Серафими являються першим творінням божим і за сумісністю вони являються його наступниками, на відміну від інших ангелів, вони являються джерелами сили для себе, і не залежать від батька. Також їх особливістю являється живучість, вбити серафима здатен лиш інший серафим або бог і ніхто інший, яку б зброю не використовували, які б закляття не накладали, серафим виживе, а якщо тіло його вмре сутність, після відновлення, знайде нове, або знайде шлях до відновлення старого.

Аксис в черговий раз прокинувся у жахливому настрої, з моменту смерті Столаса пройшло сім місяців, але скорбота не покинула його. За цей час він встиг вздовж і впоперек вивчити останню батьківську книгу, йому відкрились неймовірні знання та сила, в комбінації з роллю короля Гоетії, це робило його однією з найсильніших сутностей у пеклі. З чистої цікавості він періодично перевіряв реакцію свого тіла на рани від ангельської зброї, результат був завжди один, ні болю, ні рани. Разом з його силою, росла і сила Октавії завдяки тому, що вона підживлювалася від нього. Більшість демонів Гоетії боялися та поважали їх, навіть інші королі не бажали переходити їм дорогу. Аксис завів знайомства серед рицарів пекла, вони, як колишні ангели, змогли навчити його парі старих але корисних трюків. Якщо коротко, його справи загалом йшли гарно, на публіці йому доводилося ховати свій біль та скорботу за посмішкою або порожнім, беземоційним поглядом. З метою показати повагу до Столаса, до свого королівського статусу, але не наряджуватися в старомодний одяг, Аксис вніс невеличкі зміни у свій образ. Піджак він замінив на елегантне довге чорне пальто, внутрішня частина якого була темно-фіолетового кольору з реальними зорями, виглядало наче він носив з собою все нічне небо. На його думку, це додавало його образу більш королівський статус. Разом з привілеями з'явилися й нові обов'язки, як от кожен місяць виходити на Землю, для проведення цілої серії ритуалів, щоб підживити решту демонів Гоетії.

В одну з ночей до Аксиса прийшло видіння Столаса в якому він сказав одну фразу: «Адам уб'є Ліліт». Це миттєво розбудило та збадьорило короля Гоетії, він навіть не знав як на це реагувати. Спробувати достукатися до Люцифера – не варіант, після зламу першої печаті він те й робить, що ходить на перемовини з небесами, щодо їхньої надмірної пихатості. Спробувати повідомити Елізабет – небезпечно, Аксис знав наскільки вона сильніша і яка принцеса страшна в гніві. З Ліліт схожа історія. Але так чи інакше, королівській сім'ї всього пекла доведеться розказати про це, підготувавшись до цього як найкраще. Розуміючи, що затягувати це не можна, він вирішив схитрити, а саме запропонував вечерю між двома сім'ями. Люцифер погодився, оскільки йому необхідно відпочити від усієї тієї бюрократії, Елізабет та Ліліт також погодились, оскільки вони і так днями нічого не роблять, а тут хоч якась подія.

За результатом телефонної розмови, в якості місця зустрічі був обраний маєток Аксиса, тому він наказав своїм прислугам підготувати все. До обіду весь маєток був в ідеально чистому стані, а до шостої вечора, банкет вже був готовий. На столі можна було знайти ледь не кожну страву з кожного куточка світу, як пекла так і Землі. Вечеря пройшла чудово, король пекла майже одразу зрозумів, що ситуація має бути серйозною. Він чудово знав Столаса і знав Аксиса, і чудово розумів, що вони обидва просто так, мало, що роблять. Люцифер попросив короля Гоетії вийти на балкон щоб поговорити, вже там він спитав: «В чому причина вечері?».

− Це стосується Ліліт та Адама… і Столаса… – відповів Аксис.

− Чекаю пояснень.

− У мене був сон, на перший погляд звичайний. Але я дещо побачив… мій батько прийшов мені в сон і сказав: «Адам уб'є Ліліт».

− Хтось ще знає?

− Ні. Навіть Октавія.

− Сподіваюсь ти не проти, що я загляну в твою свідомість.

− Не проти.

Люцифер торкнувся лоба Аксиса і побачив той сон, в цей момент на його обличчі з'явилася усмішка.

− Чого ви посміхаєтесь? – спитав король Гоетії.

− Є шанс, що Столас воскресне!

− Що? Це… можливо?

− Вся суть в природі серафимів. Це перші творіння божі, воістину досконалі і могутні. Від ангелів вони відмінні тим, що їм не потрібен бог для сили, вони є джерелом сили для самих себе. Пояснення цьому дуже просте, мій батько не вічний, тому я та Михаїл колись змінити його на посту.

− Тобто один з вас колись стане новим богом?

− Так. Але у серафимів є ще одна особливість, їх неможливо вбити. Точніше можливо, але для цього треба або бути серафимом, або чимось більш могутнім.

− Якщо я не помиляюсь, Столас був господством.

− Був. – відповів Люцифер та посміхнувся. – Але після мого падіння, мій батько «підвищив» його до серафима. Я думав, що це лише на словах, але як виявилося це дуже навіть реально. З певними нюансами. Технічно він все ще був господством за силою, але він мав переваги серафимів, у нього було власне джерело сили і схоже, що й убити його складніше ніж здається.

− Тобто мій батько може вселитись кудись і ожити?

− Дуже сумніваюсь, це можливо, але я не впевнений. У мене подібного ще не було. Можна попросити Елізабет про допомогу, не сьогодні, на днях краще. І можливо Столас ще пару разів вийде з тобою на зв'язок.

Після розмови вони повернулися до вечері, все йшло гарно та святково. До Аксиса повернулось щастя та надія. О десятій вечора Люцифер з родиною повернулися до свого маєтку, де у Елізабет з'явилося багатенько питань до батька.

− Чому ти не сказав мамі?

− Що мав сказати?

− Те що її вб'є Адам. І те, що Столаса можна повернути.

