Сумський ліс, двадцять шосте вересня 2033 року. Чоловік у темному одязі тікає від когось, його рух зупиняє шмат заліза який пролетів рівно біля його голови і врізався в дерево. Чоловік розвернувся, в його очах видно страх та відчай, він став у бойову стійку та відкрив рота, перед людськими зубами виліз ряд додаткових гострих зубів, він був вампіром. Через секунду йому в шию прилетів диск від циркулярної пили, тіло впало а голова лежала на диску. Після цього диск вилетів з дерева і притягнувся до руки мисливця та впав на землю. Мисливця звали Юрій і він був одягнутий сірі військові штани та чорне військове взуття, зверху була темно-сіра футболка, на поясі розташовані додаткові кишені та кобура з пістолетом, сам він був досить високим з довгим світлим волоссям, а очі були зелені. Оглянувши тіло вампіра він дістав телефон та відправив рапорт зі словами: «Останній вампір убитий.», − у відповідь йому повідомили наступне місце і ціль.

Юрій вийшов з лісу та повернувся до свого сірого пікапа, сів у нього та відправився у центр міста, його ціллю був вовкулака, тому мисливець підготував ніж з чистого срібла та купку срібних кульок, аби вбити монстра. Під покровом ночі, йдучи за слідом з трупів, Юрій наткнувся на чудовисько та дістав ніж і підготував кульки. Вовкулаку скував страх, він розумів який мисливець стоїть перед ним і чудово розумів, що шансів на втечу немає. Юрій телекінезом жбурнув купу кульок у перевертня чим змусим його скрикнути від болю, а підійшовши до нього встромив срібного ножа рівно в серце, чудовисько миттєво вмерло. Витягнувши ніж та діставши кульки телекінезом, мисливець відправив черговий рапорт та отримав завдання повернутися на основну базу за містом. За чотири години безперервної їзди, Юрій доїхав до невеликого містечка, яке повністю складалося з мисливців, поставивши машину до гаражу, він пішов у бік сферичної будівлі. Вже в ній було видно пастку для демонів котра займала всю підлогу, під стінами стояли шафи з гігантською колекцією книг на тему надприродних істот і подій, а в самому центрі був стіл біля якого стояв хлопець у спортивному одязі з кайданами із чистого заліза на руках, які додатково приєднані до залізного ошийника.

− Чого хотів, Олегу? – спитав Юрій, підійшовши до столу.

− Ну по перше, давно не бачились. А по друге не тебе одного я кликав. – відповів Олег.

До будівлі зайшов, ще один чоловік, інший мисливець. Як тільки він переступив поріг, його очі на мить засяяли, а на стінах і підлозі стали видні символи для захисту від ангелів, це був один з нефілімів.

− Нащо кликав? – спитав Віктор.

− А тепер всі в зборі. Вікторе, Юрію, нам втрьох потрібно до Полтави. – сказав Олег.

− Нащо? Ще й у чудовій команді з антихриста, нефіліма і мага. – прокоментував Віктор.

− От тільки не кажи, що відчув це. Вісімнадцять нефілімів вже виношуються, кількість одержимих виросла в рази. – відповів Олег.

− Чому саме Полтава? – спитав Юрій.

− Бо в три тижні тому, коли все почалося, в Полтаві, за однією конкретною адресою, спочатку аномально зросла демонічна, а потім і ангельська присутність. Треба перевірити. Для вас це чергова подорож, а для мене привід кістки розім'яти. – відповів Олег.

− А нічого, що щоб тебе стримати ми зробили пастку котра будь-якого демона витримає, ще й сил позбавить? Свята земля, сама пастка, залізо. Ні про, що не каже? – спитав Віктор.

− Я сімнадцять років прожив до зустрічі з вами, і нікому не зашкодив. Те, що я антихрист, не означає, що я абсолютне зло. – відповів Олег.

Юрій з Віктором покинули будівлю та почали суперечку, чи варто брати з собою антихриста. Нефілім був за цю авантюру, мати такого сильного бійця як Олег корисно, особливо якщо врахувати можливу наявність купи одержимих. Юрій же був проти, вважаючи антихриста бомбою сповільненої дії. Але аргументи Віктора були більш вагомі, тому підготувавшись вони вивели Олега ближче до ночі і разом з ним сіли у машину Юрія та поїхали в бік Полтави. За сім годин майже безперервної їзди хлопці опинилися перед магазином одного з п'ятнадцяти характерників, Богдана. Першим до магазину зайшов Олег, одразу за ним Віктор, а за ним Юрій. Богдан одразу зрозумів хто до нього прийшов, тому одразу клацнув пальцями і змінив наповнення магазину, тим самим налякав нефіліма з надлюдиною.

