Михаїл розрізав Адаму руку і наповнив його кров'ю чашу, після чого загоїв рану. Використовуючи кров, серафим створив вісім ангелів, вони складалися з чорного каменю та адамової крові. Як володаря вони бачили лише першого чоловіка. Михаїл однім дотиком до Адама, виростив йому на спині ангельські крила, завдяки ним можна було вільно переміщуватися між більшістю вимірів.
− Я хочу щоб ти спустився до пекла разом з цими ангелами і вбив Люцифера, якщо хочеш можеш убити всіх хто йому дорогий. – сказав Михаїл.
− Він серафим. Звичайна зброя на нього не подіє, а кулаки тим паче. – відповів Адам.
Михаїл витягнув з власної тіні особливий спис. Його рукоятка була повністю чорною, а наконечник був створений з небесної сталі, вона виглядала в точності як золото. «Цей спис, єдина річ яка може вбити його», – прокоментував Михаїл віддаючи його Адаму. Перший чоловік взяв у руки зброю, ангели, що були створені з його крові почорніли та були поглинуті його тінню, як і спис. Адам розправив свої червоні крила і опинився на Землі. Злетівши у повітря, він направився до найближчих воріт у пекло.
Приблизно через тиждень після того як Скір захопив владу над мафією, він та Мілі одружились, ще й пощастило дізнатися, що її повне ім'я Мілена. Все пройшло без церемоній, без гостей, все тихо і спокійно. Покопавшись у справах які вела мафія, вони виявили основний бізнес, а саме контрабанда товарів дозволених у першому регіоні але заборонених в інших. Це були найрізноманітніші речі: від одягу та зброї, до наркоти та м'яса грішників. Скір проаналізував ситуацію на ринку товарів і зробив простий висновок, знищити систему не в його силах. Навіть якщо йому вдасться знищити мафію, створену його батьком, повністю, замість неї прийде інша і займе нішу. Тому знищити або змінити направлення бізнесу швидко просто неможливо, на це можуть піти роки чи десятиліття, і не всім це може сподобатись. Незважаючи на наявність охорони, Скір, Мілі та Муун завжди були при зброї і були готові до захисту себе від власної ж охорони.
Тринадцяте жовтня, 2033 рік, близько до опівночі, Лос-Анджелес. Молодий хлопець, двадцять чотири роки, на ім'я Метью Гарсія, приймає участь у нічних перегонах, на своєму простенькому і трохи застарілому спорткарі срібного кольору. До фінішу він приїхав другим, це його не сильно засмутило, навіть за друге місце нагорода солідна. Він був в одній лише чорній футболці в обтяжку, синіх джинсах, сірих кросівках, а на лівій руці був електронний годинник, його волосся було насичене чорне та густе, очі були унікальні, одне блакитне, а інше насичено-зелене. Метью вийшов з машини, підійшовши до організатору перегонів, він забрав пачку з грошима та попрощався. Хлопець повернувся до машини, та сівши за руль, направився до найближчої заправки, а після поїхати додому. Вже на заправці він поставив машину заправлятись, а сам купив собі якийсь бургер за пару доларів. Його телефон задзвонив, це була мама.
− Привіт, мамо. – привітався Метью, тримаючи телефон між головою та плечем, розпаковуючи бургер з паперового пакету.
− Синку, ти де? – спитала вона.
− На заправці, − відповів він відкусивши бургер, − їм щось гірше ніж готують у мене на роботі.
− Як скоро додому повернешся?
− Якщо не буде заторів, хвилин за двадцять.
− Значить повернешся десь так же як і батько.
− Ну ти порівняла. Він же поліцейський, зараз може статись терміновий виклик і він затримається. – відповів хлопчина, знявши машину з заправки та викинувши рештки бургера у смітник.
− Знаю, але він хоча б не в нічну зміну працює.
− Ну тут я не сперечаюсь, тобі важко. – відповів Метью та сів у авто.
