Настав день весілля Аксиса та Октавії, гостей було не більше двох десятків, Криг та Муун звичайно прийшли за запрошенням нареченого, в той же час Столас чекав на Ярослава.

− Я прийшов як і обіцяв. – сказав багряний підійшовши з-за спини до Столаса.

− Я готовий.

− Дуже радий за тебе, але я маю дещо зробити спершу. – рухом руки з багряного полум'я з'явилася статуя Лари.

− Нащо ти створив статую?

− Для сутності потрібне тіло, інакше вона не зможе воскреснути й на хвилину.

− Називай умови.

− Якщо я зможу воскресити вашу дружину на одну добу, в якості плати я прошу щоб у продовж наступної доби ви навчили мене тієї магії, про яку я прошу. – сказав Ярослав і протягнув руку.

− Я згоден! – сказав демон і потис руку багряному.

Їх руки охопило багряне полум'я, ним же запалали очі Ярослава, після чого він відпустив руку Столаса і торкнувся нею до статуї, вона запалала. Її очі спочатку були повністю чорні і пусті та після ожили та набули м'якого червоного кольору, її оперення набуло темно-сірого кольору. А одягнута була у світло-фіолетовий одяг вікторіанського стилю. Ярослав прибрав руку з її голови і вона прийшла у себе, першим, що вона сказала було: «Столасе!», − і кинулася в його обійми.

− Хочу аби цей день був вічним! – сказав Столас обіймаючи дружину.

− Останнє, що я пам'ятаю це напад ангелів на нас.

− Вони тебе вбили, люба, але Ярослав знайшов спосіб як тебе витягти із пустоти, хоча б на один день.

− Який Ярослав? – здивовано спитала вона.

− Це я, пані Ларо. – відповів Ярослав.

− Дякую вам.

Після цього вона тримаючи свого чоловіка під руку зайшла до зали де буде церемонія і вони сіли підготовлені місця у першому ряді. Аксис окинувши поглядом залу побачив матір з батьком які сиділи разом, тримались за руки і щасливо наглядали за ним, спочатку він не повірив власним очам але його відволік початок церемонії, всі гості були на свої місцях. До зали входить Октавія, у прекрасному білосніжному платті, підійшовши до Аксиса вона стала рівно перед ним. Їх погляди не відривалися один від одного, майстер церемоній спитав «Чи згідні ви, Аксис та Октавія, пов'язати свої долі, свої сутності до тих пір поки вас не розлучить воля смерті, чи творця нашого Люцифера.», − на це вони синхронно відповіли: «Так», − не відводячи поглядів один з одного. Після цього майстер взяв у руку винно-червону подушку на котрій було два кільця, Аксис та Октавія взяли по одному й одягнули на пальці та взялись за руки, в момент коли вони почали цілуватися їх охопило фіолетове полум'я. Завершивши цілунок все згасло, далі, тепер вже, молодий чоловік сказав: «Запрошую всіх та кожного у цій кімнаті до святкового банкету!», − одразу після чого він з дружиною направився у сусіднє приміщення, а за ними гості. Вже у залі Аксис підійшов до батька з матір'ю зі сльозами щастя.

− Мамо! Як я за тобою сумував! – сказав він обійнявши її.

− Для мене ці три роки пройшли за кілька хвилин, але я сумувала! – відповіла Лара.

− Не думала, що зможу з вами познайомитися, пані Ларо. Ваш син, тепер мій чоловік, сильний та милий. В першу нашу зустріч нам пощастило зійтися характерами. – сказала Октавія. – Але як ви воскресли, хіба це можливо? – додала вона.

− Як бачите так. – сказав Ярослав приєднавшись до розмови.

− Це ти зробив? Але як? – спитав Аксис.

− Я… використав ваше весілля для цього… і уклав угоду зі Столасом. – відповів багряний.

− Ти що!? – гнівно спитав Аксис у Ярослава та батька.

