переодягнися, незабаром за тобою прийду, мені теж треба підготуватися - одна мить і Арат зник за дверима кімнати.

"Що сталося? З чого раптом такий поспіх? - розмірковував Деріл, спокійно приймаючи душ, укотре дивуючись тому, як без електрики працював фен. - Нічого не розумію, навіщо раптом знадобилося так поспішати? - він попрямував до шафи, відкрив потрібну полицю й дістав неймовірної краси золоту мантію.

- Яка краса, очам не можу повірити, - він проводив тонкими пальцями по витонченому візерунку, акуратно вишитому золотими нитками, який переливався на світлі - Приголомшливо...

Він напрочуд швидко впорався з незвичайним вбранням, яке складалося з кількох шарів, незабаром у двері постукали.

- Деріл! Вже час. - двері відчинилися, Арат постав у всій красі, здавалося, він сяяв. Довга біла мантія зі срібним візерунком, біле волосся, на правій руці з'явилася каблучка з каменем перламутрового кольору...

- Арат, насилу впізнав тебе. Ти так змінився - Деріл був вражений, особливо він не очікував побачити друга в дивному головному уборі з білої тканини. По суті, це був ковпак із широким ободом. - А що це в тебе на голові? - з цікавістю поцікавився Деріл.

- А... це традиційний головний убір для ініціації, а ось і твій - раптово в його руці з'явився схожий ковпак, але золотого кольору. - Одягай і ходімо. - Деріл швидко впорався зі своїм новим головним убором, тоді Арат гучно вимовив - Тренувальна зала! - дзеркало поруч відкрило прохід у вже знайоме приміщення.

Прослизнувши у приміщення, Деріл помітив, як Арат пішов за ним. Опинившись всередині, він звернув увагу на те, що всі були вбрані у схожий одяг і перебували відповідно до своєї спеціалізації, на кордонах мерехтіли якісь маленькі вогники, тільки в центрі, як і раніше, стояла величезна мармурова чаша. Арат уже розповідав трохи про те, як проходить ініціація, але зараз все виглядало трохи інакше. Деріл уважно озирнувся, він перебував на території Осені, у яскраво-червоних мантіях кілька Майстрів Світла стояли на території Літа, а Ліа разом з Олександром вдягнені в зелені мантії та ковпаки стояли на території Весни. Зима, де двоє стояли в білосніжному вбранні, проте вони відрізнялися від того, як виглядав Арат.

- Ходімо. - промовив Арат, по-батьківськи поклавши свою величезну руку на плече Деріла - Не хвилюйся, все буде гаразд. - він усміхнувся - Ліа все дуже добре організувала - його погляд впав на жінку з яскраво-червоними щоками - По суті, увесь процес складається з трьох етапів: вилучення світла, визначення спеціалізації та ініціація.

- Звучить просто, але щось... - Деріла огорнуло хвилювання, тілом пробігли мурашки.

- Усе буде добре, для початку тобі необхідно просто створити промінь світла і спрямувати його прямо на мармурову чашу, коли чаша зробить визначення спеціалізації, вода з чаші сформує певну форму. Після цього до тебе підуть промені світла від усіх присутніх Майстрів Світла. Після ініціації твій символ з'явиться на твоїй руці. - зупинившись у потрібному місці, Арат продовж проводити інструкцію. - Ти можеш починати після того, як я опинюся в Зимі.

- Гаразд - з максимальним спокоєм вимовив Деріл, але все ж сильне хвилювання заважало зосередиться.

Думки у його голові не давали заспокоїтися, він абсолютно не розумів, у чому причина такого поспіху, адже так нічого й не пояснили. Від напруги голова почала розколюватися. Тим часом Арат вже дійшов до білосніжної частини залу і став поруч з іншими Майстрами Зими, яких Деріл раніше не бачив.

«Що ж, я так розумію, час починати, - подумав чоловік, побачивши, як Арат кивнув, закликаючи його починати, - Будемо сподіватися, що все буде гаразд».

