6. Як легко...
Як легко забути про час,
Коли потрапляєш до мрії,
На крилах живої надії
Летиш там, де захід жеврі'є.
Так легко забути про час.
Як легко згубити каркас,
Що є кістяком сподівання,
Не втратити власні бажання,
До краплі спожити страждання.
Так легко згубити каркас.
Як легко сховатись між мас
І словом промовлених звуків,
Мелодій, шумів, перегуків,
Дзвінків, перешіптувань, стуків.
Так легко сховатись між мас.
Як дивно живе щось у нас
В душі, десь на самому денці,
(Відбу'ло вже кілька каденцій)
Лиш місце займає у серці.
Так дивно живе щось у нас.
Як хочеться скинути враз
Всі маски, перуки, накидки,
Те, що не своє, аж до нитки
(вдягати щодня його гидко).
Так хочеться скинути враз.
Як важко позбутись образ,
Які назбирались роками,
Тихенько ростились думками,
Усім дарувались словами.
Так важко позбутись образ...
Та радість приходить щораз,
Коли пересилити взмозі
Себе, ідучи по дорозі,
Сказавши "Прощай!" всій тривозі.
Так, радість приходить щораз...
Коли потрапляєш до мрії,
На крилах живої надії
Летиш там, де захід жеврі'є.
Так легко забути про час.
Як легко згубити каркас,
Що є кістяком сподівання,
Не втратити власні бажання,
До краплі спожити страждання.
Так легко згубити каркас.
Як легко сховатись між мас
І словом промовлених звуків,
Мелодій, шумів, перегуків,
Дзвінків, перешіптувань, стуків.
Так легко сховатись між мас.
Як дивно живе щось у нас
В душі, десь на самому денці,
(Відбу'ло вже кілька каденцій)
Лиш місце займає у серці.
Так дивно живе щось у нас.
Як хочеться скинути враз
Всі маски, перуки, накидки,
Те, що не своє, аж до нитки
(вдягати щодня його гидко).
Так хочеться скинути враз.
Як важко позбутись образ,
Які назбирались роками,
Тихенько ростились думками,
Усім дарувались словами.
Так важко позбутись образ...
Та радість приходить щораз,
Коли пересилити взмозі
Себе, ідучи по дорозі,
Сказавши "Прощай!" всій тривозі.
Так, радість приходить щораз...
Коментарі
Показати всі коментарі
(1)