Коли він вже збирався їхати, прямо на заправку з неба спустився Адам. Вибух. Метью втратив свідомість, а отямився вже у лікарні, але не в тілі. Він зі сторони бачив як лікарі, мама в тому числі, намагалися врятувати його. Їм вдалося стабілізувати стан, але хлопець все одно повільно вмирав. Раптом хтось торкнувся плеча Метью.
− Ти мене бачиш? – спитав хлопець.
− Звичайно бачу, я по тебе прийшов, Метью. – відповів чоловік, близько сорока років, у чорному костюмі.
− Хто ти?
− Жнець. Працюю на смерть, в основному ходжу за такими як ти, які чіпляються за життя.
− І що в цьому поганого?
− В твоєму випадку, абсолютно все. Дев'яносто три відсотки тіла покрито опіками, переважно третьої і трохи четвертої степені. Десятки переломів по всьому тілу. Внутрішні кровотечі, отруєння. Сам факт того, що ти не вмер ще там, це буквально чудо.
− Якщо я помру, батьки страждатимуть.
− Якщо будеш жити, страждань буде більше як тобі, так і їм. Надія – річ небезпечна. Інколи вона може дати силу, а інколи страждання.
− Я не хочу цього.
− Тоді, я просто дам тобі інформацію. Через пару хвилин твоє серце не витримає і зупиниться, лікарі намагатимуться тебе врятувати але не зможуть, ти помреш і станеш привидом. Перші дні, можливо тижні чи навіть місяці, ти будеш при собі, але рано чи пізно ти збожеволієш і почнеш вбивати. Про це дізнаються мисливці. Знайдуть тебе і знищать. Я пропоную тобі швидкий і безболісний варіант.
− Куди я потраплю?
− Це не я вирішую.
− Я погоджусь, якщо ти скажеш чого заправка вибухнула. Вона не могла просто так.
− Адам знайшов портал у пекло. Під заправкою був ключ.
− Адам? Типу батько всіх людей?
− Він самий.
− Можеш забирати мене.
Жнець торкнувся до Метью і той зник, разом з цим серце хлопця зупинилось, лікарі намагались його врятувати, але діагноз був простий, смерть.
На місці де Адам підірвав своїм приземленням заправку, він знайшов червоний палаючий кристал, схопивши його, він направився до воріт у пекло. Вони були в парі десятків кілометрів від Лос-Анджелеса, у горах. По дорозі Адам прихопив цнотливу дівчину. Біля воріт у пекло, він розкроїв її череп тим кристалом. Дівчина спалахнула, єдине, що від неї лишилося це кров, яка попрямувала до воріт відкрила їх. Адам увійшов до пекла.
Метью з'явився у пеклі, його тіло було ідентично земному рівно мить. Він впав на землю і скрутився від болю, з його очей почало вириватися полум'я і покривати все тіло. В один момент Метью перестав відчувати біль і встав, повністю вкритий вогнем. Скоро він почав згасати по всьому тілу. В кінцевому результаті він виглядав як статуя з залізних уламків, з середини якої виривалося світло, яке переливалося від білого до жовтого, помаранчевого та червоного. Одяг зберігся той, що був перед смертю. Але голова змінилася сильно, на ній не було ні волосся, ні шкіри, ні м'язів, лише палаючий металевий череп. Метью не мав часу на те щоб обдумати, що сталося. Йому не пощастило опинитися поруч з місцем де Адам увірвався до пекла. З тіні батька всього людства вийшло вісім ангелів і вони почали вбивати всіх грішників яких бачили. Але була серйозна проблема, Метью являвся затаврованим і для перетворення на демона йому була потрібна енергія пекла, а при вбивстві грішників, ця енергія виривалася з них, і направлялася до нього. Замість того щоб втрачати роки на трансформацію, чи проводити ритуал, вистачило кількох хвилин та пари десятків мертвих грішників. Єдина зміна полягала в тому, що він став вищий і загалом більш масивний. Коли ангели його помітили, зробити нічого не змогли, від переляку Метью закрив своє обличчя руками та присів, але при цьому підсвідомо використав силу і перенісся геть з першого регіону.
