День за днем....
Батьківський САД
Я і Граки
Нотна грамота
Я і Люда
Ясен
Клякса
Береза
Пагорб Слави
Катерина і горох
Школа
Гребля
День народження Надії
Назирці
Ким станеш?
Підсвідомість
Перший город
Грибна поляна
Я і Море (знайомство)
Я і Граки
Прошло більше ніж півстоліття з тієї ранньої весни... А ранні весни були холодні, сніжні, морозні... Ранньою весною, незважаючи ні на що з вирію прилітали птахи. Я дуже раділа цій порі і нестерпно чекала цієї події. Першими до нашого села прилітали Граки і це свідчило про те, що зима нарешті відступить і весняне сонечко розтопить морозні бурульки над дахами, весело задзюкрочуть струмочки і я з друзями пускатиму кораблики...

Моя мама працювала вчителькою у школі. Школа знаходилась за два кілометри від нашого дому і ми з матусею по сільському бездоріжжю щодня долали цю відстань. Коли дорога перетворювалась на непрохідне болото - мене до школи на плечах доставляв мій батько.

Повернусь до дня прильоту граків. В той день у моєї мами за шкільним розкладом робочий день розпочинався з третього уроку. Зранку, як завжди, я зібрала свій портфелик з шкільним приладдям та вирушила з дому.

Моя дорога  до школи пролягала через балку. Це була просто стежина, протоптана ногами моїх односельців по сніговому замету, який влежався ще з зими і не піддавався весняному сонцю. Ранок був похмурим, небо захмарене, сіре, настрій бажав бути кращим.  Я одна непоспішаючи йшла по стежині, дивлячись під ноги, щоб не послизнутися і не впасти. І раптом...   О диво! Перед моїми очами білий сніг перетворився в чорне поле! То були Граки... Вони звели такий галас і мені стало дуже весело. Я зупинилась і вирішила привітатися з кожним птахом.  Мені здавалось, що вони мені наперебій,кожен по всоєму, розповідають свою історію про життя на чужині, про довгий переліт і про радість повернення додому. В стояла посеред балки, в оточенні поважних і відважних птахів  кожнен з яких зі мною вітався своїм галасливим "Карррр", а це в мою чергу мене надихало сказати у відповідь "Каррр". Було весело і забавно, час промайнув непомітно, до всього сказати, ніхто по цій стежинці окрім мене не пройшов і не порушив таку казкову ідилію маленької дівчинки і поважних птахів.

Не знаю скільки б це ще продовжувалось, але ненароком для мене появилась мама, і моя історія розмови з граками закінчилась. 

В той день я прийшла до школи з мамою, але не на перший урок, а на третій...

© Khrystyna Liana Li,
книга «Щоденник "День за днем"».
Нотна грамота
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олеже
Я і Граки
дуже душевно та емоційно гарно написано :)
Відповісти
2023-08-15 09:58:07
Подобається