50. Заповітне побажання
Діждемось, що горітиме орда,
Всі ті, що нас гнітили сотні років,
Не вчать їх ні історії уроки,
Ні їхні смерті. Але не біда.
Чекаємо вогню цього щодня,
Хай випалить усі імперські звички,
Самих пошлем "до чорта на кулічки",
Нехай ідуть - свідомо й навмання.
Цього чекає весь нормальний світ,
Бо вже дістали їхні закидони,
Вони так часто плутають кордони
Та блудять по землі вже стільки літ,
Крадуть, ґвалтують, просто убивають,
Бо їм сафарі, бачся, подавай,
Та ще й терпи, мовчи і не волай!
Ось прийде час, й не тої заспівають.
Бажаєм вам, мокшанськії щурі,
Своєю ж кров'ю вдало захлинутись,
Піти, куди вас шлють, і не вернутись,
Щоб ми змогли спокійно посміхнутись.
А вам - зогнити у своїй дірі...
Всі ті, що нас гнітили сотні років,
Не вчать їх ні історії уроки,
Ні їхні смерті. Але не біда.
Чекаємо вогню цього щодня,
Хай випалить усі імперські звички,
Самих пошлем "до чорта на кулічки",
Нехай ідуть - свідомо й навмання.
Цього чекає весь нормальний світ,
Бо вже дістали їхні закидони,
Вони так часто плутають кордони
Та блудять по землі вже стільки літ,
Крадуть, ґвалтують, просто убивають,
Бо їм сафарі, бачся, подавай,
Та ще й терпи, мовчи і не волай!
Ось прийде час, й не тої заспівають.
Бажаєм вам, мокшанськії щурі,
Своєю ж кров'ю вдало захлинутись,
Піти, куди вас шлють, і не вернутись,
Щоб ми змогли спокійно посміхнутись.
А вам - зогнити у своїй дірі...
Коментарі