Октавія та Аксис проводили ритуал з підключення демона до ангельської сили. Суть ритуалу полягала в тому, що ангел та демон мали випити крові один одного та одночасно промовити: «Uniamus vires». Коли подружжя зробило це, в очах Октавії з'явилися такі самі зорі як і у Аксиса, а також на одну мить у її тіні з'явились ангельські крила. Вона відчула різкий прилив сил. Подружжя почуло вибух, він був на вулиці. Аксис виглянув у вікно і побачив палаючу фігуру, разом з Октавією, він вийшов з маєтку та підійшов до фігури, це був Метью.
− Назви своє ім'я. – сказав Аксис.
− А! Балакуча сова! – крикнув Метью. – І не одна!
− Заспокойся. Ми тобі не вороги. Якщо ти не по нас прийшов. – відповіла Октавія. – Ну і ми не кричимо, хоча в тебе замість голови палаючий череп.
− Мене звуть Метью Гарсія. – відповів хлопець. – Двадцять чотири роки. Жив в Лос-Анджелесі, вмер від опіків і ще купи чого, у лікарні.
− Як давно вмер? – поцікавився Аксис.
− Хвилин п'ятнадцять тому, не більше. – відповів Метью.
− Ти зустрічав інших демонів до нас? – спитав Аксис.
− Сумніваюсь. Але я бачив дев'ять психів. У всіх великі крила. Восьмеро повністю одинакові, як статуї. А один був у чорній військовій формі, і тримав у руках спис. Вони убивали всіх і мене хотіли. Але я якось опинився тут. – відповів Метью.
− Якщо ти не проти, я гляну тобі у голову. – сказав Аксис та поклав руку на голову Метью.
Він почав шукати спогади, що пов'язані з ангелами яких він бачив, а знайшовши, Аксис упізнав Адама.
− Це Адам. Він тут. – сказав Аксис, прибравши руку з голови Метью.
− Треба готуватись. – сказала Октавія.
− До чого? – спитав Метью.
− А що з ним робити? – спитав Аксис.
− Зі мною? – перепитав Мет.
− Хай йде куди хоче. – відповіла Октавія.
− Але він таврований, можна до Люцифера відвести. Думаю він не буде проти. – сказав Аксис.
− До Люцифера?! – з переляком спитав Метью.
− А це ідея. Я й забула. Вони ж «особливі». – відповіла Октавія.
− Що? – спитав Метью.
− Ти йдеш з нами. – відповів Аксис.
Принц Гоетії поклав руки на плечі своєї дружини та юного демона Метью, після чого розправив крила і перенісся до маєтку Люцифера разом з ними. Король пекла в цей момент спокійно снідав на задньому дворі, насолоджуючись смаком французького омлету з сиром та шинкою, і запиваючи його червоним вином. Він відчув прихід Аксиса і без проблем пустив його до себе.
− Як я бачу, ритуал пройшов успішно. – прокоментував Люцифер, витираючи серветкою губи.
− Більш ніж. – відповіла Октавія та нахилила голову, виражаючи повагу.
− А що це за тіло ви мені привели? – спитав Люцифер.
− Це Метью… Гарсія. Затаврований. – відповіла Октавія.
− Він став демоном… трішки неочікуваним способом. – додав Аксис. – Він поглинав енергію з убитих грішників.
− А хто їх убивав? – спитав Люцифер.
− Адам… він знайшов на Землі односторонні ворота до пекла. – відповів Аксис.
Люцифер встав з-за столу та підійшов до демонів, Метью він одним дотиком помістив до перстня.
− Сховайте своїх родичів та друзів і йдіть до Столаса. Ваша задача оборонятись. – сказав Люцифер підійшовши до подружжя.
