23. Розгубила
Ти таланти свої розгубила десь на стежках,
Роздавала їх щедро так, що німіли руки.
Відривала від себе, смикала по шматках,
Сподівалася, що залишать щоденні муки.
Ти не знала, що саме це і було життя,
Коли падала-піднімалася й знову вперто
Крокувала, зціпивши зуби, і до пуття
Ще не відала того, за що доведеться вмерти.
Та єдина мить, що здіймала тебе до хмар,
Що носилася думкою-вітром далеко в полі,
Залишила дійсність, потрапивши до примар,
І зовсім не хоче вертатись сюди на волю.
Не зібрати знову таланти тобі назад,
Не літати там, де палає над небокраєм.
Розгубивши все, залишився лиш зорепад,
Що тривожить знову і знову тебе навзаєм...
Роздавала їх щедро так, що німіли руки.
Відривала від себе, смикала по шматках,
Сподівалася, що залишать щоденні муки.
Ти не знала, що саме це і було життя,
Коли падала-піднімалася й знову вперто
Крокувала, зціпивши зуби, і до пуття
Ще не відала того, за що доведеться вмерти.
Та єдина мить, що здіймала тебе до хмар,
Що носилася думкою-вітром далеко в полі,
Залишила дійсність, потрапивши до примар,
І зовсім не хоче вертатись сюди на волю.
Не зібрати знову таланти тобі назад,
Не літати там, де палає над небокраєм.
Розгубивши все, залишився лиш зорепад,
Що тривожить знову і знову тебе навзаєм...
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
23. Розгубила
Уява розігралася)
Відповісти
2022-10-05 17:48:24
Подобається