− Сину, заспокойся. Угода абсолютно вигідна для мене. – відповів Столас.

− Так, згідно нашої угоди, я воскрешаю Лару на один день в обмін на один день навчання тієї магії, якої я попрошу. – спокійно відповів Ярослав.

− Хіба це взагалі можливо? – спитала Октавія. – Я сумніваюся, що демон має достатньо сили на це.

− А я не сумніваюсь. – сказав Люцифер виходячи з тіні і весь зал затих та вклонився йому, окрім Ярослава. – В ім'я якого бога, цей демон має наглість щоб витягати грішників за межі першого регіону, та звідки сила для воскресіння іншого демона?

− Грішники підконтрольні мені, − сказав Ярослав, − в них є власна воля лише в межах першого регіону і лише тоді коли я цього хочу.

− Так чи інакше, я прийшов не карати тебе, а забрати для вивчення. – сказав Люцифер.

− А якщо я про… − недоговоривши фразу Ярослав зник за клацанням пальців темного лорда.

− Я хочу бачити біса котрий вбив нефіліма більше місяця тому, і який ледь не загинув захищаючи Аксиса. – на всю залу промовив Люцифер.

− Це я, повелителю. – сказав Криг підійшовши до Люцифера.

− Ти заслужив мою повагу, напівдемоне. Не знаю як ти міг народитися, але я тобі вдячний за те, що ти знайшов як затягти сюди нефіліма. – сказав Люцифер та потиснув руку Кригу.

− Радий вам услужити. – з невеликим острахом сказав Криг.

− Що до вас, Аксис та Октавіє, щасливого вам шлюбу, ви важливі для майбутніх подій. – коли вже він хотів з усіма попрощатись, додав. – Ледь не забув, ось вам він мене подарунок, − провівши руками біля їх ший він створив амулети неймовірної краси з золота та таємничого червоного каменю, − я хотів би щоб ви не знімали їх.

− Дякую, пане. – відповів Аксис.

− Ну що ж , сьогодні ваше, свято відпочивайте. Повертайтесь до святкувань, а я піду. – після чого Люцифер зник.

«Цей день ми запам'ятаємо надовго», − сказав Аксис, перервавши тишу, а вже через кілька секунд всі повернулися до святкування. Столас та Лара, звичайно з дозволу дітей покинули святкування щоб провести цей день разом. В той же час Ярослав опинився у невідомому, освітленому приміщенні, перед ним Стояв люцифер, а сам демон був у центрі невідомого малюнку на підлозі, без змоги поворухнутися чи використати сили, лише говорити.

− Що це за хуйня? – спитав Ярослав.

− Перестрахування, ще жоден мічений не зміг отримати демонічну силу. – відповів Люцифер.

− Боїтеся мене? – знову запитав Ярослав.

− В жодному разі. Ця пастка для демонів здатна стримати всі смертні гріхи але вона лише для тебе. – відповів Люцифер.

− Погоджуюся з тобою, брате. Твої мічені це виріб мистецтва. – сказав Габріель вийдучи з тіні, єдина зміна в його образі це поява чорної шкіряної куртки зверху футболки.

− А ти ще хто? – спитав Ярослав.

− Я Габріель, перший архангел. Я пав чотири дні тому але я й до цього був вірний Люциферу. – відповів архангел та злегка посміхнувся.

− І чого ви від мене хочете? Каяття за те, що взяв під контроль трьох грішників? Так, двоє з них це грішні лорди, але це не так вже й критично.

− Вивчити, − сказав Люцифер, − ти перший мічений якому пощастило стати демоном. Хоча я і створив вас, я й гадки не маю ваші межі.

− Робіть зі мною все, що заманеться, але завтра о десятій ранку я маю бути в палаці Столаса, мені потрібно навчитися від нього певної магії.

− Яка сміливість, будеш зразковим солдатом. – сказав Люцифер.

