Анна та Сашко отямилися в невідомому місті, вони чітко пам'ятали власну смерть, тому не розуміли де вони і як можуть мати цілі тіла. Оглянувшись їм стало зрозуміло, це був неймовірних розмірів коридор, дерев'яна темна підлога з білосніжним м'яким килимом, стіни були м'якого сірого кольору, як власне і стеля. Освітлювалося все електричними лампами вмонтованими в стелю та підлогу. Періодично на шляху можна було зустріти невеличкі дивани, крісла та столики з алкоголем та фруктами. В один момент вони почули голос йдучи на нього вони зустріли нічного рятівника з Сумщини, котрого вбили.

− Нарешті хоч хтось крім моєї тіні.

− Я тебе знаю, − сказала Анна, − ти нічний рятівник з Сум, тебе місяць тому вбили.

− Я помітив, і не тільки мене якщо ви тут.

− Що це за місце? – спитав Сашко.

− Це щось типу суду. Бачите ті двері? – не дочікуючись відповіді він сказав. – За ними нас судити будуть, мене першим, якщо ви не проти.

− Хто судити? По якій причині? – спитала Анна.

− Я не знаю хто буде судити. Знаю, що мене будуть судити через те, що я нефілім але з купою гріхів. Якщо ви звичайні люди то я не знаю чому вас судити будуть. Можливо ваш випадок конфліктний.

З-за двері був чутний голос який кликав Андрія, він не пручаючись увійшов до приміщення зі словами: «Удачі вам, незнайомці.». Кімната в котру він зайшов виглядала як кімната для допитів з фільму, в центрі стояв металевий стіл, а біля нього три металевих стільця, два з одного боку і один з іншого, рівно над столом висіла лампа. З тіні вийшов чоловік, він був високий два метри мінімум, у чорному смокінгу, волосся було темне, а очі зелені.

− Вітаю, Андрію. Мене звуть Михаїл, я друге найсильніше та найстаріше творіння бога.

− А хто тоді перший?

− Я. – сказав Люцифер який тільки но з'явився у кімнаті. Він був одягнутий у білосніжний розстебнутий піджак з чорною сорочкою та насичено-червоною краваткою, брюки були чорні, туфлі білі. Волосся було майже золотим а очі червоні. – Невже мій молодший брат нарешті зняв свою корону та вирішив поговорити зі мною без парочки армій.

− Ти знаєш для чого я тебе покликав.

− Так, ти хочеш пояснити мені з якого такого дива вже вдруге за історію ангели вирішили спуститися у пекло і вбивати все та всіх.

− Не зараз…

− Алло! Нічого, що я тут сиджу? – крикнув Андрій.

− Він мені вже подобається. – сказав Люцифер. – Михайло, пропоную зараз зробити те чого батько тебе так і не навчив. Прислухатися до людей без їхніх молитов. І так хлопче, я поставлю тобі ряд запитань, ти маєш відповідати чесно. Це вирішить твою долю. Готовий?

− Так. – відповів Андрій.

− Ти віриш у бога?

− Почав після того як зустрів біса. Мені тоді було двадцять один. – після цієї відповіді принц пітьми розігнув один палець.

− В тебе за життя був кумир?

− Кіану Рівз. Він класний актор і я виріс на його фільмах. – Люцифер розігнув ще один палець.

Король пекла задав ще вісім питань і після відповіді хлопця на кожне питання він розгинав один палець, Михаїл розуміючи куди це веде вже починав панікувати. В результаті Люцифер хотів вже забрати душу нефіліма собі але його брат спробував цьому завадити. Лише від одного удару Михаїл вже летів у стіну, в той час як принц пітьми рухом руки перетворив Андрія у вогняну сферу та забрав собі, далі він відкрив двері та затягнув телекінезом Анну з Сашком. Окинувши їх оком було прийняте рішення, що обидва йдуть з ним.

− Бери одного. – сказав Михаїл підводячись на ноги.

− Вирішив зі мною торгуватись? Душами? Як низько ти пав… я згоден.

− Якось легко ти погодився.

− У мене гарний настрій, далеко не кожен день можна отримати собі в розпорядження нефіліма, хоч і не живого. – після чого Люцифер навів свою руку на Анну і перетворив її на таку ж саму сферу як і Андрія, Сашко замер від страху.

− Чому саме її?

− Або забираєш хлопця, або я його беру.

− Добре. – протягнувши руку Михаїл перетворив Сашка у потік блакитної енергії котру він поглинув.

− А тепер, коли ми одні, я тобі ось що скажу. Якщо у пекло спуститься бодай одна ангельська пика, я відкрию чистилище, людство помре і здогадайся куди більша частина душ піде? Правильно до мене. Тобі зрозуміло?

− Так. Зрозуміло, що ти мудак.