− А ведіння можна відмінити? Ви ж казали, що воно невідворотнє. – спитав Аксис.
− Невідворотнє, але його можна відкласти. Зроблю все, що в моїх силах аби дати вам більше часу. Попрощайтеся зі Столасом. – відповів Люцифер та дотиком відправив подружжя до їх маєтку.
Король пекла після цього випустив Метью з перстня, щоб поговорити.
Муун погано спала, їй снилися справжні кошмари де Криг повертався до життя і нищив все на своєму шляху. Ці сни виснажували її і не давали прокинутися поки вони не дійдуть до кінця. Скір та Мілі списували це на психологічну травму і нічого більше, поки під час чергового кошмару вона не скрикнула від болю, коли її оглянули на тілі знайшли кілька слідів від кігтів, а також купу синців, деяким вже було по кілька днів. Раптом спалах всі опинилися у маєтку Аксиса, а саме в його кабінеті.
− Чудово! Всі троє на місці. – сказав Аксис.
− Тобто? Ви… я вас пам'ятаю, ви Аксис, здається. – сказала Мілі.
− Так це справді він. І чому ви нас забрали? – спитав Скір.
− Через Муун. Я знав її в основному через Крига, але вона в певному роді близька мені, а зараз я хочу убезпечити всіх від Адама. – відповів Аксис.
− Можете допомогти? Їй погано останні дні. – спитала Мілі.
− Що вже сталось? – відповів Аксис.
− Вже кілька днів, їй сниться як Криг повертається і намагається убити її. – сказала Мілі.
− Це не дивно, він намагався її убити, таке залишає шрами на все життя. – перебив Аксис.
− Але сьогодні ми дізналися, що кошмари були більш реальні ніж хотілося б. – договорила Мілі та показала свіжі рани.
− Це… невже це… Криг? – спитав Аксис.
− Схоже, що так. – відповів Скір. – Він же перетворився на демона, невідомо на що він був здатен.
− Можете допомогти? – знову спитала Мілі. – Я відчуваю себе як її сестра і не сильно хотілося б її втратити, вона як і Криг нормально до мене відносилася.
Замість відповіді Аксис просто поклав свою руку на голову Муун та проник в її свідомість. Там він побачив темний ліс, а раптом почув крик. Добігши до джерела крику, він побачив як Муун безнадійно намагалася сховатись від Крига у клітці притулку в якому була з народження. Аксис підійшов до фігури яка імітує його колишнього друга та звертає тому шию. Крига це не спиняє, навіть навпаки, він став агресивнішим і напав вже на принца Гоетії. Аксис вирішив повторити метод убивства з реальності тут, божевільний демон намагався затулитися руками від космічних променів але вони випалювали його. Поза свідомістю Муун, вона відкрила очі і в них були видні зорі, цим вона сильно налякала Скіра та Мілі. Урешті-решт Криг помирає, цього разу остаточно. Аксис підійшов до наляканої дівчини та зцілив її рани, як у вісні так і в реальності, та повернувся до себе в тіло. З очей Муун зникли зорі, вона зробила глибокий подих та прокинулась, подякувавши за порятунок. Аксис зник, а за мить повернувся з Октавією та її сплячими батьками, йому довелося трошки відредагувати кабінет, щоб ніхто нікому не заважав. Після цього він з дружиною зник, а кімната повністю замкнулась.
Столас дописував свою останню книгу, ззовні вона мала чорну шкіряну обкладинку з золотим написом «Ultimus liber Solas», прочитати її здатен лише його син, кожна літера після написання сяє кілька секунд, а після зникає. В книзі всі його знання з астрономії та астрології, всі інструкції з використання зоряної магії, а також інші області магії: некромантія, маніпуляція простором, а також магія зі зміни форми власного тіла. Особливе місце в книзі займали інструкції з використання ангельських сил, Столас не знав які сили передалися його сину, тому записав все, що знав. Коли він дописував останні рядки книги, через стіну, до кабінету влетів Адам.