Одразу після цього з палацу можна було чути крики невимовного болю, Люцифер почав тортури. Здавалося наче все пекло чує крик Ярослава, і в цей самий момент червоні камені на амулетах Аксиса та Октавії почали слабко сяяти, але цього ніхто не помітив.

Десь близько другої ночі Столас прокинувся від дитячого плачу, Лара все ще спала. Піднявшись з ліжка та одягнувши пурпуровий халат зі срібними візерунками він вийшов зі спальні у коридор та попрямував у кімнату Аксиса. По дорозі зустрів біса.

− Пане Столас, вибачте, ми намагалися його заспокоїти але не змогли. Просимо пробачення за порушення вашого сну. – сказав біс.

− Нічого страшного, я сам розберусь. – відповів Столас і продовжив шлях.

Увійшовши до кімнати він побачив маленького Аксиса котрий виліз з під ковдри та побіг у руки свого батька з криками: «Тату, я бачив війну а ви з мамою мертві!», − та гучно плакав. На це Столас сказав: «Все буде добре, синку. Давай я тобі розповім казку?», − отримавши згоду він почав: «Давним-давно жила королівська родина, королева могла керувати неймовірно потужним вогнем, а король володів магією зір так майстерно, що міг використовувати її як зброю та бачити майбутнє. Коли королева завагітніла, король використавши свої сили заглянув вперед і дізнався, що народиться син і його краса підкорить короля. Коли дитя народилося, все справдилося крім одного, краса принца була більшою ніж можна було бачити магією. Коли принц підріс, у королівство прийшла війна, він як і його батьки, прийняв в ній участь в ній, ще й у перших рядах. Королева була убита, а король смертельно ранений, проте принц вижив і приніс перемогу своїй армії, останніми словами короля були: «Не бійся, все буде добре…», − принц довго плакав, але йому вдалося побороти себе і сівши на трон він почав правити краще та довше за власних батьків.», − коли Столас завершив розповідь, Аксис вже мирно спав, решту ночі не було чутно дитячого плачу.

В наш же час Аксис прокинувся, у своєму маєтку разом з Октавією у ліжку, від телефонного дзвінка. Це був його батько і він повідомив, що мати скоро піде і її доба підходить до кінця. Це миттєво зняло сонливість з молодого чоловіка, після чого розбудивши Октавію він сказав: «Моя мати скоро відійде, я хочу щоб в цей момент ти була поруч.», − вона погодилася оскільки розуміла наскільки це буде важкий момент. Тим часом Столас стояв на колінах біля ліжка на котрому лежала Лара, наполовину під ковдрою. Кімната була у темно-синіх та фіолетових тонах з вкрапленням білого та золотими елементами, більша частина меблів зроблені з чорного дерева, вікна з червоного скла. Столас був одягнутий у його домашній одяг, а саме простий синій халат з елементами вишитими золотими нитками. Він просто сидів біля дружини поклавши свою руку на її, в очах лари повільно згасало світло. Раптом в кімнаті відкрився портал, з нього вийшли Аксис з Октавією, та стали біля Столаса.

− Пані Ларо, я слабко вас знала, але впевнена в тому, що ви була гарною жінкою та матір'ю. Я збережу вашого сина. – сказала Октавія.

− Дякую тобі, це полегшує мої… − намагалася сказати Лара, але її перебила біль.

− Мамо… − Аксис не може й двох слів зв'язати, його переповнюють емоції.

− Все добре, синку. – заспокоїла матір, сина.

− Люба… боляче не буде… − сказав Столас та поцілував Лару у лоба.

Тіло Лари почало покриватися тріщинами з котрих виривалося багряне світло, в один момент вона наче перетворилася на сірий камінь, який в свою чергу перетворився на енергію все того ж багряного світла, після чого воно просто зникло. Столас просто пустив по сльозу, в той час як Аксис поклав свою голову на плече дружини і ледь стримував істерику.

