Мати Одарка з батьком Степаном дуже любили свою донечку, пестили і голубили... Росла допитливою і ніжною, добре і старанно вчилася... Одинадцятирічною дівчинкою пережила грізний, голодний 33 рік, тоді її батько працював мельником і щораз з млина приносив у кишені жменьку-другу висівок, які залишалися у жорнах, після помолу зерна. Це був безцінний скарб... Страшний і лютий голод не здолав їх, а укріпив силу українського духу. Всього було за той час, навчились виживати (пекли млинці з вишневого листя, варили суп з лободи і щириці, а ще ласували запашною кашею з висісок). Мати не тільки кормила своїх двох дітей, а ще і ділилась з сусідами, щоб і їхні діти не померли з голоду...
Українці героїчний і стійкий народ. І живучий...
Бо ж громом серед ясного неба прийшов на українську землю несамовито гододний 37 рік. Юна Надія саме школу закінчила, розумниця, відмінниця, матусина помічниця... Знову приходилась виживати, шукати підробіток, допомогати батькам... Та біда не приходить одна, осиротіла сімя, бо пішов у засвіти батько...
Пройшов буремний час і знову ожило село, повеселішали люди. Дівчина потроху набиралась досвіду, знань і дуже хотіла стати вчителькою... Та не судилася, бо почалася війна і грізна фашистська навала окупувала село. Мати дуже тяжко переживала, як могла, так ховала красиву, молоду, зеленооку свою донечку, щоб не знайшли кляті фашисти та не погнали в рабство до Німеччини. Довгих три роки прожила Надія з надією на краще, світле, щасливе життя...
Війна скінчилась, мрія здійснилась і Надія Степанівна розпочала втілювати в життя свою мрію, вона довгі роки вчила дітей математиці. Однією з учениць була я, її донька.
Надія прожила довге життя, всього зазнала, і великого кохання, від якого народила трьох дочок, і печалі від розлучення з коханими чоловіками, і щастя від успіхів дітей, і тривоги за долю своїх найрідніших, і горя від втрати близьких і радості від народження внуків...
Життя прожити - то не поле перейти,
Засіяти і зжати під стернину...
Покласти Душу на алтар, щоби знайти
Затоптпну в собі єства зернину...
Життя прожити - справа не проста,
Мої думки летять до тебе, мамо...
Струїться з неба нитка золота...
І все по колу, все так само...
Сьогодні день народження моєї мами, і мої щирі вітання летять в небеса... Надія не помирає...