− Нефілім, антихрист і відьма. Чого бажаєте? – спитав характерник.

− Кого ти відьмою назвав? – спитав Юрій і спробував схопити характерника телекінезом.

− Заспокойся, принцесо, навіть якщо ігнорувати факт мого безсмертя, в межах мого магазину ви будете використовувати магію чи свої сили з мого дозволу. – відповів Богдан.

− Ми хотіли тебе спитати про пару речей. Наприклад, якого біса три тижні тому твій магазин став епіцентром демонічної та ангельської присутності? – запитав Олег.

− Я розповім усе, що знаю про це. Але в якості плати я хочу по пів літра крові з нефіліма та антихриста, не більше. – відповів Богдан.

− А може ще відсмоктати? – спитав Юрій.

− Якби ти був суккубом, я б можливо й подумав. Але ні, мисливець, такі послуги мені не треба. – з насмішкою відповів Богдан. – Можете навіть не говорити, просто головою кивніть.

Олег та Віктор не маючи інших варіантів погодилися, Богдан завів трійцю у сусідню кімнату, а коли нефілім з антихристом почали віддавати свою кров, він почав розповідати.

− Три тижні тому до мене прийшов особливий клієнт. Він хотів поговорити зі своїм загиблим братом-близнюком, одразу сказав, що той явно у пеклі. На сеанс прийшов Хома Миколай Віталійович, а його брата Ярослава ви, напевно, знаєте як Багряну маску. Я почав ритуал але дух не приходив, тоді вирішив спробувати використати закляття по виклику демона. Вийшло. Довелося використати одне з найсильніших заклять і посилити захист, але я виконав свою роботу.

− Виходить душі потрапляючи у пекло перетворюються на демонів? – спитав Юрій.

− І так, і ні, почекай. Отже виявилося, що Ярослав був затаврований пеклом і після смерті, незалежно від того як він жив, він потрапив до пекла та переродився у демона. Не знаю як саме, закляття, ритуал чи просто час своє зробив. А доля розпорядилася так, що Микола був затаврований небесами. Ярослав сам повернувся до пекла, а я віддав Миколу другому створеному серафиму, він же друге творіння боже, він же Михаїл. Обміняв міченого на захист. А потім поспілкувався з Люцифером і продав йому інформацію про Миколу також за захист.

− Ах ти торгаш. – прокоментував Віктор дістаючи голку з вени. – Нащо тобі захист? Ти ж бляха безсмертний!

− Мітка характерника, річ небезпечна та сильна. Але її може зняти війна і тим паче сам смерть. Два найсильніших вершники апокаліпсису. – відповів Богдан. – Які ще питання?

− Чому кількість демонів зросла? – спитав Олег виймаючи голку з вени.

− Це грішники. Демони мають тіло і вселятися у тіла хоча й можуть, але лише за для власного задоволення. А от грішники не мають таких привілеїв і взагалі вони по суті ті самі привиди, просто свідомі, сильніші та агресивніші. – відповів Богдан.

− А що з нефілімами? Через кілька місяців на світі вже з'явиться вісімнадцять. – спитав Юрій.

− Армія небесна вимагає солдатів. А нефіліми це ідеальне поповнення. – відповів Богдан.

− Якщо небеса і пекло влаштують війну, полем битви буде Земля? – перепитав Олег.

− Ні. Війна буде в одному з вимірів, або пекло, або небеса. Земля лише надаватиме солдатів одній з сторін. – відповів Богдан.

− Як цьому запобігти? – спитав Віктор.

− Ніяк. – відповів Богдан. – Війна відбудеться, проблема в тому хто куди першим вторгнеться.

− А хто переможе? – спитав Олег.

− Невідомо. Але я ставлю на Люцифера, його сили ростуть, як і армія. – відповів Богдан. – Я відповів на всі ваші питання. Можете йти.

− Не на всі. – сказав Юрій. – У нас їх ще багато.

− Вибачай любчик але це вирішую я. – відповів Богдан, клацнувши пальцями, випхнув гостей з магазину і змінив його наповнення.