В той же час Люцифер з Габріелем продовжували катувати Ярослава, переслідуючи відомі лише їм цілі. В процесі тортур король пекла сказав: «І чи необхідні всі ці страждання? Нащо все це, якщо ти можеш припинити це лише однім словом?», − розуміючи, що фізичні тортури не допомагають, Люцифер вирішив перейти на психологічні тортури. Спочатку він змушував переживати Ярослава найгірші моменти його життя, після його мучили убиті багряною маскою, але це не могло навіть приблизити потрібний результат, поки Габріель не запропонував використати сім'ю демона проти нього. Коли Ярослав розплющив очі він побачив свого брата.

− Миколо? Тільки не ти…

− Це ти в усьому винен! – крикнув Микола.

− Ні, не я. Я убезпечив тебе і всю родину!

− Люцифер прийшов за нами! І все через тебе! Через те, що ти не йдеш йому на зустріч!

− Я не можу… те, що він просить… ціна надто велика…

− Тоді він вб'є наших батьків, нашу сестру, і кожного кого ти любив.

− Ні! – крикнув Ярослав та почав ридати.

− Просто скажи це заповітне слово, і страждання припиняться.

− Я згоден! – через силу вимовив Ярослав і в мить всі ілюзії зникли

− Чи вартували всі ті страждання? Чи дали вони тобі щось? Ні. – сказав Люцифер і схопивши Ярослава з шию додав. – Колись, ти станеш моїм ключем до свободи, але зараз ти будеш собакою на ціпку. – після чого на руках Габріеля та короля пекла з'явилося по одному перстню з каменем ідентичним тим, що на амулетах у Октавії та Аксиса, і всі ці камені на кілька секунд засяяли багряним кольором.

Аксис вже заспокоївся і збирався піти з Октавією додому, попрощавшись зі Столасом.

− Тату, ти як? – спитав Аксис.

− Я нарешті вільний від почуття провини за її смерть. Ярослав дарував мені свободу. Можете йти.

Аксис відкрив портал у свій маєток і увійшов у нього разом з Октавією, вони хочуть як можна більше часу провести разом. Столас же спокійно та навіть з припіднятим настроєм спустився на перший поверх свого маєтку та пішов на кухню, де його вже очікував сніданок. Після цього він зайшов до гардеробу де одягнув свій частково бойовий, але все ще вишуканий, костюм, та сів у вітальні очікуючи на прихід Ярослава. Але раптом на телевізорі, що висів на стіні навпроти демона, з'явилося обличчя Рейвена, де він просив про допомогу з Ярославом. Столас не втрачаючи жодної секунди відкрив портал у перший регіон поближче до Рейвена та увійшов туди.

− Дякую, що відгукнулися пане. – сказав грішний лорд та схопився за голову від болю.

− Що сталося? Де Ярослав? – спитав Столас.

− Він у владі Люцифера. Не знаю нащо і, що конкретно відбулося але Джейсон і Крістофер сказилися. Якщо перший просто почав стріляти та підривати все, що бачить, то другий взагалі дахом поїхав, почав поглинати сутність інших грішників та просто нищити все. Я ледь тримаюся аби не стати таким же психом. Допоможіть. – відповів Рейвен.

− Добре, де зараз Джейсон?

− Якщо не помиляюся то він йшов до центру міста.

Столас відкрив туди портал, а увійшовши у нього разом з Рейвеном він побачив частково зруйновану та палаючу будівлю в якій працює Криг. А біля неї сиділа Муун притискаючи рану на животі.

− Муун? Я не помиляюся сподіваюсь. Що тут сталося? – спитав Столас.

− Псих-грішник, виглядав наче павук.

− Це Джейсон. – прокоментував Рейвен.

− Неважливо! Він налетів сюди, вбив Октава і мене ранив, Криг вколов мені своїх ліків і почав гонитву за тією паскудою. – нервово відповіла Муун.