− Вітаю, Солас. – сказав Адам.
− Прошу називати мене Столасом. – відповів демон.
− Мені плювати, виведи мене на Люцифера і ти будеш жити. – сказав Адам.
− Щоб дістатись до нього тобі треба вбити мене. – відповів Столас та закрив книгу.
− Не думай, що я тебе не вб'ю. – відповів Адам.
− Я не думаю, я впевнений, що ти це зробиш і з неабияким задоволенням. Але точно не тут і точно не зараз. – сказав Столас та розчинився у повітрі, прихопивши книгу.
Розлючений Адам вилетів з маєтку, проломивши стелю, і почав шукати інші шляхи, як дістатись до Люцифера.
З маєтку короля пекла виїхало авто, Chevrolet Impala 1967 року, повністю чорна, з її вихлопних труб та решітки радіатора виривалося полум'я, ним же палали її колеса, а за кермом сидів Метью. Люцифер запропонував йому можливість повернутися на Землю у формі демона, але з можливістю набувати людської подоби, в обмін на одну маленьку послугу, а саме забезпечити виживання Октавії та Аксиса за всяку ціну. Для цього йому в допомогу був наданий амулет зв'язаний з Ярославом. Сам Люцифер в цей момент зв'язався з Габріелем і наказав за сигналом, ламати першу печатку, небеса мають знати, що не вони більше у руля. Перший архангел прилетів до Германії, а саме в Берлін, він знайшов людину яка щиро вірила в бога, тому він легко затуманив їй свідомість. Суть печаті в тому, що праведник має пролити кров невинної дівчини та випити її. Все вже було готово, і очікувало сигналу.
Крістофер все ще був не в собі, він поглинув більше сотні грішників у жалюгідних спробах заповнити внутрішню пустоту, аж раптом він зустрів затаврованого. Це був поліцейський з Австралії, він був розірваний на шмаття вампірами. Кріс накинувся на нього як скажений і поглинув його сутність. Це була остання крапля, грішний лорд був переповнений енергією пекла, якщо він її не випустить, воно його розірве. Але сталося неочікуване, сутність таврованого змогла на мить пробитися до контролю над тілом, що призвело до миттєвої трансформації у демона, в її процесі Крістофер знову прийшов до влади та на цей раз закріпився. Стався потужний зелений вибух, його відчули майже в усьому пеклі.
Ангели Адама знайшли Аксиса та Октавію, вони не ставили на меті убити їх, вони були необхідні живими аби дістатись до Столаса, а через нього до самого Люцифера. Ангели оточили подружжя і були готові до всього. Октавія створила потужний вибух первісного полум'я який зніс ангелів. Аксис злетів у повітря, і використовуючи зоряну магію, підсилену ангельською могутністю, він зміг знищити всіх ангелів та спустився на землю. Раптом, ангели почали відновлюватися, п'ятеро повернулися у свою повноцінну форму, а решта налетіли на подружжя у вигляді хмари з каменів та паралізували їх. З неба спускається сам Адам.
− Адам! – гнівно крикнула Октавія.
− Мовчати, жінко! – рявкнув Адам, камені затули їй рота.
− Не смій так поводитися по відношенню до неї! – крикнув Аксис.
− Аксисе! Ти мені як раз і потрібен. Де твій батько? – спитав Адам.
Ця ніжна розмова була перервана тим, що Адам був збитий з ніг імпалою. З неї вийшов Метью та побіг до подружжя, ангели, що намагались його спинити, були розплавлені ним, а після він звільнив демонів та переключився на батька всіх людей, який вже виліз з-під машини та розірвав її на дві частини. Адам, не роздумуючи, метнув списа в Мета, але його тіло утворило отвір прямо по траєкторії польоту списа, тому не був ранений та зміг значно скоротити дистанцію. Він знищив амулет на своїй шиї, чим моментально прикликав Ярослава, вони вдвох вбивали свої кулаки в Адама, але той стояв, навіть не думаючи здаватись. В розумінні Метью завдання «Забезпечити виживання Аксиса з Октавією», означало, що треба вбити першого чоловіка. Однім з ударів Адам вирвав серце Ярослава, а після відірвав йому голову, це його не вбило але рештки його сутності та свідомості опинилися в полоні амулетів та перснів. Ангели почали активно відновлюватись та відволікли Аксиса з Октавією від допомоги хлопцю.