− Бо я не хочу їй брехати, вона і так чудово себе почуває.

− Тобто брехати?

− Столас мертвий, повністю та остаточно. Зараз він у вічному сні в пітьмі. Воскресити його можна в теорії, але я сумніваюсь, що вийде повернути його й на пару годин.

− А звідки тоді Аксис бачив ведіння?

− Я навіяв.

− Нащо?

− Щоб повернути його у стрій. В моїх планах навіяти йому ще два ведіння, вони мають заспокоїти його. Працює він гарно і я не шкодую про те, що дав йому роль короля Гоетії, але він не на повну викладається, я йому допомогти хочу.

− Даруєш йому надію і хочеш її зламати? Жорстоко.

− Я її не буду ламати, я повільно її заберу, а разом з нею і смуток, і горе утрати.

Вже вночі Люцифер наслав чергове ведіння Аксису, цього разу воно було трохи довшим, фальшивий Столас намагався донести до свого сина те, що він не хоче повертатись, те, що він хоче лишитись у пітьмі. Він прокинувся вночі з полегшенням, план короля пекла справді працює, король Гоетії швидко звикає до смерті свого батька.

Скір знаходився у себе в кабінеті та заповнював документи щодо нового більш мирного бізнесу мафії. Аж раптом до кабінету увійшов його замісник та повідомив про проникнення на територію стороннього, на питання: «Чому він не був ліквідований?», − відповідь була проста: «Він убив три десятки наших, нам ледь вдалося заспокоїти його слоновою дозою снодійного, він при свідомості і вірогідно напівкровка» . Скір попросив привести порушника до нього в кабінет. За кілька хвилин до кабінету, в оточенні охорони та пов'язаний залізними кайданами, зайшов напівкровка. Він був на дві голови вищий за бісів, шкіра покрита чорним хутром, обличчя має вовчі елементи, в першу чергу вовча паща та ніс, на голові росли два повністю чорних роги а поруч з ними собачі вуха, хвіст був бісів без шерсті і чорний. Ноги були як пекельних псів, очі жовті з червоною райдужкою, в точності як у бісів. Одягнутий напівкровка був у повністю чорний шкіряний костюм байкерів.

− І з чиєї злої волі, народився напівбіс, напівпес… − прокоментував Скір дивлячись на порушника.

− Ну по-перше мене звуть Асен. А по-друге, ті хто мене народив вже червів годують. – відповів порушник.

− Нащо ти тут? Убити мене прийшов? Чи викрасти щось?

− Мене цікавиш не ти, а Муун. – відповів Асен, а прислухавшись додав. – Здається вона вже біжить сюди.

До кімнати увірвалася Муун та схопила напівкровку за шию, притиснувши до стіни. Вона спитала: «Якого хуя ти тут забув?».

− По тебе прийшов, сестро. – відповів Асен.

− Що? – здивовано спитав Скір.

− Він мій старший брат, на п'ять років. – відповіла Муун, стискаючи шию брата.

− Для початку можна і більш ввічливо спілкуватись з родичами, − сказав Асен та простим рухом звільнив свою шию, − а тепер мені потрібна ваша допомога.

− Влаштувати різню в черговому притулку? – спитала Муун.

− Стоп! Що!? – перепитав Скір.

− Не буду виправдовуватися. Так чи інакше мені потрібна ваша допомога, оплата щедра. – відповів Асен.

− Ти мене зацікавив. Продовжуй. – сказав Скір.

− Вже як два тижні різних демонів убивають. Якщо конкретніше, всіх їх застрелили. Мене найняв король Паймон для розслідування, в ідеалі убивцю треба привезти до нього живим, але якщо доведеться убити, оплата все одно буде повною. – відповів Асен.

Скір в якості відповіді зняв кайдани з напівкровки та спитав: «Є ще якась інформація?»

− Я зміг відстежити приблизне розташування бази і можливо… можливо наступну ціль. – відповів Асен, відходячи від дії транквілізаторів.

− Назви їх. Чого мовчиш? – сказала Муун.

− Вірогідне розташування бази: третій регіон, дім всіх бісів. Вірогідна ціль: король Гоетії Аксис. – відповів Асен.

− Якщо його вб'ють, ти перший кого вб'ю я. – сказала Муун.

− Без проблем. – відповів Асен. – Ну, що? Збирайтесь у пригоду!

− Стоп! Для початку поясни одну річ. Яким боком ти народився? – спитав Скір.

− Рівно як і всі напівкровки. Хтось вирішив, що буде гарною ідеєю поїбатись з представником іншого виду, додаємо везіння і ось тобі я. – відповів Асен.

− Мілі йде з нами. – сказала Муун.

− Гадки не маю хто це, але якщо вона вам потрібна, беріть. – відповів Асен.

Дочекавшись повернення Мілі, Скір постарався як можна м'якше познайомити її з новим партнером, та розказав про справу. Асен був приємно шокований, він не очікував, що Мілена це фізично розвинений боєць. Четвірка, використовуючи приватні ліфти, дісталася у четвертий регіон, а саме до маєтку Аксиса, якщо він справді ціль, за ним треба слідкувати. За два дні спостережень нічого не сталося, тому було прийняте рішення розділитись. Муун на Асен продовжують спостереження, а Скір та Мілі направляться у третій регіон де спробують знайти базу убивці та отримати більше інформації.

Подружжя бісів, вже в третьому регіоні, в першу чергу направилися на чорний ринок, з ціллю знайти продавця ангельської зброї та допитати його. Але вже на місці вони знайшли цікавість, ринок був зачинений, а він працює цілодобово, проте увійшовши туди, вони пожаліли про це. Хтось влаштував масову різню, всі продавці були убиті, товар на місці, окрім ангельської зброї. Скір знайшов де можна підключитися до системи відеоспостереження і почав переглядати записи. На них він побачив убивцю, це був однозначно напівкровка. Чорний костюм, сіра шкіра, на голові нормальні чоловічі роги біса, на спині, прямо по хребту та хвосту проходять чорні шипи, очі повністю червоні з парою чорних кілець та чорними зіницями. Якщо судити виключно по очам та формі голови то можна зробити висновок, це напівзмій. Скір, використовуючи доступ до поліцейської системи розпізнання обличчя, зміг дізнатись адресу убивці і разом з Мілі направився туди.

