День за днем....
Батьківський САД
Я і Граки
Нотна грамота
Я і Люда
Ясен
Клякса
Береза
Пагорб Слави
Катерина і горох
Школа
Гребля
День народження Надії
Назирці
Ким станеш?
Підсвідомість
Перший город
Грибна поляна
Я і Море (знайомство)
Береза
Біля нашої садиди ріс гайок, наповнений галасом птахів, що звили згізда на деревах та кущах. Росла тут черемха, яка ранньою весною викадала духмяні китиці дрібненьких білих квітів, потів квітував і радував нас рожевий бузок, а за ним бузина вихвалялась перед іншими кремовими, цілющими зонтиками, розлога липа наповновала простір медовим ароматом свого цівтіня. 

Та я про березу.

На уроці української літератури ми отримали завдання написати твір на вільну тему. Я йшла додому і думала про що ж писати, якщо теми не задали. Моя стежина зі школи додому простязалася через гайок. Я зупинилась і оглянулась. Я побачила надзвичайно ніжне і не схоже на іші дерево, це бкла береза. Я стояла і зачаровано дивилась, як ніжні подихи осіннього вітру горкаються зелено-золотавих листочків, а вони в свою чергу тремтливо і злякано ховаються між звисаючого  гілля. Деякі жовтаво-золоті листочки не витримували подиху вітру і відриваючись від тендітної гілочки падали додолу. Білокора береза дуже виділялась на фоні інших дерев: стійка, струнка, граціозна. Як всесильний вітер не намагався похилити її стовбур, а міг лише здійняти шелест її листочків та похитати тендітні але незламні гілки.

Піднявши очі догори, я побачила прашине гніздо, а згодом до нього прилетала і господиня з своїми подругами, воронв зчинили галас, голосно кричали і я змушена була піти додому.

По дорозі додому я відчула в собі силу природи, силу землі, любов до моєї  Батьківщини, яку шелестом свого лися нашептала  чарівниця в гаю,  білокора подруга Береза.

У відкритий зошит з української літератури я написала те, що побачила і відчула, стоячи у гаю.

Мій твір на вільну тему вчителька зачитала перед класом, як приклад.



© Khrystyna Liana Li,
книга «Щоденник "День за днем"».
Пагорб Слави
Коментарі
Показати всі коментарі (1)