21. Стазис
Вірші не пишуться, і рима не іде.
Пустельний вітер звіяв рештки слів.
Лиш коми й крапки видно де-не-де,
Що зачепились за кути листків.
У ритмі серця стукає перо,
Його тримаю у тремтких руках.
Словесна нитка заплелась тавром,
Що випалене на пустих рядках.
Думки біліють, ніби мертвий сон
Скував усе. І вже не ворухнутись.
Душа і розум б'ються в унісон,
Коли там порожньо... Так хочеться проснутись...
Пустельний вітер звіяв рештки слів.
Лиш коми й крапки видно де-не-де,
Що зачепились за кути листків.
У ритмі серця стукає перо,
Його тримаю у тремтких руках.
Словесна нитка заплелась тавром,
Що випалене на пустих рядках.
Думки біліють, ніби мертвий сон
Скував усе. І вже не ворухнутись.
Душа і розум б'ються в унісон,
Коли там порожньо... Так хочеться проснутись...
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)