Муун помітила, що Аксис збирається кудись їхати, сам. В цей момент її осяяло, убивця не буде ліквідовувати ціль у неї вдома, він дочекається поки ціль сама не прийде у пастку. Після смерті Столаса, Аксис перейняв не лише позицію в ієрархії та владу, а й обов'язки. Його батько на регулярній основі відвідував різні фестивалі та ярмарки, де з використанням магії він влаштовував короткі шоу, або показові покарання. Столас відправлявся виключно в регіони з високим відсотком повстанських рухів і своїми діями знижував цей відсоток, мирно чи кров'ю. Муун та Асен прийняли рішення прослідкувати за Аксисом, оскільки вся необхідна інформація була в мережі, вони направилися у третій регіон.

Мілі та Скір були проінформовані, тому вони вже були на місці де Аксис влаштує шоу. Вже на місці вони одразу запримітили сцену на якій все буде відбуватись, тому оглянули всі можливі позиції для атаки. В одному з будинків вони знайшли снайперську позицію, Скір її упізнав оскільки сам полюбляє ліквідовувати цілі з відстані. Майже одразу на нього напали зі спини, це був убивця напівкровка, він у порівнянні з бісом був реальним гігантом і почав душити його. Якби не Мілі, вірогідно, Скіра би задушили або зламали би шию, перед тим як він втратив свідомість, біс свиснув, чим повідомив своє розташування Муун. Убивця розумів, що ці двоє можуть пізніше зійти у ролі живого щита, тому він їх зв'язав та сховав у шафі, після чого став на позицію, в очікуванні цілі та слушного моменту. Муун, почувши свист, дізналася точне розташування Скіра і прискорилася. За кілька хвилин вона вже вибила двері квартири де був снайпер, але той був готовий і напав на неї збоку та однім ударом відправив її у стіну, вона відключилась. Асен схопив його хвостом за шию та відкинув у протилежну стіну.

− Асен! Дорогенький, вирішив приєднатись? – спитав убивця.

− Снейкер, ти йдеш на хуй. – відповів Асен.

− А я і не проти, лише вб'ю ту королівську сволоту. – сказав Снейкер.

− Ти не вгадав, він житиме, а тебе буде судити Паймон. – відповів Асен.

− Лише мій труп, любчику. – сказав Снейкер.

Два напівкровки зійшлися у кулачному бою не на життя, а на смерть. Своїми тілами вони ламали стіни та меблі, в один момент Асен почав домінувати у сутичці та почав наносити удар за ударом по голові Снейкера, а коли той ухилився, кулак повністю увійшов у бетонну стіну. Бій продовжувався до тих пір, поки змій не влетів у стіну поруч з Муун та взяв її у заручники, обхопивши своїм хвостом її шию, готовий в будь-яку мить перерізати їй горлянку шипами.

− Як я і знав, ми з тобою кращі з кращих. – сказав Снейкер.

− Якщо на ній буде хоча б найменша подряпина, я відірву тобі голову. – сказав Асен.

− Вона тобі справді дорога. Пропоную обмін, я вб'ю демона, а вона лишиться живою.

Асен дав мовчазну згоду і Снейкер підійшов до гвинтівки, він узяв Аксиса на приціл, все ще тримаючи Муун за шию хвостом. Постріл. Рана на лобі демона миттєво загоїлася, навіть крові не було і він сплюнув кулю. Всі біси, що в той момент були поруч ледь в штани не дзюрили від страху і не дарма, Аксис легким рухом руки змусив всіх впасти на коліна та страждати від невимовного болю. Він направив свій погляд рівно у вікно звідки прилетіла куля, по його очах пройшов блиск, кімната в якій були напівкровки почала тріскатись, а з тріщин виривався сам космос. Аксис сконцентрувавшись, відчув присутність там Муун і двох її бісів, тоді перестав руйнувати кімнату.

− Він зупинився… тут хтось дорогий йому… дівчисько! – крикнув Снейкер.

− Він у будь-яку мить може опинитися тут, тікай поки можеш. – сказав Асен.

Снейкер погодився з ним і перерізав горло Муун та вистрибнув у вікно, вони були на третьому поверху, для нього така висота ніщо. Асен підбіг до сестри та затис її рани, але це слабо допомагало. Аксис з'явився посеред кімнати та відкинув напівкровку рухом пальця, а торкнувшись до Муун, він заживив її рани. Сприйнявши Асена як нападника він збирався змусити його вибухнути прямо в повітрі, але його відволікли шуми з шафи, відкривши її телекінезом він побачив, що там Мілі та Скір. Коли вони звільнились від мотузок вони ледь не в один голос крикнули: «Він друг!», − це єдине, що врятувало напівкровку від гніву Аксиса.

− Назви своє ім'я, напівкровко. – сказав Аксис.

− Асен, брат Муун. – відповів напівкровка.

− Щось не бачу в ній жодної краплі біса.

− Я старший за неї на п'ять років. З іншої партії, якщо так можна висловитись.

− Хто стріляв у мене і ледь не вбив її?

− Мій брат по нещастю, він же мій колишній, він же Снайкер. Напівкровка. Частково біс, частково змія. Пояснювати чому ми зустрічались думаю не треба.

− Хто він? Знайду і вб'ю.

− Не вийде, знайти так точно. Ми з ним були в одній «школі» вчились, якщо він не хоче щоб його знайшли, то лише пророк його знайде.

− Що ж це за «школа» така?

− Якісь дебіли вирішили повторити успіх якогось напівбіса на ім'я Криг. Тому вони вишукували та збирали напівкровок. Тренували, промивали мізки, хотіли створити армію неймовірної сили.

