Рожевая юнь

Антон Шаталов

Часом, зорі, що падають з неба живуть, Догораючи швидко спливають літа. В смерку рождається вічна рожевая юнь, А в голові знов і знов і усе чудеса. Хто у злиднях не жив — не відомо йому Про печалі земного буття. Про не з'їдений хліб хто не думає той, Неполишений серця биття. У коханні авжеж щастя й ласка прийде Й закружляє у вальсі душа. Хто не знає любов, її раптом знайде, Головне: "завжди вірить в дива". Хоч не знав ти того, що з тобою піде У бували людського життя, Що під градом, дощем як завжди підожде І прикриє від всяких оскал. Хто для тебе готовий зробити усе Хоч займе то важезних потуг. Аби в тебе у посмішці сяло лице, Ось для цього у тебе є друг У житті, як у казці трапляється так, Що хтось йде, а хтось знову вертає На місця де зосталась дитинства душа, Бо про тебе завжди пам'ятає. Хай почвари, сварки не руйнують хребти, Хай летять з вітровієм у даль, Тільки так нерозбитим залишишся ти, Тож про друзів своїх пам'ятай. Часом, зорі, що падають з неба живуть, Догораючи швидко спливають літа. В смерку рождається вічна рожевая юнь, А в голові знов і знов і усе чудеса ... А в голові знов і знов і усе чудеса ... І усе — чудеса!

2023-04-30 19:01:06

9

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Антон Шаталов

@Лео Лея дякую-дякую

Відповісти

2023-05-01 19:33:54

1

Антон Шаталов

@Іві Муррей дякую за відгук

Відповісти

2023-05-01 19:34:03

1

Іві Муррей

@Антон Шаталов О, це вам дякую, хочеться перечитувати цю поезію вічно, і відкривати щораз нові й нові перлини печуттів

Відповісти

2023-05-01 20:02:17

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

80

19

2401

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11208