39. Затихло все...
Затихло все... Ба, ні... Усе кричить:
Октава, дві, всі вісім ріжуть вуха.
І кожен звук, немов стріла, стирчить
В моєму серці й спричиняє муку.
Затихло все... Лиш свище ятаган,
Окреслюючи смертне видноколо.
Безкрайній степ, запряжений в аркан,
Від ран спливає не за протоколом.
Затихло все... Навмисне небеса
Заплакано ховаються в хмарини.
А вітер, мов скажений, десь гаса,
Відзначивши життєві роковини.
Затихло все... Лиш думка б'є набат,
Розмахуючи давнім коромислом.
Все заніміло. Не життя - субстрат -
Поміж землею й небом вмить зависло.
Октава, дві, всі вісім ріжуть вуха.
І кожен звук, немов стріла, стирчить
В моєму серці й спричиняє муку.
Затихло все... Лиш свище ятаган,
Окреслюючи смертне видноколо.
Безкрайній степ, запряжений в аркан,
Від ран спливає не за протоколом.
Затихло все... Навмисне небеса
Заплакано ховаються в хмарини.
А вітер, мов скажений, десь гаса,
Відзначивши життєві роковини.
Затихло все... Лиш думка б'є набат,
Розмахуючи давнім коромислом.
Все заніміло. Не життя - субстрат -
Поміж землею й небом вмить зависло.
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
39. Затихло все...
Дякую)
Відповісти
2022-10-04 18:46:12
Подобається