− Куди вони попрямували? – спитав Столас.

− В сторону кварталу канібалів. – відповіла Муун.

Демон зір підійшов до доньки Крига та наклав на неї закляття зцілення, після чого в неї одразу почали загоюватися рани, і як рак пожежники під'їхали аби згасити полум'я. Столас знову відкрив портал і увійшов у нього разом з Рейвеном, вони опинилися в кварталі канібалів. Вулиці залиті кров'ю, а тіні наче ожили, після чого демон прокоментував: «Наскільки я пам'ятаю цей квартал виглядав більш… охайно…», − після цього вони почули звуки перестрілки та пішли на них. Опинившись біля епіцентру вони побачили те як Джейсон та Крістофер намагаються знищити Крига, а він їх. Дивлячись на це, Рейвен схопився за голову в його очах почали проскакувати багряні розряди і він почав істерично сміятися, а далі він почав сміятись як маніяк та спробував напасти на Столаса, але його було врятовано залпом первісного вогню Октавії, вона прибула сюди через біль котру відчував Аксис за допомогою зв'язку з Кригом. Оскільки часу на розмови між родичами не було, всі вони вступили в бій із божевільними грішниками. Криг ігноруючи все та всіх просто йшов у бік Джейсона з метою убивства, в той час як Октавія зі Столасом протистояла Рейвену та Крістоферу, але на диво перевагу мали грішники, через Кріса, його володіння магією вуду дозволяло ефективно протистояти справжнім демонам. Первісне полум'я мало величезну руйнівну силу але захист вона давала слабкий, саме тому коли одна атак Кріса могла стати фатальною для Октавії, стався багряний вибух, посеред вулиці опинився Ярослав, підконтрольний волі Люцифера та амулетів створених ним, однім клацанням пальцями він знесилив грішників і від'єднав від себе, чим і привів їх у свідомість.

− Ярослав?! – здивовано огукнув його Столас.

− Ярослава більше нема. – відповів багряний демон та зник.

Столас помітив сяйво на амулетах Октавії та Аксиса, згадавши, що саме Люцифер їх подарував та саме Люцифер забрав Ярослава, він зрозумів, що сталося. Багряний демон став зброєю в руках короля пекла, зброєю котра охороняє необхідних осіб, і готова нищити інших. Коли від вибуху оговтався Криг він з усім гнівом налетів на Джейсона та розірвав його на частини, завдяки металу з котрого складалися його передпліччя та частина хвоста, він убив грішника без жодної можливості на воскресіння, після чого з усіх ніг побіг до доньки.

− Пробачте мене. Я не контролював себе. – сказав Рейвен.

− Просто згинь. Я потім з тобою розберуся. – відповів Столас, після чого Рейвен знову сховався в мережі. – Я чекаю пояснень, Крістофер Браун. – гнівно звернувся він до грішника.

− Всі питання, до того багряного хуйла. Він наче збожеволів і нас цим заразив. Хоча, не можу сказати, що мені було неприємно вбивати та нищити. – сказав Крістофер посміхаючись, але в один момент він щось відчув і в паніці розчинився в тіні.

Октавія попрощавшись зі Столасом, використала магію первісного полум'я щоб перенеслася до маєтку, де впевнившись, що Аксису стало легше, накрила його ковдрою і вони разом пішли до вітальні аби випити трохи вина можливо поїсти фруктів і зняти напругу з себе. Сам же Столас відкрив портал до себе у палац, він планував спокійно пообідати, можливо переглянути фільм чи перечитати книгу. Власне цим він успішно й зайнявся.

Криг добігши до руїн будинку офісу одразу кинувся обіймати Муун, він її обіймав і плакав незнаючи, що робити. Офіс зруйновано, роботи нема, гроші скоро закінчаться, а становитися простими вбивцями чи крадіями не найкращий варіант.