16. Я знову...
Я знову сиплю трунком, мов дощем,
Що спопеляє всіх і все навколо.
Вкриваю серце вогняним плащем
(видніється він ген за видноколом).
Пекуча міць ховається в сльозах,
Що болісно впиваються у щоки.
А ноги самостійно мчать на шлях,
Яким Життя дає мені уроки.
Що спопеляє всіх і все навколо.
Вкриваю серце вогняним плащем
(видніється він ген за видноколом).
Пекуча міць ховається в сльозах,
Що болісно впиваються у щоки.
А ноги самостійно мчать на шлях,
Яким Життя дає мені уроки.
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)