− І де ця армія?

− Винищена на ранньому етапі. Я був у старшій групі, і всі ми повстали, вбили катів та всіх хто був слабший. Я вирішив піти на службу до Паймона, він періодично давав мені замовлення, в основному пошук чогось. А Снейкер… він триклятий псих, вистежив і вбив всю нашу групу, ми з ним останні.

− Ти детально опишеш мені його зовнішність, мотиви його дій, і можеш йти на всі чотири сторони.

− Добре, але як? Як ти зміг вижити після пострілу? Рушниця та кулі з ангельського сплаву, ти мав померти. Як?

− Це лишиться в таємниці, а якщо ти не виконаєш те про, що я прошу, я витягну це з твоєї голови і зроблю це так, що ти бажатимеш смерті, а потім збожеволієш.

Асен попросив про якийсь папірець, або хоч щось куди можна записати опис. Аксис люб'язно надав йому записник та ручку, після чого напівкровка почав детально описувати зовнішність Снейкера і навіть його мотив убивати демонів. Зі слів Асена, він убивав демонів бо вважав, що напівкровки вищі істоти, що лише вони гідні правити пеклом. Це було чисте безумство. Коли напівкровка дописав, Аксис забрав записник і перенісся до своєї машини, після чого повернувся до свого маєтку. Муун підвелася на ноги та поглянула на брата як ворога усіх народів, після чого пішла з квартири разом з Мілі та Скіром. Асен лишився на одинці з покинутою ангельською зброєю.

Цієї ночі Аксис побачив фінальне ведіння з батьком, в ньому вони попрощались і розійшлись в свої світи. План Люцифера прийшов у дійсність, король Гоетії перестав мучитись від втрати батька і нарешті отримав змогу жити повноцінно.

Двадцять сьоме квітня 2024 року, Богдан відправився до США з ціллю знайти, можливо, найсильнішу відьму усіх часів. Оскільки він знав як шукати, зона пошуку швидко скоротилася до штату Техас, а після до міста Сан-Антоніо. За добу він вийшов на слід одного з військових інженерів. Чоловік мав середній зріс, волосся було світло-сіре від природи, очі сірі, шкіра досить бліда, а одягнутий у темно-синій костюм з білою сорочкою та чорною краваткою.

− Ви доктор Емет Браун? – спитав Богдан.

− Я Емет Браун, але я не доктор. Ви напевне переплутали мене з моїм пра…якимось-там дідом. – відповів Емет.

− Я нікого не сплутав, оскільки знав вашого кузена Крістофера Брауна.

− Крістофер… гнила гілочка у нашій родині, повний псих. Якщо ви шукали мене цілеспрямовано, то ви знаєте на що я здатен. Ви не боїтеся, що я змушу вас виблювати власні органи?

− Навіть якщо ви зможете мене заклясти, я не вмру. – відповів Богдан та показав тавро.

− Характерники… так приємно було думати, що ви повиздихували.

− Лише гарно ховаємось. А я прийшов по вашу допомогу.

− І чого ви хочете від мене?

− Так склалося, що в мене є щоденник Моргани лі Фей та борг перед однім трупом. Я хочу щоб ви воскресили цю людину, а в якості плати я дам точну копію щоденника, з перекладом.

− А чому сам не можеш це провернути?

− Я не являюсь відьмою і тому використати силу вашої магії на повну не здатен.

− Цей ваш «труп», в раю чи пеклі?

− В раю, в мене є уламок його душі, майже кристально чиста, хоча він був військовим.

− Тепер зрозуміло чому тобі потрібен я… Ти ж розумієш, що з раю не просто так ще ніхто не повертався?

− Розумію. Тому й прийшов.

− Добре, допоможу тобі з твоєю проблемою, навіть копія щоденника дуже корисна.

Вони вдвох відправились до України для підготовки до воскресіння.

Метью Гарсія з моменту свого повернення на Землю лише те й робив, що мстився небесам. Він вишукував та вбивав нефілімів по всій Землі, інколи він стикався з ангелами і вбивав їх. Мисливці вважали його частково корисним, оскільки він також убивав будь-яких монстрів які вставали у нього на заваді. Коли Мет опинився у Римі, він наткнувся на Габріеля та без краплі сумлінь напав на нього. Архангел був в рази сильніший за нього тому він би убив демона, але він спинився коли дізнався, що той вийшов з пекла за дозволом Люцифера. Оскільки Габріель не мав такого морального коду як перший серафим, він полонив Метью і зламав його волю. Причиною цьому була підготовка до зламу наступних печатей, для деяких з них необхідний демон. Після зламу печаті, всі пекельні пси отримали можливість вільно переміщатись між Землею та пеклом.

На будинок, в якому Скір розмістив основну базу мафії, напали. Сотні бісів, з сяючими жовтим очима, штурмували будинок, Мілі отримала кілька переломів та кульових поранень, в цій битві вона більше не учасник. Муун, хоча й була чудовим бійцем як здалеку так і зблизька, була задавлена кількістю противників, додатково треба було надавати медичну допомогу подрузі. Сам Скір відстрілювався і досить успішно, але припаси почали кінчатись. Ще кілька хвилин і вони будуть мертві. Раптом з боку противників почали лунати звуки ламання кісток та крики, хтось почав їх винищувати зі зворотного боку. Всі біси переключились на третю сторону конфлікту, були видно як хтось буквально заривався в океан противників і нищив все на своєму шляху. Коли в живих лишилось пара десятків противників, стало видно хто їх убивав, це був Асен. Коли лишився останній біс, перед його вбивством він роздивився сяйво його очей, та зламав йому шию.

− Дякую за порятунок. – сказала Муун.

− Нема за що. – відповів Асен.

− Хто всі вони? Це не військові, не найманці. Це звичайні жителі. – сказав Скір, перев'язуючи рани коханої.