− Ну, одну потвору убив. Підходь. – сказав Адам.
− Один раз ти мене вже вбив. Другого разу не буде. – відповів Метью.
Адам спробував ударити Мета але той просто не давав себе вдарити жодним чином. Невідомо як довго була б ця бійка але з неба не спустився Столас, рухом руки він відкинув сина та невістку на пару десятків метрів та паралізував. Поки Адам намагався позбутися Мета, колишній серафим повільно нищив ангелів, наче тягнучи час. Коли останній ангел був знищений, перший чоловік зміг обдурити тіло Метью і відправив його у політ на пару кілометрів. Перед тим як Адам пробив серце Столаса, останній, дивлячись в очі свого сина, запхнув руку за пазуху. Батько всього людства, пробивши списом тіло демона, з маніакальною усмішкою підняв його над собою. Столас закричав від болю, його чари почали розсіюватись, але він через силу змушував дітей зберігати дистанцію. Адам вийняв спис, колишній серафим пав на землю, його тіло почало тріскатись як камінь і з нього виривалося світло-блакитне, майже біле, сяйво. З неба спустився Люцифер, але крила його були інакші, білі, а самий кінчик кожного пера був золотим. Адам, осліплений гнівом, вдарив його в серце та одразу відійшов у страху. Король пекла, без жодної емоції, лівою рукою витяг спис з себе та кинув на землю. Той хто ще хвилину тому був готовий вбити всіх, у паніці здійснив спробу втечі, невдалу. Люцифер, клацанням пальців, спалив крила Адама і притягнув до себе, а рештками ангелів знерухомив його. Аксис зламав батькові чари на собі та Октавії і побіг до нього. Вже над Столасом він почав плакати, він знав, що цього не можна було уникнути але він надіявся, надіявся і благав Люцифера щоб той вилікував батька. А у відповідь почув невпевненість та голос Елізабет. Підозри Столаса підтвердилися, а тіло короля пекло змінилося. Очі засяяли золотим світлом, волосся вкоротилося, зріст трохи знизився, одяг став інший. Через мить над демонами стояла Елізабет, вона відсунула Аксиса та поклала руку на рану демона, її очі засяяли так яскраво, як ніколи раніше. Тріщини зупинили своє розповсюдження, а деінде з них почало вириватися золоте сяйво.
− Де Люцифер? – спитала Октавія.
− Зараз буде. З інформацією, а якщо пощастить, то з порятунком. – відповіла Еліза.
Столас схопив свого сина за руку, та сказав: «Твій піджак, внутрішня кишеня», − на більше в нього не було сил і він відпустив руку. Аксис здивовано перевірив кишеню і знайшов там книгу з написом «Ultimus liber Solas», вона ж остання батьківська книга. Зібравши сили в кулак, Столас сказав: «Ця книга навчить тебе тому, чому я не встиг, як демона і як ангела», − після чого він замовк, зберігаючи сили. За спиною Елізи з'явився Люцифер.
− Столас… ліків немає. Але якщо тебе це заспокоїть, то спис яким тебе… він був створений після твого падіння. Це справжній спис Михаїла, але не той, він слабший в рази. – сказав Люцифер.
