33. Набридло все
Набридло все... Навколо пустка лиш.
Йду по життю, змагаючись з собою.
Де той кінець? Побачити б скоріш
Завершення жорстокого двобою.
Ти не зважай, не плачу, не стогну,
А виливаю на папір весь трунок.
Натягуючи болісно струну,
Знов випікаю місячний малюнок.
Вінок із фраз, кривавих і різких,
Пускаю в ніч по річці Забуття.
Уже нема й не буде, як колись,
За здійснене в сумлінні каяття.
Де повернути, щоб шляхом піти
Через тернини до зірок? Так кажуть.
Я хочу знову вірити й могти
Усе здолати...
Так, як букви ляжуть...
Йду по життю, змагаючись з собою.
Де той кінець? Побачити б скоріш
Завершення жорстокого двобою.
Ти не зважай, не плачу, не стогну,
А виливаю на папір весь трунок.
Натягуючи болісно струну,
Знов випікаю місячний малюнок.
Вінок із фраз, кривавих і різких,
Пускаю в ніч по річці Забуття.
Уже нема й не буде, як колись,
За здійснене в сумлінні каяття.
Де повернути, щоб шляхом піти
Через тернини до зірок? Так кажуть.
Я хочу знову вірити й могти
Усе здолати...
Так, як букви ляжуть...
Коментарі