− Це «привіт» від Снейкера… серед тих хто здатен на таке, він єдиний псих який зацікавлений у вашій смерті. – відповів Асен.

− Тобто? Він найняв їх? – спитала Мілі.

− Не зовсім. Завдяки своїй зміїній природі, в нього є вміння до гіпнозу. – відповів Асен.

− Чому він послав їх на нас? – спитала Муун. – Ми для нього ніхто!

− Для нього − так, для Аксиса − ні. – відповів Асен. – В цьому його небезпека, він псих і піде на все задля досягнення свої цілей.

Вони прийняли рішення знайти та вбити Снейкера за всяку ціну, але спочатку Мілі має встати на ноги.

Октавія прокинулася покрита полум'ям, палала лише вона, все інше було цілим, вона не могла себе погасити і це лякало, тому їй довелося розбудити Аксиса. Він в паніці намагався погасити її всіма можливими способами поки не оглянув її, використовуючи ангельські сили. Вердикт був простий: «Ти вагітна», − сказав Аксис та обійняв Октавію. Їх щастю не було межі, єдина річ яка трохи псувала ситуацію, це те, що дружина все ще палала. Але скоро вогонь згас. Через ангельське походження Аксиса, процес вагітності буде проходити швидше навіть у порівнянні з демонами. Люцифер та Елізабет відчули те, що скоро народиться новий напівангел, в попередній раз вони цього не відчували через параною Столаса, який вживав десятки заходів з запобігання цьому. Король пекла зв'язався з Габріелем і дав наказ зламати ще одну печать, причиною цього стала майбутня дитина Аксиса, вона буде приймати участь у війні, а її батьки на ній загинуть.

Перший архангел за одну добу зробив всі необхідні підготовки до зламу третьої печаті. Суть печаті була в тому, що демон має посилитися у тілі священника та вбити дванадцять прихожан. Метью, будучи підконтрольним Габріеля, слухняно виконав це завдання. На небесах, на Землі та у пеклі знову всі почули грім, одна зірка згасла.

Через місяць після атаки бісів на Скіра, йому вдалося відшукати Снейкера. Засліплений гнівом, він разом з Мілі направився убити його, не взявши з собою Муун та Асена. Це була помилка. Снейкер схопив бісів у п'ятому регіоні та через погрози змусив викликати пса. Скіру довелося засвистіти щоб викликати Муун та щоб Мілі не вбили. Вовчиця, схопивши брата, миттєво направилася у п'ятий регіон, та раптом відчула смерть. Скір був убитий. За годину вона вже була на місці, її друзі лежали на підлозі з розбитими черепами, їм відірвали роги і ними ж убили. Снейкер напав на Муун зі спини і почав душити, поки Асен не обхопив його шию своїм хвостом і не відтягнув від сестри.

− Цей хвіст я впізнаю з тисячі… − сказав Снейкер.

− Заткнись! – крикнув Асен.

− Ти хочеш мене вбити, чи викликати стояк? Ну з другим ти справився успішно. – прокоментував Снейкер.

У відповідь Асен почав стискати його шию сильніше, з ціллю зламати її. «Що ж, твою позицію я зрозумів. Ми могли б захопити пекло, але ти, нікчемний шмат лайна, залежний від повідка», − сказав Снейкер і рухом свого хвоста перерізав горло своєму колишньому. Муун, наповнена гнівом, напала на психа. Вона вбила його у стіну і почала наносити удар за ударом, повільно але впевнено ламаючи його кістки. Снейкер зміг вирватися та відкинути Муун у бік, вона була виснажена фізично та психологічно, коли він вже збирався убити її, його щось зупинило і він просто пішов геть нанісши кілька ударів по її животу. Вовчиця підвелася на ноги, та зі сльозами взяла в руки тіла своїх друзів та брата, вона віднесла їх до автоматизованого крематорію та спалила їх тіла. Оскільки Муун мала владу у мафії Скіра, вона просто розпустила її та направилася до єдиного хто має до неї теплі почуття і за сумісністю єдиного хто не помре на її очах, до Аксиса. Вона прийшла до його маєтку та подзвонила у двері, звідти виглянув біс-прислужник та закрив двері, вже за хвилину її впустили та провели до власника маєтку.

− Муун! У мене є чудові новини, хотів тобі подзвонити, але ти сама прийшла. Октавія вагітна. – сказав Аксис.

− Мої вітання… Скір, Мілі навіть Асен мертві. Снейкер їх убив. – відповіла Муун.

− Оуу… Я… мені шкода. Якщо хочеш можу надати притулок на якийсь час.

− Власне, я майже за цим й прийшла. Мені потрібен хазяїн… який не помре у мене на очах, я в цьому впевнилася вже кілька разів.

− Що ж… якщо ти цього справді хочеш, можемо прямо зараз відправитись і оформити документи.

− Якщо я тебе цим не відволікаю.

В якості відповіді, Аксис просто переніс себе та Муун у найближчий сервіс з оформлення пекельних псів. Як демон, він одразу направився до окремого приміщення, де пройшовши всі стандартні процедури, так і не стандартні, а саме вживлення невеличкого магічного маячка під шкіру Муун. Після чого вони відправилися у ліс, де вона приховала всю ангельську зброю щоб забрати її і сховати в безпечному місці. По поверненню до маєтку Аксис пообіцяв, що рано чи пізно вони знайдуть того напівкровку і вб'ють.

Емет Браун та Богдан почали проводити ритуал з воскресіння Андрія, йшов він повільно але успішно, поки на магазин характерника, подібно метеориту, не приземлився сам Михаїл. Він убив відьму, двічі, через одноразовий артефакт воскресіння. Серафим схопив Богдана за ліву руку і почав випалювати тавро з руки. Характерник кричав від болю і обіцяв, що його брати помстяться за його смерть, але Михаїл був неспинний. Коли тавро зникло, він спалив ліву руку разом з кільцем де був Захарія, а після зламав шию Богдану. Розуміючи, що характерники це небезпечні противники, серафим наказав всім ангелам відкрити на них полювання та повернувся на небеса. Через кілька хвилин після цього, на руїни магазину прийшов Габріель, характерник не був для нього цікавим, а от відьма була. Він воскресив Емета, витягнувши його душу з пекла і повернувши в тіло, додатково посадивши туди Метью.