− Прикуси язика, а то й тебе виженуть. – сказав король пекла та зник.

Михаїл же остаточно оговтавшись зрозумів просту річ, його брат становиться сильнішим з кожним днем все сильнішим і армія його разом з ним, В той час сили раю слабшають, оскільки душ до них поступає все менше і менше. Вийшовши через двері, Михайло опинився в раю де зробив оголошення: «У зв'язку з тим, що сили пекла ростуть занадто швидко, мною було прийняте рішення про зняття заборони на статевий контакт з людьми. Тепер по можливості кожен ангел має породити хоча б одного нефіліма та виховати його.», − на думку Михаїла це допоможе поповнити небесну армію сильними та такими необхідними солдатами. Але він навіть не підозрював, що серед архангелів був один, що згоден з баченням Люцифера. Майже одразу після оголошення в пекло прямо до маєтку принца пітьми спустився перший і найсильніший з архангелів, Габріель, він був одягнутий у просту сіру футболку з короткими рукавами, чорні джинси зі шкіряним поясом та чорно-сірих кросівках, на лівій руці був сучасний електронний годинник, зріст у нього був трохи менший ніж у Люцифера, волосся темно-коричневе, а очі сірі.

− Є погана новина, Михаїл хоче аби кожен ангел спустився на землю та дав життя нефіліму, виховав його. Це буде армія нового покоління. – з легкою панікою сказав архангел.

− Ціле покоління нефілімів, не поодинокі випадки, а спеціально виведені. – сказав Люцифер і широко посміхнувся.

− Тут немає навіть найменших приводів для усмішки. Чи в тебе є супер-мега план?

− Є один. Але дізнаєшся ти про нього лише коли падеш.

− Мені не подобається твоє «коли», ніхто не знає про наші зустрічі, навіть не підозрюють.

− Тебе вже довго підозрюють, а коли ти повернешся на небеса, тебе піймають. Будуть катувати. – сказав король пекла та наблизився до Габріеля. – Коли тебе спіймають скажи їм це… − після чого Люцифер прошепотів фразу у вухо Архангела і додав, − … це тебе врятує.

− Не буду питати як. До зустрічі. – сказав Габріель і з його спини виросли білосніжні сяючі крила з допомогою яких він злетів на небеса.

Вже на небесах перший архангел стояв у прекрасному зеленому парку, за межами якого можна побачити місто невимовної краси. Раптом Габріеля почали оточувати десятки ангелів різних груп та з криками: «Зрадник!», − напали на нього, він відбивався проте в один момент вони його схопили і планували вбити чи почати тортури. Але в цей момент він згадав слова Люцифера і закричав: «Люцифер був правий!», − одразу після цього все ангели довкола нього замерли, з їх очей та рота почало вириватися блакитне полум'я і всі вони впали на землю. А першого архангела схопили руки Люцифера і потягли вниз, через всі небеса, через світ смертних в саме пекло, він пав.

− Як ти це зробив? Як ти вбив п'ятдесят ангелів? – спитав Габріель підводячись на ноги.

− Щоб убити їх, мені потрібно знаходитись в раю. Їх убив батько.

− Чому? І чому тоді я живий?

− Він боїться правди, достатньо однієї фрази аби він убив будь-кого. Ти вижив бо на той момент ти вже був майже павшим, останнім штрихом я тебе вирвав звідти. Батько немає жодного контролю над павшими ангелами.

Габріеля поглинули роздуми, він знав, що йому тепер робити, але й гадки не мав чи необхідно це.

− Якщо я вже від'єднаний від їхньої мережі, поглянь на це спогад. – сказав архангел та витягнув з голови через потилицю невелику блакитну сферу.

− Що за спогад? – спитав Люцифер беручи сферу у руки.

− Спогад винищувачів з нападу на пекло, що три дні тому був. Якщо конкретно то четвертий регіон, маєток біля лісу.

− Зараз гляну, − сказав принц пітьми, − ці демони я їх знаю, два сильних роди та їх діти. Рубі, Роберт, Октавія, Столас, Аксис. Я їх знаю. А це, що за біс? І чому він пов'язаний з Аксисом… як він блокує ангельську зброю? Він напівдемон це пояснює майже все. Його поранили, Аксис це відчув і отримав рану. Їх обох рятують грішники? Як вони вийшли за межі першого регіону… а це, що за… ?

− Саме через нього я і дав тобі цей спогад. Знаєш, що за демон?

− Я не знаю його. – сказав Люцифер все ще вивчаючи спогад.

− Не міг же настільки сильний демон з'явитися вже дорослим і без твого відома.

− Дуже навіть міг. – сказав король пекла, завершивши перегляд спогаду. – Здається це мічений.

− Хто? – перепитав Габріель.