Повна тиша була розрізана вибухом, Метью перенісся до місця бою і звернувся до короля пекла: «Свою частку договору я виконав, тепер твоя черга. Я хочу на Землю.». У відповідь, Люцифер дістав душу нефіліма та віддав всю її своїй доньці, її очі почали сяяти ще яскравіше, тріщини на тілі Столаса почали навіть загоюватися місцями. Король пекла попросив підійти Мета до Елізи. Вона торкнулася до нього, він відійшов на кілька кроків та почав ригати чорним димом, а коли перестав Люцифер проінформував його: «Тепер ти можеш переміщатися між Землею та пеклом, розважайся.», − а Елізабет додала: «Якщо вирішиш влаштувати на Землі геноцид, я тебе назад затягну і вийдеш ти звідси лише коли війна почнеться». Метью мовчки погодився, змінив свою подобу на людську та перенісся на Землю.
− Дайте мені померти. Я зробив все, що хотів. – ледь вичавив з себе Столас.
− Ні! – ледь не в істериці відповів Аксис.
− Хлопче, в цьому немає сенсу. Ліків немає, те, що я тримаю його живим, не відміняє його страждань, відпусти. – відповіла Елізабет.
− Навіть мені це боляче визнавати, але це справді так. Смерть вже вхопилась в нього пазурами. Якщо його тримати, він буде страждати. – додав Люцифер.
Октавія замість слів просто обійняла свого чоловіка, він був повністю пригнічений але навіть у такому стані він тримав батькову книгу так близько до себе, що здавалося наче ще мить і він нею здавить собі ребра. Еліза забрала свою руку з рани, тим самим виконавши останнє бажання Столаса, дати йому померти. Його тіло почало тріскатись, а коли на ньому вже не було майже жодного цілого місця, з його очей та рота вирвалося світло-блакитне полум'я, життя покинуло тіло. Люцифер сказав: «Габріель, ламай печать.», − за лічені секунди після цієї фрази, був чутний звук котрий чимось нагадував грім, на небі засяяло тринадцять зір і одна з них згасла. Ці зорі були видні в будь-яку пору доби, на Землі, в пеклі та на небесах. Михаїл відчув це і його почав полоняти страх. Ворота з пекла злегка відкрились, на Землю почали вириватись грішники, частина з них стала простими привидами, але більшість з них стали тими, кого мисливці помилково приймали за демонів протягом всієї історії.
Через місяць, не без допомоги Люцифера, Аксису були передані обов'язки Столаса, а разом з ними і його ранг короля. Особливість демонів Гоетії в тому, що вони черпають свою силу як правило з темної магії, а умовно грубу силу вони отримують від свого рангу. Королі мають найбільшу владу та силу, але разом з ними, в них і більше обов'язків. За рахунок свого напівангельського походження, Аксис після отримання королівського статусу отримав доступ до шаленої, навіть по міркам демонів, сили та знань. Також він почав активно вивчати останню книгу свого батька і практикуватися у використанні цих знань. Скір, Мілі та Муун за цей час змогли незначним чином змінити напрямок бізнесів мафії, тим самим приблизившись до реалізації свого плану з повільного знищення кримінальної системи зсередини. Метью, зі зрозумілих причин, не міг повернутися до своєї родини, та й у рідне місто не міг прийти, було б занадто багато питань. Використовуючи свої сили, він подорожував по всій країні, а через якийсь час перебрався до Європи. Очевидці описують його як вогняну фігуру яка в основному в якості транспорту використовує чорну, палаючу Chevrolet Impala 1967 року. Даний опис збивав з пантелику мисливців по всьому світі, оскільки справжніх демонів вони ніколи не бачили. Крістофер Браун, перетворившись на демона, зміг заповнити внутрішню порожнечу, але була одна маленька проблема, він псих. Отримавши доступ до такої неймовірної сили та втративши обмеження у вигляді першого регіону, він почав різню пекельного масштабу, чим привернув увагу Елізабет, знову. Цього разу була їх остання сутичка, хоча швидше це було побиття немовляти. Еліза не дала Крісу й двох хвилин, клацанням пальців, вона вбила його.