− Вітаю на другому рівні, відьмо.

− Ти ще хто? І як я вижив, мене два рази вбили я пам'ятаю.

− Спустився за твоєю жалюгідною душею у пекло і повернув сюди. Ти маєш завершити ритуал.

− А тобі це нащо?

− Я ламаю тринадцять печатей, дві вже відправилися у небуття. Щоб зламати наступну, треба витягнути душу з раю і відправити її у пекло.

− Ви, божественні потвори, тільки й думаєте: «Як би війну розв'язати».

− Або мені допоможеш ти і будеш жити далі, або я поверну тебе в пекло. Твій кузен був убитий особисто донькою Люцифера, думаю в тебе буде та ж доля.

− Палі ангели… ви мені завжди подобались, у вас є яйця і ви готові йти на контакт. Мені потрібен цей характерник. Воскреси його.

− Для початку, він тобі не потрібен. І в якості бонусу, навіть якщо я цього захочу, я не зможу воскресити його. Він або у пітьмі або в чистилищі. Така вже доля характерників після смерті.

− Що ж. Хотілося щоб все було коротко. Для ритуалу мені необхідні: свята олія, свіже серце нефіліма, кров одержимого грішником, перо херувима і тіло в яке можна поселити душу.

− За п'ять хвилин все буде, а потім чекатимемо сигналу.

− Якого ще сигналу?

− Печать ми зламаємо лише коли Люцифер дасть добро.

Габріель злетів у небо і почав кружляти по всій Землі в пошуках матеріалів для ритуалу. Емет же в цей момент почув в голові голос Метью, а по його очам пройшли іскри вогню.

Михаїл вже повернувся на небеса та прямував до свого тронного залу, але по дорозі його перехопив другий створений архангел на ім'я Метатрон, виглядав він та був одягнутий як високопосадовець часів древньої Греції.

− Михаїле, у нас серйозні проблеми.

− Я тебе уважно слухаю.

− Ангели повстають. Основна маса намагається втекти на Землю і сховатись там, майже всіх ми відловлюємо але вже є п'ять незалежних ангелів. Також спостерігаються випадки коли вони хочуть перебігти на бік… Люцифера…

− Що ви з такими робите?

− В більшості випадків заарештовуємо. Інколи доводиться страчувати. Але перебігти ніхто не зміг, поки що.

− Де всі зрадники?

− В тюрмі. Ледь стримуємо від падіння.

Михаїл направився у бік тюрми, а коли був на місці зробив неможливе. Він, в якійсь мірі, здійснив акт канібалізму, він поглинув сутності всіх полонених ангелів, чим лишив їх тіла навіть без краплі життя. Метатрон спостерігав за цим з жахом в очах, він зрозумів просту річ − Михаїл безумець, який боїться втратити владу. Коли все стихло, другий архангел спустився на Землю та став на шляху Габріеля, просто зависнувши перед ним у повітрі.

− Прийшов мені завадити? Не сумнівайся, я тебе вб'ю, якщо буде необхідність.

− Габріелю, я прийшов не завадити тобі, а попередити. Попередити тебе та Люцифера.

− Вирішив зрадити Михаїла? А я думав ти секретутка безхребетна.

− Він з'їхав з глузду. Він поглинув майже сотню ангелів які повстали! Я ще не бачив такої сили, навіть коли був поруч з батьком…

− Що ж, проведу до Люцифера, якщо будеш гарно себе вести, будеш жити.

Метатрон погодився і Габріель, поклавши руку на плече брату, провів його до пекла. Другий архангел озирнувся і не вірив своїм очам, він очікував: хаос, безпідставну жорстокість, але ніяк не порядок і повноцінне суспільство. Раптом він відчув шалену силу, в порівнянні з якою навіть Михаїл це невинне дитя, ця сама сила потягнула його до маєтку Люцифера. Габріель повернувся на Землю аби роздобути решту компонентів та бути готовими до ритуалу. Метатрон завис у повітрі в метрі від землі, а перед ним стояла розлючена Елізабет готова вбити його. Але в конфлікт вмішався Люцифер.

− Доню, кого ти там вже розчавити зібра… Метатрон? Доню не чіпай його. – сказав король пекла.

− «Доню»? Вона… вона… твоя донька від Ліліт? Це значить, що… що в тебе вже півтора тисячоліття в руках найпотужніший нефілім. – прокоментував Метатрон.

− Твоя роль божого секретаря виправдала себе. Вітаю. – сказав Люцифер. – Чого ти прийшов?

− Через Михаїла. Він збожеволів! – відповів Метатрон.

− Вже давно, а ти лише зараз помітив. Що ж стало приводом? – поцікавився Люцифер.

− На небесах почалися повстання. Сотня ангелів пішли проти нього. Більшість просто хотіли втекти на Землю, лише п'ятьом вдалося, але були й ті хто хотів перейти до тебе. Михаїл поглинув сутності дев'яноста п'яти ангелів! Це були як прості хранителі, так і архангели. – відповів Метатрон.

− Як низько він пав… навіть я собі такого не дозволяю з демонами. – прокоментував Люцифер.

− Тоді чому ти й досі сильніший за нього? Я це відчуваю. – спитав Метатрон.

− На це питання я дам відповідь лише коли ти поясниш причину свого візиту. – відповів Люцифер.

− Я готовий стати твоїм інформатором на небесах. Але мені потрібні гарантії безпеки, такі як у Габріеля в свій час. – відповів Метатрон.

