На урок музики прийшов учитель з баяном і після привітання накреслив на дошці нотний стан. Я теж відкрила зошит для нот. На нотному стані вчитель писав нікому досі не відомі значки і повідомив нам що ці значки - ноти і читаються вони До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, а ще про те, що вони обєднуються в октаву і за ії допомогою створюється та записується музика.
Мені було дуже цікаво, але не все зрозуміло, тим більше, коли в кінці уроку ми отримали домашнє завдання вивчити ноти на певну пісню, яку ми записали на уроці. Продзвенів дзвінок і я звільнилась від незнаної досі інформації, яка мені не зайшла в мій мозок.
Все було б добре, якби знову не прийшов той шкільний день, коли за розкладом уроків не стояв урок музики і знову не зявився учитель з баяном. Я сиділа насторожено і думала лише про те, щоб ручка учителя не зупинилась проти мого прізвища в класному журналі.
Учитель викликав до дошки моїх однокласників і перевіряв виконання домашнього завдання, яке я вивчила напамять з нотного стану, а потім на дошці знову намалював нотний стан, написав ноти з невідомої пісні і викликав мене їх прочитати.
Цікава ситуація, але я "прочитала" той нотний ряд не так, як він наразі був записаний вчителем на дошці, в так, як я вивчила домашнє завдання...
Я не відразу і зрозуміла, за що мені поставив учитель жирну двійку! Це вже зараз я розумію, що означає "а баба галамага"!
Уроки музики не стали моїми улюбленими, хоч співати я люблю, особливо українські народні пісні...