− Мічений. Десь шістсот років тому я створив їх, на випадок критичної необхідності в демонах. По суті це ті самі грішники, але з часом можуть стати повноцінними демонами. Раніше вони не доживали до моменту переродження у якості чогось справді вартісного, я вважав, що це невдала ідея тому не розвивав її. Але цей мічений являється живим підтвердженням того, що ідея то гарна.

− От же Михаїл, черв безідейний. Я то думав звідки в нього з'явилася настільки досконала ідея.

− Тобто?

− Він, десь сорок років тому, створив нову касту серед людей, тих, що стануть ангелами у раю.

− Серйозно? – задав риторичне питання Люцифер та засміявся.

− Треба вийти з цим демоном на контакт та дізнатися як у нього вийшло вижити.

− Ми це встигнемо. А зараз треба тебе познайомити з моїм планом проти нефілімів.

− Я майже забув про це.

Люцифер підійшов до сімейного портрету у повний зріст на якому зображений він, Ліліт з прекрасним золотим волоссям, червоною райдужкою очей у чорному платті, та Елізабет котра як і батьки мала прекрасне золоте волосся але очі її були золоті і навіть через портрет було зрозуміло, що вони сяють, вона була вища за маму і майже була рівна батькові, на ній була малинова сорочка зверху якою був чорний розстебнутий піджак, брюки також були чорні а взуття це малинові туфлі без підборів. Після чого Люцифер сказав Габріелю дивлячись на зображення своєї доньки: «Ось мій план.», − та посміхнувся.

− Елізабет? І чим вона відмінна від решти твої дітей?

− Тим, що інші були створені з крові Ліліт, а Елізабет була саме народжена нею.

− Не може бути… − сказав архангел дивлячись на сімейний портрет.

− Найсильніший серед Серафимів і всіх ангелів взагалі та перша жінка в історії. Якщо змішати все це результатом буде…

− Найсильніший нефілім за всю історію… − перебив його Габріель. – Хтось про це знає?

− Ліліт, Елізабет, я, ти і кілька довірених обличь. Більше й не треба.

− Півтори ще раз, тисячі років у тебе в руках зброя за силою рівна богові. Як вона?

− Добра, любляча, по відношенню до тих хто їй дорогий. А тим хто представляє навіть найменшу загрозу для неї чи сім'ї, пощади вона не дає. Особливо з 1943 року.

− А чого саме цей рік?

− Елізабет, раніше вірила, що грішники заслуговують на прощення, на можливість вирватися з пекла, і якщо не потрапити до раю то хоча б отримати нове життя і новий шанс. Вона була справді доброзичливою, але періодично у неї здавали нерви. Упродовж кількох годин або днів у неї був дуже поганий настрій через, що я її тримав ближче до себе аби заспокоїти. Про цю її особливість знали лише ми з Ліліт, до першої світової. Через навалу грішників вона на два тижні втратила контроль, цей період пекло запам'ятало на довго, різня, що Елізабет влаштувала відбилася у пам'яті кожного, до того ж вона закрила будь-які виходи з пекла і затягнула сюди кожного біса та демона, − усміхнувшись Люцифер додав, − демонам доводилося потім ходити до неї і доводити, що їм критично необхідно виходити на землю для проведення ритуалів, коли доводили, вона надавала їм можливість покидати пекло. Після цього до моєї доні почали відноситися обережніше. А коли почалася друга світова, вона не вірила, що люди могли її розв'язати, вона обшукала всю землю на наявність бісів чи слідів діяльності демонів, але коли нічого не знайшла, а катування лише підтвердили її побоювання. Саме тоді вона втратила будь-яку віру в людство і на можливість виправлення грішників. Ще й зустріла того Крістофера Брауна. Коли він наткнувся на Елізабет, спробував через угоду з нею отримати більше сили та вирватися за межі першого регіону, але вона майстерно володіє мистецтвом угод, зрозумівши це він розірвав угоду з нею. І десь до 1951 року вони регулярно стикалися і влаштовували міні-битви, у всіх них коли Кріс був близький до поразки він тікав. Але в п'ятдесят першому за для виживання йому прийшлось піти на угоду з Елізабет аби вижити, а через пів року розірвав домовленість чим сильно розгнівав її. Якщо мені не зраджує пам'ять то вона й досі хоче вбити його.

− Чому вона не клацне пальцями і не зітре в порох?

− Хоче принизити його. До речі після того як вона втратила віру у людей то упродовж десь трьох місяців вона знову була як ураган який вбивав все живе і не живе. Звичайно пізніше вона відбудувала все, що було в її силах, але за це її бояться й досі.

− Тепер я думаю, а чи варто мені з нею знайомитись.

− Звичайно! Просто не гнівай її.

Після чого Люцифер поклав руку на плече Габріеля і пішов показувати йому по справжньому новий світ для архангела.