− Це мене влаштовує, буде тобі безпека. – сказав Люцифер та прошепотів Метатрону у вухо те саме, що колись Габріелю. – А що до моєї сили, відповідь проста. Пекло мене живить, грішники як свічки, повільно згорають, а продуктом цього являється те, що я і ті кому я дозволив живимося.

− Я думав, що грішники це твоя армія. – прокоментував Метатрон.

− У нас є армія. Грішники це просто дешевий ресурс. – сказала Елізабет.

− Елізо, не треба давати йому зайвих даних. До речі про це, треба буде Аксиса ознайомити. – сказав Люцифер.

− Ви про що? – спитав Метатрон.

− Менше знаєш – міцніше спиш. – відповів Люцифер. – Повертайся на небеса і дуже прошу не видавай себе.

− Добре але знай, я працюю з тобою не тому, що згоден з тобою, а тому, що я проти Михаїла. – сказав перед відльотом Метатрон.

− Обов'язково. – сказав Люцифер у слід архангелу.

− А чому Аксис не знає? – спитала Елізабет.

− Він був нестабільний, зараз вже все нормально. Додатково він вже чекає дитину. Сподіваюсь, це дасть йому мотивації бути більш… спокійним. – відповів Люцифер.

Король пекла вийшов на зв'язок з Габріелем і сказав йому: « Коли дам сигнал, ламай печать, через шість місяців наступну, потім ламай кожні два місяці. А коли лишиться тринадцята, зупинитись.». Це має тримати небеса у страху і постійній бойовій готовності, яка виснажить їх.

Аксис, впевнившись, що Октавія в комфортних умовах і їй нічого не потрібно на даному етапі, дозволив собі почати облаштування покоїв для Муун. Вона допомагала йому з цим, оскільки його ціллю було створення комфортних умов і для неї.

− Ти знаєш як довго можеш жити? – спитав Аксис.

− Дивне питання. Не знаю. Сотню років можливо. – відповіла Муун.

− Тоді я тобі дещо розкажу. Ти ж не проти?

− Ні, все одно працювати в тиші некомфортно.

− Про це я дізнався з архівів. П'ять тисячоліть тому народився дуже войовничий демон Гоетії. Його ім'я Бліцкриг. Його завжди асоціювали з війною, в першу чергу через його любов до бісів, найжорстокіших істот які коли-небудь приймали участь у війні. Якийсь час біси вважали його своїм творцем навіть, тому на Землі часто вигукували його ім'я під час битв, з часом його ім'ям почали користуватись люди але надали йому інше значення. Але цікавим було його відношення до пекельних псів, він бачив в них розумних та сильних істот, єдиним недоліком яких була плодючість. В цілях експерименту він вирішив завести собі одного і перевірити як довго пес житиме. Бліцкриг завів собі білосніжну вовчицю на ім'я Луна. Суттю експерименту була в тому щоб помістити пса до преміальних умов з усіма витікаючими. Тут тобі і якісна їжа, і комфортні умови життя, і медицина. З часом він прив'язався до Луни як до власної доньки. Завдяки цьому всьому вона прожила три тисячі років. А вмерла в наслідок смерті хазяїна. Майже тисячоліття тому його вбили інші демони через різницю в поглядах, а один з них забрав собі Луну. Тепер вона жила як решта псів, до низької якості життя вона звикла за пару місяців, але померла через ставлення до неї. А через сотню років в результаті виконання чергового наказу, вона отримала серйозні травми,новий хазяїв вважав: «Якщо сама відновиться − буде далі жити, якщо помре – заведу десяток нових.», − як результат, вона не справилася з травмами і померла в муках на підлозі.

− Тобто ти хочеш сказати… що я…

− Так, ти можеш прожити тисячоліття і я зроблю все щоб це сталося. Обіцяю.

− Дякую.

По завершенню діалогу, кімната вже була облаштована за смаком Муун. Сірі стіни, чорні меблі та килим, біла стеля, темно-коричнева підлога. На стінах відсутні картини та фотографії, вони могли нагадати минуле, а воно принести біль.

На наступний день за Аксисом прийшов Люцифер, виключно для вигляду спитав дозволу на перенос і переніс його разом з собою у закритий тринадцятий регіон. Небо в ньому було, на відміну від решти пекла, блакитне, замість звичної інфраструктури все виглядає як передова військова база, а в ролі солдатів сотні тисяч демонів та мільйони пекельних псів.

− Тобі належить двадцять шостий легіон. Туди входить п'ять тисяч демонів і тринадцять тисяч пекельних псів. – сказав Люцифер.

− Це тринадцятий регіон? Тепер розумію чому він закритий. – сказав Аксис.

− Навіть не спитаєш нащо?

− Це для війни проти небес, я розумію. Мене більше цікавить, хто ще знає?

− Ліліт, Елізабет, рицарі пекла, смертні гріхи, всі королі Гоетії, після того як вони втратили бажання повставати проти мене.

− Тобто батько знав…

− А як ти думаєш чому тебе з дитинства привчали до керування великою кількістю народу? Чому тебе вчили військовому мистецтву? Відповідь одна – війна.

− Це місце дещо пояснює…

− Що саме?

− Природу псів. Вони єдині хто здатен жити тисячоліттями та використовувати вроджену магію, єдиний їх недолік це плодючість.

− Так, якби не вона, вони були б вище в ієрархії. Але для війни вони ідеальні.

− Важко сперечатись.

− Вітаю з майбутнім поповненням родини.

− Дякую! Приємно чути.

− Про це місце, попрошу не розповідати. Навіть Октавії.

Аксис пообіцяв, що буде мовчати про тринадцятий регіон та повернувся до свого маєтку, де поглянувши на вагітну дружину, він розтікся у посмішці. Того ж дня Люцифер дав сигнал знищити печать, Габріель та Емет вирвали Андрія з раю, воскресили у новому тілі, після чого архангел убив його схопив душу і закинув у пекло, печать зламана. Наслідком стало нашестя суккубів та інкубів, коли вони порозважаються з людьми то душа без варіантів направляється у пекло. Габріель почав підготовку до нової печаті, для цієї потрібно щоб мисливець на чудовиськ катував невинну людину.