До трійці повернулись сили але вони не ризикнули повертатись до характерника, він не їх рівень, з безсмертям важко боротися не маючи сил. По дорозі на базу на них напало щось небаченої сили, зелена димка котра зім'яла їх пікап як клаптик паперу, Олег одразу зрозумів, що це один з грішників який вибрався з пекла але контролювати його він чомусь не міг. Антихристу довелося використати свої сили аби перенести себе та Віктора з Юрієм одразу до бази та врятуватись від сутності, але він не помітив як димка перенеслась разом з ними та поселилася в мисливці на ім'я Микола, райдужка його очей змінилася на насичено-зелений і він пішов у бік будівлі де був Олег. Це був грішний лорд Крістофер Браун, він знав про пастку на демонів але все одно зайшов до будинку.

− Вітаю, антихристе. – привітався Крісофер.

− І тебе, демоне. – у відповідь привітався Олег.

− Дякую за комплімент. Але навіть якщо врахувати мою силу і положення в ієрархії, я лише грішний лорд, це одразу під демонами. Був би я одним з них, я б мав власне тіло. Але можу відредагувати цю оболонку. – сказав Крістофер і набув того ж вигляду, що й у пеклі.

− Ігноруєш пастку значить. – сказав Олег.

− Вона на мене впливає, але силу я не так сильно втрачаю. Я б хотів почати перемовини з вами. Клич свого ручного нефіліма та мага. – сказав Крістофер.

− Вони вже тут. – коротко відповів Олег, поки Віктор і Юрій виходили з тіні.

− Вітаю хлопці, ви тут типу лідерів, тому мені потрібні ви. – сказав Крістофер.

− Чому ти вважаєш нас за лідерів? – спитав Віктор.

− Поки я підшукував собі оболонку, полазив в голові майже кожного мисливця. Ви для них лідери, навіть антихрист. – відповів Крістофер.

− У всіх них захист від таких як ти. Ти не міг вселитися. – сказав Юрій.

− Магія вуду відкриває нові можливості. В рази більші ніж ті, що надаються грішникам. Але я сюди прийшов аби попросити про захист. – сказав Крістофер.

− Від кого? Царя свого обманув? Чи демонів, що вищі за тебе? – з насмішкою запитав Олег.

− На мене полює донька Люцифера. І коли я сказав «донька», то вживав це слово у його прямому значенні. – сказав Крістофер та кашлянув.

− Простуду підхопив? – спитав Віктор.

− От же курвисько… вона мене знайшла… − сказав Крістофер та оперся об стіну.

З його очей, рота, носа та вух почав витікати зелений дим, сам Крістофер впав на коліна та закричав від болю, він намагався чіплятися за тіло але сила Елізабет була більшою і вона його повільно затягувала до пекла. Кріс намагався використовувати всю доступну йому магію аби закріпити себе в тілі але нічого не допомагало. Олег намагався йому допомогти але він побачив образ Елізабет котрий почав випалювати йому очі і підпалив ліву руку, антихристу довелося відпустити Кріса, аби вижити та згасити полум'я.

− Що це з ним? – спитав Віктор.

− За ним прийшла Елізабет, донька Люцифера. Я спробував його втримати, але ви самі побачили, що сталося. – відповів Олег.

− Вона затягує його у пекло? Цікаво… − прокоментував Юра.

Тіло в якому поселився Крістофер повернуло свій людський вигляд і разом з цим Кріс покинув його. Мисливець лежав непритомний, а біля нього була скупчення зеленого диму котрий повільно всмоктувався у землю, а коли він зник Юрій з Віктором віднесли мисливця до медпункту, сам Олег себе скував у ланцюги аби дотримуватись правил.

На наступний день Олег прокинувся від криків з вулиці, виглянувши у вікно він побачив купу трупів, хтось просто застрелений, хтось розірваний на частини, а хтось й досі стікає кров'ю. Раптом стіна розбивається, в неї влетів Віктор, а слідом йому в голову прилетіла куля. Антихрист звільнив себе від кайданів і вибіг на вулицю, там він побачив як Багряна маска вбиває Юрія. Олег спробував використати свої сили на ньому але це просто привернуло увагу вбивці і в цей момент він зрозумів, багряна маска це не людина, а демон. В одну мить багряний перенісся до Олега і звернув йому шию, після цього він викачав всю кров з тіла антихриста, після чого провернув те саме з нефілімом і зник у багряному спалаху. Майже одразу на місце бійні прийшов Богдан та дістав з карману вогняну кулю і кинув її в землю, коли вона розбилась все містечко мисливців було поглинуте полум'ям.