Деріл заплющив очі, зосередившись на процесі створення променя. У його голові промайнула фраза, колись сказана Аратом: «Твоя сила криється в бажанні допомогти. Що сильніше ти цього хочеш, тим сильніше ти зосереджуєшся». Образ замученої і пораненої Тріми миттєво виник перед його очима. Він підняв руки, складені разом, ніби у молитві, трохи доторкнувшись кінчиками пальців до губ.

Кілька секунд він стояв, не ворушачись у такій молитовній позі, після чого повільно опустив руки і спрямував долоні прямо в бік мармурової чаші, а коли його очі відкрилися, з рук пішов щільний промінь світла. Світло було настільки яскравим, що деякі Майстри були змушені примружувати очі. Вода в мармуровій чаші ніби й не намагалася видавати спеціалізацію чоловіка. Однак, несподівано для всіх форма мармурової старовинної чаші почала змінюватися. Важкий мармур раптово перетворився на м'який пластилін, а груба форма чаші стала перетворюватися на витончено виконану скульптуру. Філігранний візерунок, вирізаний на мармуровій ніжці, а сама чаша стала глибшою і з ажурним різьбленням по краях.

Промінь світла, що йшов від рук Деріла, наповнив усе приміщення, присутні дивувалися тому, що відбувається. Єдині, хто не був здивований тому, що відбувалося перед їхніми очима - це Арат з Олександром. Вони час від часу переглядалися, здавалося, вони ведуть безмовну розмову. Раптово, всіх засліпив яскравий спалах світла, а потім усі побачили незвичайний символ, сформований із води з чаші. Водний символ являв собою коло з крапкою всередині, який світився золотом.

Деріл нічого не розумів, адже такого він абсолютно не очікував. Раніше Арат йому розповідав про те, що спеціалізація являє собою символ тієї пори року, до якої він належить, але ось чому в нього якесь дивне коло з крапкою прямо по центру. А вже за кілька хвилин він помітив, що на нього спрямувалися промені світла від усіх інших Майстрів Світла, присутніх у залі. На його правій руці з'явився точно такий самий символ, що складався з кола з крапкою в центрі. Тоді Деріл зрозумів, що процес ініціації було завершено. Повільно опустив руки і став уважно розглядати візерунок на своєму зап'ясті.

Світло, яке кілька хвилин освітлювало всі закутки тренувального залу, раптово згасло. Люди стояли, ніби зачаровані побаченим, абсолютно не розумічи, що тут сталося. Час минав, і люди стали потроху оговтуватися.

- Що це? - тихо, ледве чутно вимовила рожевощока жінка поруч з Олександром - Чому?

- Він - чистий Майстер Світла, - почав говорити Олександр, акуратно поклавши важку руку на плече Лії, - Цей символ, - він вказав на місце високо під стелею, де вже почав зникати дивний візерунок. - В астрономії він вважається символом сонця. - він говорив впевнено, його хриплий голос луною роздавався в приміщенні.

- Але ж він же Майстер Світла Осені? - акуратно поцікавився невисокий пухкенький чоловік, з яскравими рудими локонами, він налякано дивився на Олександра. - Що це означає? Ми ж можемо тепер зібрати Раду?

- Ну, це нам уже й не потрібно - несподівано прогримів знайомий голос Арата - Ви всі бачили, що його обрали. - чоловік попрямував до Деріла, звук від його кроків луною розлетівся по всій тренувальній залі  - Тепер в нас є офіційний Володар Лісу Пір Року. - він допоміг піднятися Дерілу, зробив кілька кроків назад, став на коліно і прихилив голову перед ним.

Арат? - Деріл абсолютно не розумів, що тут взагалі говорили, його голова паморочилася і страшенно боліла - Що тут відбувається? - ледве видавлював слова з себе чоловік, як раптом помітив, що всі присутні також стали на одне коліно і схилили голову перед ним.

Ніхто не наважувався порушувати тишу, що виникла, але раптом гучний гуркіт ніби вивів їх усіх із заціпеніння, і вони почали підніматися.

- Знову? Напад? - Арат обурено пробурчав, оглядаючи всіх. - але вже пізно... Ініціацію завершено. Вона нічого  вже не зможе зробити чи змінити.