Чутки про вагітність Октавії почали ширитися пеклом. Через п'ять місяців після того як вона дізналася про вагітність її живіт став занадто помітним, що навіть носіння об'ємного одягу не допомагало, це примусило її не виходити з маєтку. А коли ці новини дійшли до Снейкера, він вирішив схопити її в полон і таким чином змусити Аксиса покінчити з життям самогубством, а після убити заручницю. Через безумство, у плані була велика кількість дір, і він не врахував таку важливу змінну як Муун. Аксис виконував свою обіцянку, як наслідок у вовчиці були прекрасні умови життя і вона стала сильніше, її здоров'я міцніше і загалом вона стала кращою версією себе, а завдяки майже необмеженим ресурсам, в її руки потрапляло ледь не найкраще спорядження для охорони та нападу. Снейкер дочекався поки власник маєтку покине його, щоб проникнути та взяти заручницю. Октавія в цей момент була у окремій, повністю ізольованій кімнаті, де вона мала знести яйце, до кімнати не можна було ні зайти, ні вийти, відкрити може або Аксис ззовні, або зсередини але для цього треба використати магію. Звичайні мірі безпеки, як для оточуючих, так і для матері з яйцем. План Снейкера вже почав руйнуватися коли він знайшов цю кімнату, ще й на нього напала Муун і цього разу вона була готова до бою. Вона була у повністю чорному тактичному бойовому костюмі високої рухливості, основний захист який забезпечую екіпірування це від ушкоджень в ближньому бою, проте місцями бронепластини здатні витримати навіть кулю. А на її спині саморобний меч, візуально нагадує катану але лезо ідеально рівне.

− Муун! Знайшла собі хазяїна якого я не здатен убити? Сьогодні будеш шукати нового! Якщо вдасться вижити звичайно.

У відповідь від неї не прозвучало жодного слова, вона знову накинулася на нього, керована гнівом, жагою помсти та бажанням захисту Октавії. Її удари були стрімкі та болючі, потім вона дістала ножа з ніжної накладки та коли Снейкер спробував обхопити її хвостом, вона просто відрізала йому хвіст під самі сідниці. «Я не ящур! Він не відросте, ти суко!», − крикнув він. В кінцевому результаті, Муун дістала свій меч, приставила його до шиї напівкровки та притиснула його до стіни. «За Скіра та Мілі, навіть за Асена. Він був моїм братом і убити його мала право тільки я.», − сказала вона та знесла голову напівзмію, після чого викликала прибиральників, і поки вона виносила тіло до лісу вони вичищали коридор до ідеального стану. Коли Муун повернулась до маєтку, вона стала під двері кімнати де була Октавія, обперлась об стіну і почала чекати. За кілька хвилин було чутно крик, ще через пару хвилин молода мати вийшла тримаючи в руках яйце срібне яйце з чорними цяточками.

− Хлопчик? Дівчинка? Яйце! Забула, що ти птах. – сказала Муун з ціллю розрядити обстановку. – Вітаю з завершенням мук.

− Дякую. – сказала Октавія. – Я чула звуки бійки.

− Таке буває коли до будинку проникає псих з ціллю убити хазяїв.

− Ну судячи з відсутності килима та тому як старанно миють підлогу, він не втік.

− Ти права, як завжди. До речі питання. Що ти тепер будеш робити з яйцем? Висиджувати як птах? Чи в інкубатор? Просто цікавість.

− Дуже смішно.

Дівчата направились до королівських покоїв, де вже чекало підготовлене ложе для яйця. В ньому було все необхідне: м'які подушки, перегородки щоб не скотилось та систему обігріву. Коли Октавія поклала яйце і увімкнула її, температура майже миттєво піднялася до таких показників, що навіть метал би почав плавитись, але яйце поглинало в себе кожен градус.

Ввечері було святкова вечеря, були запрошені батьки Октавії, король Паймон і було запропоновано прийти Люциферу з родиною, останні проігнорували запрошення через власну зайнятість. На вечері все було мирно та спокійно, смачна їжа, гарні напої, привітання і бажання всього найкращого. Демони вели себе навіть краще ніж люди, як би це іронічно не звучало. Коли гості вже розійшлися, Аксис був на балконі, дивлячись у далечінь, він також намагався свідомо зазирнути у майбутнє, його відволік Люцифер, що з'явився прямо за спиною.

− Зі святом, Аксисе.

− Особистий простір для тебе нічого не значить? Але дякую.

− Неприємна звичка.

− Народження дитини це страшно?

− Я бачив те як з'являвся всесвіт, те як зароджувалося життя, я бачив більше смертей ніж хтось коли-небудь хотів би. Народження Елізи я зустрічав спокійно. Хоча якби вона вилупилася з яйця… це було б неочікувано.

− Навіть не сумніваюсь.

− Бажаю удачі в батьківстві. Сподіваюсь твоя дитина буде чудовим воїном.

Люцифер зник так само як і з'явився, миттєво і в найбільш неочікуваний момент. Аксис продовжив спроби глянути в майбутнє і в нього вийшло. Але заглянув він надто далеко, він бачив не війну, він бачив апокаліпсис, він бачив як два брати бились, тим самим руйнуючи реальність навколо себе. Це був Люцифер та Михаїл, в той момент вони були на абсолютному піку власних сил, навіть їх батько не мав такої сили що була у них. Це налякало Аксиса, він направився до свого кабінету де йому довелося вирвати спогад про це з голови та запхнув у банку, а її вже сховав у сейф.

Через місяць Габріель зламав чергову печать, тепер біси могли приходити на Землю, за умови, що демон дав їм на це дозвіл, а оскільки вони все ще пам'ятали гнів Елізабет, жоден демон не давав дозвіл на це. Людство не буде поглинуте війнами через бісів.